У п’ятницю президент Франції Еммануель Макрон по черзі прийняв у Єлисейському палаці обох кандидатів на посаду президента України. І хоча про зміст зустрічей та деталі організації перемовин відомо далеко не все – та навіть із наявних даних можна зробити кваліфіковані припущення.

За даними видання Le Monde, ініціатором зустрічі став лідер українських президентських рейтингів Володимир Зеленський. Не дивно, адже з усіх дійових осіб Зеленський найбільше потребував цієї зустрічі.

Перш за все, це давало йому можливість показати, що він здатен проводити міжнародні перемовини зі світовими лідерами.

Схоже, що команда Зеленського зверталася з цього питання не лише до посла Франції в Україні Ізабель Дюмон, а й до неофіційного каналу зв’язку між Парижем та Києвом – а цю роль нині виконує французький філософ Бернар Анрі Леві.

Не дарма Леві не так давно відвідував Київ.

10 днів тому він публічно повідомив, що напередодні першого туру провів двогодинну зустріч із Зеленським.

І, до слова, перед минулими президентськими виборами, в березні 2014 року, Леві відіграв важливу роль також в організації візиту Віталія Кличка та Петра Порошенка до Франції.  

З різних джерел відомо, що початково Париж вагався щодо необхідності зустрічі між Зеленським і Макроном. Такі перемовини могли бути сприйняті як підтримка кандидата та як втручання у внутрішню ситуацію України.

Свою роль у позитивній відповіді Парижа, ймовірно, зіграло рішення німецької канцлерки Ангели Меркель прийняти в себе Порошенка – на цьому фоні французькій дипломатії було важливо нагадати про свою зацікавленість Україною.

А коли Єлисейський палац звернувся до адміністрації президента України, щоб попередити про можливі перемовини між Зеленським та Макроном, команда Порошенка наполягла на організації зустрічі між діючими президентами. Це влаштовувало всіх, бо Франції було набагато простіше пояснити зустріч з обома найрейтинговішими політиками, ніж тільки одним із них, та ще й опонентом чинного президента (хоча у чинної влади Франції був і такий досвід – на початку квітня, перед виборами в Ізраїлі, Макрон прийняв у Парижі одного з лідерів ізраїльської опозиції Яіра Лапіда).   

У своїх коментарях щодо зустрічей з Еммануелем Макроном, обидва кандидати – і Володимир Зеленський, і Петро Порошенко – зосередились на питанні війни на Донбасі та звільненні українських в’язнів Кремля. Поза сумнівом, ці питання справді обговорювалися в Парижі. Варто нагадати, що у 2014 році саме Франція ініціювала створення Нормандського формату.

Втім, напевно це було не єдиним, про що йшлося в Єлисейському палаці.

Приміром, складно уявити, що Макрон не згадав про французький бізнес в Україні, який є найбільшим іноземним роботодавцем, але у той самий час періодично потерпає від недоліків українського судочинства та від дій правоохоронних органів (достатньо згадати про проблеми французького винороба Крістофа Лакарена на Одещині). Для франко-українських відносин вищезгадані теми не є новими, і продовжуватимуть ними залишатись незалежно від того, кого оберуть 21 квітня.

В дипломатії важливим є також особистий контакт між лідерами країн. Франція часто застосовує цей інструмент: достатньо згадати вечерю Макрона з Дональдом Трампом на Ейфелевій вежі.

І те, що Макрон вирішив сфокусуватися на Україні, напевно, є для нас гарним знаком.

Проведені зустрічі Еммануеля Макрона з Петром Порошенком та Володимиром Зеленським свідчать про те, що наступний президент України має всі шанси підтримувати хороший контакт із Заходом. А для Володимира Зеленського, якому бракує і дипломатичного досвіду, і міжнародних контактів, хороші відносини з президентом Франції можуть бути особливо важливими.

Наразі паризькі перемовини мають більш символічне, аніж змістовне значення. І так само важливим є те, що для Володимира Зеленського роль першого контакту відіграв саме французький лідер.

До подій Євромайдану українські президенти спочатку дивились в бік Вашингтона чи Москви, а вже потім – на європейські столиці; Франція, в свою чергу, більше цікавилася південними сусідами ЄС, а не східними. Революція гідності та російська агресія почали змінювати ці традиції. І йдеться не лише про рівень президентів або топ-політиків.

Зростання взаємної зацікавленості на політико-дипломатичному рівні закріплюється появою молодого покоління французьких експертів, які вже не сприймають Україну крізь призму Москви. А поруч із політиками та експертами завжди йде бізнес. Прояви цього ми вже маємо, в тому числі у великих контрактах, як-то про закупівлю гелікоптерів для МВС та щодо проекту очисних споруд у Маріуполі.

Все це разом додатково посилює наші зв’язки із Західною Європою – і це є для України добрим сигналом.

Автор: Ігор Решетняк,

незалежний експерт, співзасновник асоціації Ukraine Action (Франція, Швейцарія)