9 травня Верховний суд Чорногорії, який розглядав справу про спробу державного перевороту в цій державі, виніс вирок щодо 14 осіб, в тому числі двох громадян РФ, яких пов’язують із російською воєнною розвідкою, а також двох лідерів чорногорської проросійської опозиції.

Відтепер підозра у тому, що росіяни готували зміну влади у цій балканській державі, є доведеною судом. Підтверджено також те, що метою "заколотників" було зупинення процесу євроатлантичної інтеграції Чорногорії.

Як зазначено у вироку, зловмисники створили злочинну організацію та діяли в міжнародному масштабі – на території Росії, Сербії та Чорногорії – задля повалення конституційного ладу Чорногорії насильницьким шляхом з метою запобігання вступу країни до НАТО.

План перевороту

"Європейська правда" детально писала про ці події в Чорногорії. Переворот у Подгориці, столиці цієї держави, мав відбутися у день парламентських виборів 16 жовтня 2016 року – виборів, які мали також остаточно відкрити цій державі двері до Північноатлантичного альянсу.

Тепер, коли суд розкрив деталі плану заколотників та підтвердив звинувачення на їхню адресу, варто вивчити, як саме планували діяти росіяни та їхні спільники.

Сценарій операції з насильницької зміни влади передбачав:

• Проведення в урядовому кварталі Подгориці акції протесту через незгоду з результатами виборів (на яких, за всіма прогнозами, мала перемогти правляча партія під керівництвом тодішнього прем’єр-міністра Чорногорії Міло Джукановича).
• Одночасно мали бути знешкоджені члени чорногорського антитерористичного підрозділу, після чого заколотники перевдягалися б у їхню форму.
• Ці псевдосиловики мали прибути на мітинг і влаштувати провокаційну стрілянину, щоби створити враження, що частина правоохоронців перейшла на бік маніфестантів.
• Далі відбувається захоплення владних установ, зокрема парламенту.
• Одночасно планувалося здійснити замах на життя Джукановича.

Одним із головних організаторів путчу був лідер сербської радикальної націоналістичної організації "Сербські вовки" Александр (Саша) Сінджеліч. Він до того часу вже встиг "засвітитися" і під час російської анексії Криму, і на Донбасі, був палким прихильником "русского мира". Але після арешту Сінджеліч погодився співпрацювати з чорногорським слідством і перетворився з ключового підозрюваного на основного свідка обвинувачення.

Чорногорія після путчу. Що планували російські куратори та що вийшло насправді

Саме завдяки показам та допомозі Сінджеліча правоохоронцям вдалося дізнатися про деталі плану та вже здійснені дії путчистів.

Головними діючими особами підготовки перевороту були, як встановило слідство:

– росіяни, яких пов’язують із Головним розвідувальним управління Генерального штабу Російської Федерації;

– громадяни Сербії, переважно ті, які пов’язані або з радикальними організаціями, або із сербськими силовими структурами;

– лідери чорногорської проросійської опозиції – блоку "Демократичний фронт".

Також у вироку йдеться про 50 невстановлених спільників, які мали прибути з території Сербії до Подгориці для участі у захопленні влади.

Хто готував переворот?

В обвинувальному висновку стверджується, що злочинну групу організували двоє росіян, які мали на меті повалення влади та проголошення перемоги "Демократичного фронту" на виборах, щоб не дозволити Чорногорії приєднатися до НАТО. 

9 травня суд визнав винними всіх, кого спеціальна прокуратура Чорногорії вважала причетними до організації перевороту.

Два лідери опозиційного блоку "Демократичний фронт", Андрія Мандич і Мілан Кнежевич, отримали по 5 років ув’язнення. Водієві Мандича дали 1,5 року.

Визнані винними і дев’ятеро громадян Сербії, що брали участь у підготовці до насильницької зміни влади в Чорногорії. Колишнього керівника сербської жандармерії Братислава Дікіча засудили до восьми років ув’язнення. Інші серби отримали від семи років тюрми до одного року умовного засудження.

Не всіх заколотників вдалося привести до суду.

Зокрема, три роки ув’язнення – це вирок суду для сербської громадянки Бранки Міліч, яка з листопада минулого року ховається від чорногорського правосуддя в посольстві Сербії в Подгориці.

Та найсерйозніше покарання отримали російські громадяни. Обидва – за процедурою заочного засудження.

Едуарда Шишмакова (який брав участь в операції під прізвищем Широков) та Владіміра Попова (справжнє прізвище якого, за даними Bellingcat, Моїсеєв) засуджено до 15 та 12 років в'язниці за тероризм та створення злочинної організації. Обидва вони наразі перебувають у Росії, яка відмовляється видавати своїх громадян іноземному суду.

Хто ж ці росіяни, які, за висновком суду, стояли за цією операцією?

Міжнародна розслідувальна група Bellingcat і російське видання The Insider стверджували, що росіянин Владімір Попов – насправді Владімір Моїсеєв, і він служить у російській військовій розвідці.

Між 2006 і 2009 роками він пройшов підготовку у військовій частині в Москві, де розташований, за даними журналістів, полк спецназу ГРУ. Відомо також, що у 2015 році Моїсеєв/Попов жив у московському районі Черемушки в сусідньому будинку зі "співробітником ГРУ під прикриттям" Александром Мішкіним, який віднедавна відомий всьому світу як "Петров – друг Боширова", фанат "солсберецьких шпилів" та учасник замаху на Сергєя Скрипаля у Великій Британії.

А у 2014 році "Попова" підозрювали у спробі організувати заворушення в молдовській Гагаузії.

Едуард Шишмаков, він же Широков, за даними журналістів-розслідувачів, навчався у Військово-дипломатичній академії Міністерства оборони РФ, яка спеціалізується на підготовці військових дипломатів і співробітників військової розвідки. У 2014 році Шишмаков був військовим аташе у Польщі, але повернувся до Росії після скандалу з вербуванням польського офіцера.

У 2016 році він отримав новий закордонний паспорт на нове прізвище – Широков, але зі старою фотографією (!), і саме з цим паспортом відправився на Балкани, де "знову провалив операцію", констатують журналісти.

Що кажуть із Росії?

Росіяни надіслали до Чорногорії свої письмові покази, які суд оприлюднив.

Обидва очікувано не визнають своєї вини. Широков/Шишмаков при цьому визнав, що знайомий із Александром Сінджелічем, але зустрічався з ним лише двічі: "Сашу Сінджеліча знаю з весни 2015 року, тоді ми зустрілися вперше у Москві, під час візиту до музею Великої Вітчизняної війни". За його словами, приводом для знайомства стала цікава уніформа серба – це була форма руху четників.

В роки Другої світової війни назву "четники" носила югославська монархістська партизанська організація. Від 1990-х років четниками стали називатися сербські націоналісти, зокрема ті, хто воював у балканських війнах, в тому числі проти хорватів та босняків, підтримуючи ідею відновлення "Великої Сербії".

Широков також визнав, що відвідав Сербію у другій половині жовтня 2016 року, але каже, що їхав не через запланований переворот, а "для написання статті про участь Дунайської флотилії в подіях Першої світової війни та збору інформації про місця, де поховані російські солдати". За його словами, на зустрічі із Сінджелічем у Белграді він обговорював "тільки питання про рух сербських четників і можливості для організації зустрічей з їхніми керівниками".

Своєю чергою Владімір Попов/Моїсеєв заявив, що був у Сербії у жовтні 2016 року на запрошення видавничого дому (!).

Очевидно, знаючи, що слідство має докази його контактів з іншими підозрюваними, він виклав версію, як це сталося. За його словами, "перебуваючи в Белграді в одному з центральних парків", він буквально випадково "став свідком зустрічі Едуарда Широкова з незнайомою людиною" (це і був Сінджеліч).

Ось це і вся суть виправдань представників РФ, які буквально не потребують коментарів.

З інших засуджених найяскравішим персонажем є сербський генерал Братислав Дікіч. З 1989 року він працював у МВС Сербії, причому десять років – у спеціальному відділі поліції для боротьби з тероризмом. Має ступінь доктора філософії у вузькому науковому напрямку "кризове управління". У 2011 році був призначений на посаду керівника жандармерії Сербії. Згодом цей підрозділ поліції затвердив новий текст присяги, який майже повністю виявився зосередженим на важливості захисту сербського Косова.

Дікіч був звільнений з державної служби у грудні 2015 року після звинувачень у причетності до організованої злочинності і пішов на пенсію. 

Відставного сербського генерала затримали в Чорногорії та звинуватили у причетності до організації перевороту одним із перших – в жовтні 2016-го. Під час судового розгляду Дікіч відмовлявся визнати свою вину та стверджував, що до Чорногорії приїхав у монастир Острог (Сербської православної церкви) через проблеми зі здоров'ям.

Згадаємо і про лідерів опозиційного "Демократичного фронту" Андрію Мандича та Мілана Кнежевича, яких суд визнав причетними до підготовки держперевороту. Обидва є послідовними провідниками інтересів Росії на Балканах.

Ось як свого часу описувало ідеологію чорногорського "Демфронту" російське видання "Взгляд":

"Демократичний фронт" виступає проти вступу Чорногорії в НАТО, за скасування санкцій, які Подгориця ввела проти Москви, за відкликання дипломатичного визнання незалежності Косова і за збереження традиційного укладу життя, що включає в себе в тому числі історично братні зв'язки між Чорногорією і Росією.

На початку року Мандич та Кнежевич зустрічалися із Владіміром Путіним у Белграді, а до того постійно відвідували з візитами РФ та виступали в російських пропагандистських ЗМІ.

Зрозуміло, що опозиціонери категорично не згодні з вироком і називають справу "сфабрикованою", а рішення суду – "політично вмотивованим".

У Подгориці очікували, що "Демфронт" влаштує акції протесту під час винесення вироку. Через це судді та прокурору була надана поліцейська охорона, а будинок суду під час засідання був оточений спецпризначенцями. Але чорногорська опозиція відзначилася тільки карнавальною акцією зі спаленням опудала, що символізувало головного спецпрокурора, за день до фінального судового засідання.

Цікава реакція (точніше, відсутність реакції!) офіційної Москви на цей вирок.

Раніше в Росії називали звинувачення про причетність РФ до спроби держперевороту "голослівними", але після винесення вироку, і навіть через добу після цього, в Москві досі не оприлюднили заяву з цього приводу. Причому, судячи з деякої паузи в діях чорногорської проросійської опозиції, неформальні "вказівки" з Москви теж затримуються.

Російські ЗМІ обмежилися короткими інформаційними повідомленнями.

Всі за Чорногорію

Хто не став вичікувати – то це столиці Заходу.

"Рішення суду в Чорногорії, під час якого двоє офіцерів російського ГРУ були визнані винними у спробі тероризму, є явною перемогою верховенства права, яке відкинуло нахабну спробу Росії підірвати суверенітет незалежної європейської нації", – йдеться в офіційній заяві Держдепу США, оприлюдненій у день винесення вироку. "Сполучені Штати продовжать підтримувати Чорногорію в її зусиллях... необхідних для приєднання до Євросоюзу", – підкреслюється в заяві.

Міністр закордонних справ Великої Британії Джеремі Гант назвав дії російських розвідників, заочно засуджених за спробу перевороту в Чорногорії, черговим прикладом того, як Кремль намагається підривати європейську демократію, та додав, що РФ є великою державою, але повинна йти кращим шляхом.

"Будь-яке зовнішнє втручання з метою підриву наших демократій є абсолютно неприйнятним. Кожна нація має суверенне право вибирати свої політичні та безпекові механізми", – наголосила речниця НАТО Оана Лунгеску в інтерв’ю чорногорським ЗМІ.

І на завершення варто нагадати, що за півроку після невдалої спроби перевороту, 5 червня 2017 року, Чорногорія все ж вступила у Північноатлантичний альянс. І хоча Москва і після цього невпинно продовжує свою "антинатівську" активність на Балканах, здається, тепер навіть в Кремлі вже почали розуміти, що у такій, здавалося б, традиційно проросійській, маленькій та слабкій Чорногорії Росія не має іншого вибору, аніж визнати свою поразку.

Автор: Наталя Іщенко,

журналіст