Половина автобусної зупинки заклеєна плакатами "Тут тільки росіяни", інша половина – "Тут тільки естонці".

Так виглядала найскандальніша рекламна кампанія на парламентських виборах у Естонії.

Виборах, які принесли перемогу праволіберальній опозиції, але водночас суттєво збільшили присутність у парламенті антисистемної ультраправої сили.

Вибори поміж двома святкуваннями

Вибори до естонського парламенту відбулися рівно за тиждень після святкування 101-ї річниці незалежності цієї найменшої країни Балтії та у той саме день, що і референдум про відновлення її незалежності 1991 року, тобто 3 березня.

Навряд чи варто порівнювати за значущістю вчорашній день із тогочасними подіями, проте цьогорічну виборчу кампанію сміливо можна зараховувати до однієї з найбільш яскравих й активних у політичній історії Естонії.

Балтійська країна, котра цілком виправдано претендує на роль регіонального лідера, вчора мала продемонструвати, за словами її президента Керсті Кальюлайд, що вона є "у глобальному масштабі значно більшою, ніж 1,3 млн громадян".

Разом із тим, напередодні дня виборів навіть "периферію Європейського Союзу", як часто називають Естонію, не оминули такі загальносвітові тренди, як зневіра у політичних процесах, зростання популярності радикальних партій і популізм.

Все вище перелічене не могло не вплинути на перебіг цьогорічних парламентських виборів.

На них з відчутною різницею здобула перемогу Партія реформ із 29,2% голосів, а це 34 мандати зі 101.

Центристська партія (яка наразі є партією влади) отримала 22,5%, на третьому місці розташувалися євроскептики з EKRE з 17,8%. У парламент також пройшли партія "Вітчизна" (11,5%) та соціал-демократи (10%).

Ображені росіяни

Прем’єр-міністр Естонії та за сумісництвом – лідер центристів вже визнав поразку, проте відзначив також і те, що його партія "провела найпотужнішу кампанію протягом усього часу її існування".

Варто зауважити, що під час попереднього інтернет-голосування, яке відбувалося наприкінці лютого, Партія реформ також отримала більшість голосів, однак тоді випереджала центристів майже вдвічі.

До речі, саме через всесвітню мережу проголосували чверть естонських виборців, що є рекордним показником для цієї країни. Власне кажучи, не в останню чергу саме завдяки успішній роботі реформістів із виборцями, котрі голосували через інтернет, першим вдалося здобути перемогу.

Цікаво, що центристи, за яких традиційно віддають свої голоси представники російської меншини, цього разу отримали менше їхньої підтримки.

Частково це можна пояснити позицією лідерів Центристської партії щодо перегляду санкцій проти Російської Федерації. Для партії, яка традиційно виступала за добрі відносини з РФ та захист прав етнічних росіян, така зміна курсу виявилася фатальною. Крім того, вважається, що вибори не оцінили ініціативу партії із впровадження прогресивної ставки податку на прибуток. 

Слабкою виявилася підтримка виборцями соціал-демократів, котрі намагалися одночасно всидіти на двох електоральних стільцях, заграючи як з естонцями, так і з російською національною меншиною. Голова Соціал-демократичної партії Євгеній Осіновський вже навіть встиг перекласти провину за поразку на поширення "правого радикалізму у суспільстві".

Втім, перемогу Партії реформ принесло далеко не національне питання. Так, у партії виступають за остаточний перехід освіти на національну мову, однак ставку робили на економічні питання: низькі податки та легкість ведення бізнесу.  

Успішні скандалісти та невдахи

Про "радикалізм" варто сказати окремо.

Роль головної лякалки для російської меншини на цьогорічних виборах відігравала партія EKRE, котра протягом усієї кампанії стрімко нарощувала свої потужності та збільшувала кількість прихильників. Не в останню чергу це відбувалося завдяки розчарованим жителям сільської місцевості, котрі почувалися покинутими з боку партій мейнстриму.

EKRE спромоглася здобути підтримку, використовуючи тему мігрантів (у тому числі й українців), заборони одностатевих шлюбів, розбіжностей російської національної меншини й естонців, а також критикуючи Брюссель. Ну і, звичайно ж, не могли оминути вони й тему податків, котрі ті обіцяли суттєво знизити.

Разом із тим, у гонитві за виборцями EKRE спромоглася також стати фігурантом скандалу довкола її інтернет-тролів, які активно критикували своїх опонентів.

Не оминули скандали й новачка виборчих перегонів Eesti 200, що у підсумку вартуватиме цій новоствореній партії непотрапляння до парламенту.

Саме ця партія є замовником скандальної реклами на автобусних зупинках. І хоча днем пізніше на місці цих плакатів з’явився вже інший із написом про те, що в "Естонії знайдеться місце для всіх", проте опоненти (а разом – і російські пропагандистські медіа) не забарилися використати цей ляп у своїх інтересах.

У результаті Eesti 200 забракло лише піввідсотка голосів для подолання п’ятивідсоткового бар’єру.

Що далі?

Переговори про створення коаліції стартували відразу за оголошенням результатів виборів.

Єдине, в чому більшість партій солідарні – якою б не була коаліція, в неї не має бути місця для праворадикалів з EKRE.

Лідерка реформістів Кая Каллас, котра може стати першою в історії Естонії жінкою-прем'єром, вже анонсувала своє бажання провести перемовини насамперед із "Вітчизною" та соціал-демократами.

"Якщо ми подивимося на програми, то з Центристською партією у нас будуть великі відмінності в трьох питаннях: податки, громадянство і освітa естонською мовою", – уточнила вона. За її словами, з двома цими партіями у реформістів позиції більш схожі, ніж з центристами.

Разом із тим юристка за освітою та донька відомого естонського політика Сііма Калласа не виключає можливості об’єднання з центристами. Хоча визнає: з цією партією в них набагато більше відмінностей.

Кая Каллаc

У свою чергу, центристи поки дають зрозуміти, що аж ніяк не зацікавлені у входженні в коаліцію "за будь-яку ціну". Їхній лідер Юрі Ратас вже пообіцяв прихильникам своєї партії, що його політична сила неодмінно увійде в коаліцію, але вже у наступну.

Втім, існує вірогідність, що саме центристам вдасться сформувати коаліцію з "Вітчизною" та соціал-демократами, направивши переможця виборів у опозицію.

Втім, за будь-якого сценарію можна гарантувати, що зовнішній курс Естонії залишиться незмінним. Більше того, прихід до влади Партії реформ може додатково посилити підтримку України з боку Таллінна. 

Автор: Максим Кияк,

кандидат філософських наук,

"Українська призма"