Кожен, хто стежив за політикою у 2004 році, пам’ятає історію з привітанням від Владіміра Путіна. Російський президент зателефонував до Віктора Януковича за добу після виборів та привітав його із перемогою, хоча згодом результати голосування були скасовані через масові фальсифікації і суд призначив третій тур.

Відтоді в Україні популярною є хибна думка, що переможця "не годиться" вітати, доки не порахують голоси; що це є "поганим тоном" у світі.

Перемога Володимира Зеленського не просто зруйнувала цей міф, а й добряче потопталася по ньому.

Привітання від лідерів західних держав пішли вже за дві години після закриття дільниць, коли ЦВК порахувала менше 2% голосів! На межі 5% Зеленському зателефонували президенти Польщі та Франції, а опівночі був шокований вже навіть штаб переможця – до них особисто подзвонив президент США Дональд Трамп.

"Європейська правда" розібралася з причинами такого безпрецедентного рівня міжнародного визнання – та із тим, чи став Зеленський "своїм" для міжнародної спільноти.

Цунамі привітань

В неділю ввечері майбутній президент Володимир Зеленський, його "міжнародна" група та найближчі радники у своєму штабі на Парковій дорозі чекали на зустрічі та привітання від світової спільноти.

Його перемога не стала сюрпризом – соціологія не лишала інших сподівань. Було очевидним, що до лідера перегонів приїдуть дипломати та західні політики з числа тих, що саме перебували у Києві у складі місій зі спостереження за виборами. Саме тому у журналістів не викликали подиву ані литовський депутат та один з ключових лобістів України Андрюс Кубілюс, що опинився на Парковій невдовзі після оголошення результатів екзит-полів, ані окремі посли країн "сімки", яких також помітили у штабі, хоча вони й не стали спілкуватися із журналістами.

Але масштаб привітань, які захлеснули Зе-штаб, здивував, здається, навіть їх самих.

"Греблю прорвала" заява посольства США в Україні. "Вітаємо новообраного президента Володимира Зеленського... Сподіваємось на продовження міцного партнерства між Україною та США з новообраним президентом Зеленським", – написали в дипмісії, подякувавши Порошенку за п'ять років роботи на посаді.

Звісно, це не означає, що всі чекали саме американського публічного визнання, просто відомство посла Марі Йованович виявилося одним із найшвидших. Просто перед появою твітів посольства США відбулася перша телефонна розмова із закордонним лідером – до Зеленського подзвонив польський президент Анджей Дуда. "Я впевнений, що цей вибір підтвердить стійкість України на шляху до євроатлантичної спільноти", – заявив Дуда.

Далі був дзвінок президента Франції Еммануеля Макрона (до слова, єдиний, про який повідомила Зе-команда!), письмові привітання Дональда Туска, Єнса Столтенберга, Джастіна Трюдо, британського МЗС, вірменського лідера Пашиняна тощо...

Дійшло навіть до... обурень журналістів з тих країн, які ще не доєдналися до привітань!

"Макрон визнав Зеленського, Трамп теж, Пашинян затвітив привітання українською, президент Дуда запросив Зеленського до Польщі. А де федеральний уряд Німеччини? Чи я щось пропустила?" – поставила риторичне запитання Аліс Бота, редакторка видання Zeit, яка пише про Україну.

Звісно, вона не пропустила. Німецький уряд виявився консервативним, і це не дивно. Зрештою, Ангела Меркель не приховувала своїх теплих почуттів до Петра Порошенка, який став першим українським президентом, що спромігся побудувати довірливі відносини із канцлером Німеччини (хоча посла Райхеля вночі все ж бачили у Зе-штабі). Та жодних сумнівів, що і Берлін ближчим часом, не чекаючи на рішення ЦВК, визнає переможця.

Краще, ніж у Порошенка – дякуючи Порошенку

Та головною несподіванкою та перемогою ночі для Зе-команди став дзвінок із Вашингтона.

Близько опівночі – тобто лише за чотири години після закриття дільниць – до переможця зателефонував особисто президент США Дональд Трамп.

Його привітання у той час, коли не було пораховано і 10% голосів, означав не лише повне, остаточне визнання міжнародної легітимності перемоги Зеленського. Дзвінок господаря Білого дому означав також легітимізацію нового президента як партнера для західних лідерів. І, що найголовніше – він став наочним підтвердженням заяв багатьох європейських та американських політиків та експертів про те, що підтримка України Заходом має і буде збережена попри зміну імені президента.

Звісно, можна сказати, що причиною став лише шалений та цілком передбачуваний (за соцопитуваннями та витоками екзит-полів) розрив між кандидатами. Але згадаймо президентські вибори 2014 року, на яких всі три екзит-поли показали перемогу Порошенка у першому турі та майже чотирикратний відрив від найближчої переслідувачки, Юлії Тимошенко (нині відрив – майже утричі). Варто нагадати, тоді у першу ніч майже не було привітань навіть із перемогою у першому турі. Єдиним закордонним лідером, який відразу зателефонував до Порошенка, став президент Польщі Коморовський. Натомість Білий дім привітав переможця лише твітом і лише за добу після виборів.

Тому причина – не у відриві переможця. Головна зміна – інша.

За свою міжнародну легітимність Зеленський має дякувати особисто Порошенкові.

Вчора ввечері західні політики та лідери думок один за одним перепощували та ретвітили заяву Порошенка, яка пролунала відразу після оголошення результатів екзит-полів.

Йдеться про слова президента про те, що він не просто визнав поразку, а й запропонував новому президентові допомогу. Цей крок є доволі звичним для держав Заходу, хоча й там він не є правилом. Ще рідше таке відбувається після жорстких та навіть ворожих кампаній. А для держав пострадянського простору такий мирний перехід влади – небачена дивина; натомість в Україні це відбувається вже вдруге!

"Україна знову довела, що вона мирна, вільна і демократична. Сподіваюся, Порошенко візьме участь у інавгурації Зеленського. Це буде вагомий жест", – написав відомий аналітик і дипломат Андерс Аслунд. А спецпредставник Держдепу США з питань України Курт Волкер окремо подякував Порошенку за готовність гідно відступити після поразки.

"Ми схвально оцінюємо сміливість Порошенка, який провів Україну через неймовірно складні часи, а також його прихильність до демократичних інституцій в Україні та готовність прийняти волю українського народу", – написав він у ніч на понеділок.

We commend @poroshenko for his courage in leading Ukraine through a tremendously difficult time and for his commitment to the democratic institutions of 🇺🇦 and for accepting the will of the Ukrainian people. https://t.co/sGJFR4pLxH

— Kurt Volker (@SpecRepUkraine) 22 квітня 2019 р.

Є всі підстави стверджувати, що саме цей крок Порошенка став вирішальним для такої швидкої реакції Заходу на обрання нового президента. І майбутньому президентові, якому нині вкрай бракує міжнародного досвіду та розуміння світової політики, варто було оцінити запропоновану допомогу та скористатися нею – звісно, якщо слова Порошенка про його готовність допомагати виявляться щирими.

Чого чекає Захід?

Звісно ж, не варто вважати західних партнерів наївними. Звісно ж, вони чудово усвідомлювали складність виборів; розуміли, що 73% громадян голосували не так за лідера, як проти його суперника.

Так само у західних столицях усвідомлюють ризики, які несе зміна влади в Україні. Навіть попри те, що із західними політиками та журналістами Зеленський зустрічався незрівнянно частіше, ніж з українськими – він і досі лишається для світу такою собі terra incognita. Через це Захід може припускати, прогнозувати його дії та політику на посаді президента – але не може бути певним у правильності своїх прогнозів.

Певну ясність дасть визначення тих, хто буде опікуватися зовнішньою політикою майбутнього президента. За інформацією "Європейської правди", у Зе-команді є розуміння, що це необхідно доручити не "новим політикам", а кар’єрним дипломатам. Саме цього чекають західні партнери.

Наразі у штабі Зеленського вже з’явилися міжнародники, яких так бракувало на початку кампанії (і ті імена, які доводилося чути, додають оптимізму). Водночас рішення про імовірний розподіл посад ще не ухвалене.

Та вже зараз, до формування повноцінного "міжнародного блоку", Зе-команда має змогу почути те, що лунає від міжнародних партнерів та аналітиків.

Головне очевидне: західний вектор України має зберегтися.

"Ми віримо, що зміни призведуть до більшої свободи, подальших реформ та інтеграції до євроатлантичної родини", – заявив литовський міністр закордонних справ Лінас Лінкявічюс, який прокоментував вибори в Україні чи не першим серед західних політиків. "Британія продовжить підтримувати Україну, обраний нею євроатлантичний шлях, реформи та безпекові зміни", – підтримав його британський колега Джеремі Хант.

Примітно, що чутки про "проросійськість" Зеленського, які активно дискутуються в Україні, не став згадувати жоден західний політик, та й у експертній спільноті такі заяви після виборів не лунали – хоча, поза сумнівом, партнери чули численні заяви соратників Порошенка з цього приводу.

Усупереч цьому, велика кількість західних експертів написали, що перемога Зеленського, на їхню думку, руйнує підвалини російської пропаганди.

Річ у тім, що росіяни здавна просувають на Заході думку про неонацистську сучасну Україну. Перемога російськомовного політика із єврейським корінням наочно доводить, що це і близько не є правдою. Іронія в тому, що Україна на деякий час стане єдиною державою у світі, крім Ізраїля, де єврейське коріння матимуть президент і прем’єр.

"І попри це, Україна – то фашистська хунта?" – пожартував автор Politico Давід Патріаракос. "Причому це питання взагалі не піднімалося (під час виборчих перегонів). Тож російській антиукраїнській пропаганді доведеться перепрограмовувати свої меседжі", – додав шведський екс-прем’єр та колишній голова МЗС Карл Більдт.

І, наостанок, про поради.

Мабуть, найбільше Зе-команду потішить рекомендація від вже згаданого шведсько-американського експерта зі світовим ім’ям Андерса Аслунда. Він наголосив, що виборами президента Україна не має обмежуватися. Народ висловився за недовіру владі, а отже, перезавантаження має бути повнішим.

"Українська конституція у частині розподілу влади між президентом та парламентом доволі схожа на французьку. У Франції новообраний президент зазвичай розпускає парламент та оголошує парламентські вибори. Україна має зробити те саме. 27 жовтня (як планова дата) – це запізно", – заявив він.

Мало сумнівів, що у Зеленського, на хвилі нинішнього успіху, думають схожим чином.

Автор: Сергій Сидоренко,

редактор "Європейської правди"