З понеділка 8 квітня в Польщі почалися протести вчителів, які паралізували роботу більшої частини шкіл і загрожують тимчасово заморозити всю систему освіти.

Такий масштабний протест зазвичай лояльних педагогів – незвична подія для політичного життя Польщі. Причина цього – передвиборчі перегони, а точніше – бажання партії "Право і справедливість" (ПіС) отримати голоси "різношерстого", широкого електорату за допомогою створення нових і розширення існуючих програм соціальних виплат.

Іспити під загрозою

Страйк, що почався 8 квітня, поширюється на період проведення загальнодержавних іспитів не тільки в молодшій і середній школі (квітень), але й також на тестування, необхідне для вступу до вузів (початок травня).

Це означає, що в разі, якщо не будуть проведені додаткові іспити або не буде вирішено конфлікт із профспілкою освітян, польські університети не отримають достатньої кількості нових студентів. А проведення іспитів – це недешевий захід для державного бюджету.

При цьому уряд Польщі заспокоює батьків, заявляючи, що у них є запасний план на випадок, якщо протест дійсно виявиться тривалим.

Міністерство освіти готове прийняти указ про забезпечення екзаменаційних комісій, тобто уряд найме людей, які прийматимуть іспити у школярів.

Яким би банальним це не здавалося, але основна мотивація до протестів цілком передбачувана і характерна для вчителів більшості країн світу – тяжкі умови праці, а також низька оплата вкладених зусиль.

Ситуація з польськими вчителями на сьогоднішні виглядає так. Педагог з великою вислугою років (понад 30) отримує зарплату в розмірі 2,5 тис. злотих (18 тис. грн) після сплати податків, тоді як середня зарплата в Польщі минулого року склала 4,5 тис. злотих (32 тис. грн).

Звідси можна зробити висновок, що невдоволення з боку польських шкільних вчителів є цілком виправданим, але виникає логічне запитання: якщо ситуація з учительським зарплатами геть не нова, то що ж тоді могло спровокувати педагогів переосмислити своє становище і зважитися на радикальний спосіб його поліпшення саме зараз?

Ефект виборів

Причиною невдоволення вчителів стали виборчі перегони, на тлі яких урядова партія "Право і справедливість" почала активно обіцяти електорату нові, а також розширення вже існуючих програм соціальної допомоги.

Нове обличчя Польщі: хто кинув виклик старій політичній системі

На одному з чергових партійних з'їздів ПіС лідер урядової політичної сили Ярослав Качинський анонсував передвиборчу програму під назвою "П'ятірка +", яка включала в себе:

- Розширення програми "500+", яка передбачає урядову допомогу для сімей на кожну другу і наступну дитину (починаючи з 1 липня програма пошириться також і на першу дитину в багатодітній родині);

- Виплата безумовної "13-ї пенсії" (1 тис. злотих, в еквіваленті майже 7 тис. грн) для кожного пенсіонера. При цьому для отримання 13-ї виплати навіть не потрібно подавати ніяких документів, вона просто прийде на картку додатково до регулярної пенсії. Але що найцікавіше, виплата цієї суми настане 1 травня 2019 року, тобто прямо перед виборами до Європейського парламенту);

- Відновлення державних автобусних ліній між великими містами та маленькими населеними пунктами;

- "Нульовий" податок на дохід фізичних осіб до 26-го року життя;

- Зниження відсоткової ставки на державне страхове забезпечення.

Як тільки в ПіС оголосили про свої передвиборчі плани, польський медійний простір буквально "вибухнув" шквалом не тільки схвалення, але й критики.

Основною претензією до нинішнього уряду з боку опозиції був той факт, що впровадження в життя тільки першого пункту передвиборчої програми коштуватиме бюджету Польщі мінімум 20 млрд злотих. А якщо говорити про реалізацію всіх обіцянок ПіС, то навантаження на казну взагалі сягне близько 40 млрд злотих на рік.

Але своє невдоволення передвиборчими обіцянками уряду висловила не тільки опозиція, яка критикує величезну вартість реалізації програми "П'ятірка +", але й ті громадяни, про яких "забуло" керівництво ПіС. Серед незадоволених опинилися освітяни, люди з обмеженими можливостями, їхні опікуни (які раніше вже протестували в польському парламенті), фермери і навіть лікарі.

У якийсь момент ситуація для нинішнього уряду Польщі здавалася патовою.

Щодня у ЗМІ з'являлися новини про те, що чергова група населення планує протестувати у зв'язку з тим, що ПіС забув про них у передвиборчій програмі.

І якщо частина з них тільки попереджали уряд про майбутні страйки, то фермери і вчителі були налаштовані серйозно.

Перші провели протест у центрі Варшави, перекривши автомобільний рух розкиданими яблуками, тушами свиней і палаючими шинами.

Як влада Польщі реагує на протестні настрої

Спостерігаючи за ситуацією, що досягла критичної маси, в уряді Польщі зрозуміли, що "гасити пожежу", розведену власноруч, треба негайно. Але як це зробити в ситуації, коли бюджетні можливості далеко не безмежні?

Нове обличчя Польщі: хто кинув виклик старій політичній системі

Забезпечити потреби кожного в ПіС не можуть, а отже, звернути увагу довелося на найактивнішу і найрадикальнішу протестну групу. Отже, в ПіС анонсували програму допомоги фермерам, що передбачає 100 злотих за кожну тушу, відгодовану для забою, і 500 злотих на кожну корову. При цьому Ярослав Качинський заявив, що ця сума може виявитися більше обіцяної.

Що цікаво, ця передвиборча обіцянка має фінансуватися не з державного бюджету, а з коштів європейського регіонального фонду розвитку. І якщо такий план цілком або частково задовольняє потреби фермерів, то викладачі, які протягом останніх кількох місяців системно представляють свої вимоги і ведуть перманентні переговори з урядом, залишилися незадоволеними.

Однією з останніх, обурливих, на думку профспілки освітян, пропозицій з боку уряду Польщі було зростання заробітної плати в обмін на збільшення кількості робочих годин.

Якщо раніше викладач працював біля дошки 18 годин на тиждень, то за новою пропозицією польської влади кількість годин мала б зрости до 24. Що не так з цим планом?

По-перше, це виглядає як обман, оскільки зарплата збільшується разом зі зростанням обсягу роботи.

А по-друге, через збільшення годин роботи довелося би звільнити практично кожного четвертого викладача, оскільки його спокійно замінювали б три викладачі, що працюють 24 години на тиждень.

Саме за рахунок цих звільнень держбюджет покрив би збільшення заробітних плат тим вчителям, які б залишилися.

Звісно, на таку пропозицію профспілка польських педагогів не погодилася.

У відповідь в уряді сконцентрувалися на громадській думці, переконуючи, що в конфлікті, що склався, винні самі вчителі, які не погоджуються на компроміс від влади і тим самим псують життя оточуючим.

* * * * *

Виборчі перегони в Польщі, протистояння в яких загострилося за останні місяці стараннями опозиції, змушує ПіС діяти все активніше, обіцяючи виборцям все більше і більше.

Тим самим польські передвиборчі перегони все більше нагадують українську реальність (звичайно, якщо зробити поправку на розміри обіцяних бонусів).

Саме тому нинішні польські протести несуть урок в першу чергу для України – вони показують, що протестний потенціал непочутих громадян перетворюється на лавину, яка зростає в найбільш незручний для влади момент.

Автор: Владислав Сердюк,

політолог, експерт Фонду громадської дипломатії