Чи є успішною зовнішня політика України?

П’ятий рік поспіль Рада зовнішньої політики "Українська призма" презентує результати ґрунтовного дослідження на цю тему.

27 експертів різних інституцій оцінювали 49 географічних та тематичних напрямів зовнішньої політики України за п'ятьма індикаторами – політичний інтерес українських владних кіл (президент, депутати, міністри), міжінституційна співпраця (чи узгоджують вони політику та свої дії ефективно), стратегічне бачення української політики за напрямом, безпосередньо діяльність протягом 2018 року та досягнуті результати.

Цього року експерти поставили четвірку з мінусом.

І хоча ця загальна оцінка тотожна минулорічній, більшість географічних напрямів все ж підвищили свої показники.

Варто відзначити, що оцінки, про які ми говоримо нижче – це оцінки саме української політики і діяльності, а не двосторонніх відносин, і тим більше – не лише оцінка роботи Міністерства закордонних справ.

Відмінники та двієчники

Найкращі оцінки у 2018 році, п’ятірки з мінусом, отримала зовнішня політика України стосовно США, Канади, Литви, Ради Європи, політичного та економічного діалогу з ЄС, НАТО.

Порівняно з минулим роком, до цього списку додалися Канада та Литва.

Найгірші оцінки, двійку та двійку з мінусом, відповідно отримали Центральна Азія та Іран. Тут варто відзначити перемогу, оскільки з переліку двієчників, порівняно з 2017, зникли Латинська Америка і Субсахарська Африка.

І звичайно, окрема оцінка стоїть за формування міжнародної підтримки з протидії російській агресії. Цього року цей показний трішки покращився - з четвірки до четвірки з плюсом.

Якщо говорити про окремі індикатори, то після розрахунку середньої, загальної оцінки вийшло, що найбільший бал отримала "діяльність" - чотири з плюсом.

Далі йдуть "політичний інтерес", "міжінституційна співпраця" та "результати" - чотири з мінусом.

І найгірший результат у "стратегічного бачення" - три з плюсом.

Політичний інтерес

Як продемонструвала президентська кампанія, окрім діючого президента Петра Порошенка та Юлії Тимошенко, кандидати фактично не приділяли цьому питанню уваги, хоча зовнішня політика є топ-завданням президента відповідно до конституції.

І це не лише через те, що більшість з них погоджувалися з європейським та євроатлантичним курсом України.

2018 рік став доволі насиченим з огляду на інтерес головних політичних акторів в Україні до зовнішньополітичних питань. Традиційно він був сфокусований на протидії російській агресії, відносинах з основними партнерами і питаннях європейської та євроатлантичної інтеграції.

Найбільший політичний інтерес у 2018 був проявлений до держав Балтії, Канади, Німеччини, Польщі, США, Туреччини, ЄС, НАТО, Ради Європи.

Найбільш скоординовано зовнішня політика України реалізовувалася за такими напрямами: Білорусь, Велика Британія, Литва, економічна співпраця з ЄС, євроатлантична інтеграція, публічна дипломатія.

Брак внутрішньоукраїнської співпраці спостерігався у зовнішній політиці щодо Субсахарської Африки, енергетичних відносин з Росією, Ірану.

Стратегічне бачення

Що стосується стратегічного бачення, то позитивом 2018 року стало формування концепцій і стратегій за окремими напрямами зовнішньої політики.

Втім, так і не з’явився загальний документ стратегічного рівня у сфері зовнішньої політики, про необхідність якого вже декілька років говорять експерти.

Серед успіхів - ухвалення нового закону про дипломатичну службу, зміни до Конституції щодо невідворотності європейської та євроатлантичної інтеграції, президентський указ щодо розробки нового формату Річних національних програм "Україна-НАТО", Державна програма співпраці із закордонними українцями на період до 2020 року, Стратегія розвитку оборонно-промислового комплексу України на період до 2028 року, активне просування на зовнішній ринок нових та модернізованих видів озброєння і військової техніки українського виробництва.

Результати

Найскладнішим є оцінювати річні результати, оскільки зовнішня політика і міжнародні відносини загалом - це гра в довгу, і наслідки тієї чи іншої зустрічі або підписаної угоди можуть дати результат лише за кілька років.

Українська влада досягла значних успіхів у формуванні міжнародної коаліції партнерів на підтримку своєї територіальної цілісності та суверенітету. Зокрема, попри певні ризики, як персональні, так і секторальні антиросійські санкції протягом року були розширені, підсилені та пролонговані.

Європейська та євроатлантична інтеграція були магістральними для побудови як двосторонніх відносин, так і в реалізації ініціатив багатостороннього характеру.

Крім того, варто відзначити дві надважливі резолюції щодо прав людини в Криму та мілітаризації Криму, прийняті в ООН, а також низку вкрай важливих проукраїнських резолюцій Парламентської асамблеї Ради Європи та Європейського парламенту.

Важливим фактором підтримки також є надання військової та гуманітарної допомоги Україні. Тут варто відзначити допомогу США, Канади та Великої Британії.

Загалом міжнародна політична і правова підтримка України у протистоянні агресії РФ зростає.

Водночас поза увагою української дипломатії залишається низка впливових регіональних і світових лідерів (Аргентина, Бразилія, Єгипет, Індія, КНР, Мексика, Нігерія, ПАР). Результати роботи в регіонах Південної Азії, Африки, Латинської Америки та Центральній Азії традиційно низькі, що свідчить про необхідність більш активної і продуманої політики з боку української дипломатичної команди.

Цікавим на цьому тлі виглядає крок з надання Україною гуманітарної допомоги Єменській Республіці, Республіці Судан, Демократичній Республіці Конго задля подолання голоду.

Найбільш результативною, на думку експертів, була дипломатична робота України в ООН та Раді Європи. Політичний діалог з Європейським Союзом також отримав найвищий бал.

Найгірші бали отримали результати української зовнішньої політики щодо Ірану та в регіоні Центральної Азії.

Завдання на 2019 рік

2019 рік є особливим для подальшого становлення та розвитку зовнішньополітичного курсу України, визначення його середньострокових орієнтирів та ролі України у світі. Це – час для рефлексій і дискусій, оцінки пройденого шляху, чесного визнання помилок, а також час для наступних зрілих та стратегічно зважених кроків у сфері зовнішньої політики.

Серед основних рекомендацій на 2019 рік експерти, зокрема, відзначили такі:

- Сприяти структуризації та наповненню передвиборчих програм політичних партій, що мають намір брати участь у виборах до Верховної ради України.

- Намагатися конкретизувати зовнішньополітичні пріоритети і задачі у коаліційній угоді.

- Запровадити практику проведення щорічних парламентських слухань щодо реалізації зовнішньої політики за відповідний рік в кінці І кварталу наступного року.

- Перезапустити координаційні механізми у сфері публічної дипломатії та інформаційної роботи за кордоном.

- Провести аудит наявних міжнародних двосторонніх інструментів співпраці та практик координаційної роботи українських частин комісій.

- Запровадити двосторонні експертні форуми з країнами-сусідами, а також розробити політику сусідства.

- Розробити операційні документи щодо регіональних та функціональних пріоритетів зовнішньої політики України.

Автори:

Ганна Шелест, кандидат політичних наук, головний редактор UA: Ukraine Analytica, член правління Ради зовнішньої політики "Українська призма"

Геннадій Максак, координатор Української національної платформи Форуму громадянського суспільства "Східного партнерства", голова Ради зовнішньої політики "Українська призма"

Дослідження підготовано в партнерстві з Представницвтом Фонду ім. Ф. Еберта в Україні