Ситуація, коли партія одразу після виборів різко змінює курс, залишаючи своїх виборців ошуканими, нечасто трапляється навіть в Україні. А про країни ЄС й годі казати.

Однак саме це зараз відбувається в Естонії. І така ситуація може стати чималою проблемою для країни.

(Анти)російська зрада

Парламентські вибори в Естонії відбулися 3 березня. Перемогу на них отримала опозиційна Партія реформ – ліберали з правим ухилом. Ця партія отримала 34 мандати зі 101 і саме вона за неписаними правилами й мала отримати мандат на формування уряду.

Втім, створення коаліції ускладнювалося тим, що своє представництво у Рійгікогу (парламенті Естонії) суттєво збільшили ультраправі євроскептики з Консервативної народної партії Естонії (EKRE) – вони збільшили свою фракцію з 7 до 19 мандатів.

Партія інтернету проти партії росіян: як завершилися парламентські вибори в Естонії

До виборів усі інші партії заявляли про неможливість утворення коаліції з EKRE. Обіцяв це і переможець, Партія реформ – а відповідно, після виборів у нього залишилося дві опції.

Перша – коаліція з двома найменшими партіями: соціал-демократами (10 мандатів) та правоцентристами з "Вітчизни" (Isamaa, 12 мандатів). Друга опція – "велика коаліція" зі своїм основним противником, Центристською партією (26 мандатів), козирем якої є захист російської меншини.

Коаліція зі своїм основним опонентом – завжди непросте рішення, проте у Партії реформ обрали саме цей, другий шлях. Однак центристи, розуміючи, що за такого формату втрачають посаду прем’єр-міністра, відмовилися від пропозиції та розпочали власну коаліціаду – з Isamaa та (найголовніше) ультраправою EKRE.

Незвичність ситуації полягає не лише у долученні до коаліційних переговорів ультраправих. Родзинка в іншому.

Вийшло так, що центристи, яких традиційно вважали захисниками прав "естонських росіян", раптом розпочали переговори про коаліцію з партіями, які виступають за різке зменшення прав російської меншини!

Виборці-росіяни взагалі сприймають EKRE як абсолютного ворога. І небезпідставно.

Наприклад, лідер фракції Мартін Хельме, згадуючи події "бронзової ночі" (масові протести 2007 року, організовані РФ через перенесення монументу радянському воїну), коли він добровольцем захищав Кадріоргський палац у столиці від російських мародерів, жаліється, що "лише одного разу вдалося вдарити кийком тіблу (естонське прізвисько для росіян, аналог слова "кацап". – ЄП), але хоч так, день не минув дарма".  

Звісно, такий альянс російськомовні виборці сприйняли як зраду. Невипадково їхній центральний офіс на днях розмалювали свастиками.

Побоювання щодо створення уряду за участі EKRE висловили і в єврейській громаді – адже представники цієї партії вже заявляли, що єврейська меншина має надто "привілейоване положення у країні".

Цікаво, що у двох правих партіях, тобто Isamaa та EKRE, потенційний альянс із учорашнім політичним ворогом не викликав таких протестів. Зокрема, у EKRE наголошують, що партії мають і багато спільного, в першу чергу неприйняття диктату ЄС та – найголовніше – незгоду з принципом розподілу міграційних квот.

"Кому така коаліція не подобається – можуть вже збирати речі та їхати до Канади", – резюмує лідер EKRE Мартін Хельме, додаючи, що очікує, що більша кількість естонців за їхньої влади, навпаки, повернеться до країни.

Кому вигідно?

Коаліціанти пообіцяли до початку квітня завершити переговори. Наразі відомо, що вони домовилися не порушувати питання відмови від членства Естонії в НАТО та ЄС, проте планують відмовитися приймати мігрантів за квотами, ухваленими в ЄС.

Водночас обурення значної частини суспільства від такої перспективи вже призвело до перших протестів, від легальних мітингів і відкритих листів до погроз на адресу партійних лідерів.

А ще через цю ситуацію Естонія опиняється у вкрай уразливому становищі.

По-перше, така коаліція, у разі її створення, матиме суттєві проблеми у діалозі з Брюсселем. А відповідно – з "відмінника євроінтеграції" Таллінн ризикує перетворитися на ще одного східноєвропейського опонента Єврокомісії, склавши компанію Угорщині, Польщі та Чехії.

Проблеми можуть з’явитися і у відносинах із НАТО. Як мінімум, майбутньому естонському уряду буде набагато складніше вести переговори з Альянсом про збільшення військового контингенту на своїй території, коли низка депутатів з коаліційних фракцій виступають за термінове виведення іноземних солдатів з країни.

По-друге, не варто особливо зловтішатися розпачем естонських росіян.

Адже, розчарувавшись у поміркованих центристах, російські виборці можуть пристати до більш радикальних та відверто пропутінських політичних сил.

А якщо згадати, що Кремль шукає лише найменшу можливість "розхитати" ситуацію у сусідніх країнах, то нинішні події стали подарунком в першу чергу саме для РФ.

Звичайно, ситуація може ще докорінно змінитися. Наприклад, партії можуть не дійти компромісу в принципових питаннях, і тоді зі створенням коаліції може просто не скластися.

А розбіжностей у них вдосталь! Приміром, активно дискутована ініціатива щодо остаточного переходу шкільної освіти на естонську мову (за прикладом реформи, яку нещодавно провела сусідня Латвія).

А ще не виключено, що своє слово скаже президент країни Керсті Кальюлайд, якщо вона знайде підстави розірвати союз про- та антиросійських сил та оголосить дострокові вибори.

Втім, навіть за такого сценарію "демона ненависті" у Естонії вже випущено з пляшки. І загнати його назад буде надзвичайно складно.

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"