В середині квітня 2019 року Федеральна рада Швейцарії зазіхнула на "святе", заявивши, що на складах держрезерву більше не зберігатимуть екстрених запасів кави.

Новина не залишилася непоміченою світовими медіа.

Втім, і в самій Швейцарії вона викликала серйозні дебати, оскільки питанням цивільної оборони у цiй країні завжди приділяється дуже велика увага.

І саме тому на складах держрезерву і зараз лежать значні запаси продуктів харчування, медикаментів та палива. Як вважають, достатні для того, щоб пережити кінець світу.

Відлуння війни

Швейцарія – мала держава, що не має виходу до моря. Тому вона особливо залежить від імпорту продовольства, енергоносіїв і усього того, чого сама не виробляє.

Голодні кризи у Швейцарії протягом її історії аж ніяк не були рідкістю.

У період Першої світової війни ця криза стала постійною, довелося навіть запровадити картки. Але все одно офіційно, на державному рівні жодних організованих заходів iз накопичення і зберігання товарів і палива на випадок кризи в Швейцарії не проводили.

Уроки війни не минулися даремно, і після її закінчення в країні було створено Федеральне відомство у справах харчування і постачання.

Тому Другу світову війну Швейцарія зустріла підготовленою вже набагато краще.

Однак відтодi картина викликів і загроз, з якими теоретично може зіткнутися країна, радикально змінилася, а отже, повинні змінитися і пріоритети уряду в плані забезпечення кризового постачання країни.

У 2016 році до швейцарського федерального закону "Про основні положення функціонування системи закупівель товарів, робіт, послуг для забезпечення державних і муніципальних потреб і постачання населення" внесли зміни, що приводять роботу резервного фонду у відповідність iз актуальними ризиками та потенційними загрозами.

Зокрема, було вирішено сфокусуватися на зберіганні базових товарів і продуктів харчування (цукор, харчові масла, зерно), джерел енергії (бензин і солярка), а також медикаментів (антибіотики і вакцини), виходячи з того, що накопичених резервів має вистачити на шість місяців безперебійного постачання.

Саме тому після чергової інспекційної перевірки складів зі стратегічними резервами уряд дiйшов висновку, що кава серед важливих для виживання продуктiв нi до чого: калорій вона не дає, а місця займає багато. За підсумками інспекції було зроблено і органiзацiйнi висновки: 15 тис. тонн кавових зерен, обсмажених і сирих, можуть бути продані на ринку.

"Ми поважаємо зброю": швейцарці сперечаються з антитерористичними директивами ЄС

Втім, у держрезерві залишилися такі товари, як мило, кріплення і фурнітура, мастильні матеріали, какао і навіть тютюн.

I це ще не все! Федеральна влада рекомендує мати в кожному домі семиденний запас води і продуктів харчування на випадок надзвичайної ситуації. Запастися слід також радіоприймачем (бо громадські електронні ЗМІ Швейцарії зобов'язані інформувати громадян про ситуацію в країні, за це вони, громадяни, і сплачують медійний збір), батареями до нього, свічками, сірниками і туалетним папером.

Втім, багато хто зi швейцарців став безтурботно ставитися до таких обов'язків. За результатами проведеного минулого року федеральною владою опитування стало зрозумiло, що такi запаси має лише третина домогосподарств країни.

14 франків з кожного швейцарця

Система формування швейцарського держрезерву зацiкавила закордоннi медіа, перш за все через особливості своєї організації.

Цiкавий факт: основну відповідальність за те, щоби склади надзвичайного матеріального резерву не були порожніми, несе не влада федерального рівня, кантону чи громади , а... приватна економіка.

Так, комерційна компанія, що поставляє до країни автомобільне паливо, наприклад бензин, зобов'язана відповідно до чинного законодавства виділяти певну частку палива для передачі на кризове зберігання. Рішення правильне, прийняте з урахуванням досвiду Робінзона Крузо, який, як ми пам'ятаємо, теж не зберiгав увесь свій порох в одному місці.

Що робить влада? Вони не лише дякує соціально відповідальному бізнесу, а ще й фінансує частину витрат на організацію зберігання кризових резервів.

Тож кожен мешканець Швейцарії посередньо бере участь у фінансуванні цієї структури в розмірі 14 франків на рік.

Виникає питання: то чи потрібно в XXI столітті витрачати гроші на зберігання мішків з цукром і бочок iз соляркою?

Та все ж, як виявляється, є сенс мати такі резерви. Згадаймо залежність Швейцарії від імпорту. Ситуація на світових ринках може бути дуже нестабiльною (згадаймо нещодавні теракти на Шрі-Ланці), а тому може виявитися, що підвезення якогось стратегічного товару раптом буде обмеженим.

Сучасна економіка змушує комерційні компанії економити. Зберігати товари на складах вони вже не схильні, а зосереджуються на ланцюжках поставок прямо від виробника до замовника, оминаючи дороге складування. А це означає, що швидко компенсувати дефіцити, якi виникають внаслiдок критично поганого врожаю або порушення ланцюжка постачання, вони не зможуть.

Це означає, що перебої з постачанням доведеться закривати – саме за рахунок фондів держрезерву.

Восени 2018 року, наприклад, за рахунок цих фондів довелося компенсувати дефіцит мінеральних масел, добрив і сільськогосподарських кормів, а все тому, що через аномальну спеку майже висох Рейн і вантажні судна не могли вчасно поставляти необхідні товари на ринок країни.

Ще раніше, 2017 року, Швейцарія розкрила свої надзвичайні запаси вакцин у ситуації, коли по всьому світу спостерігалася нестача препаратів для щеплення.

SWISSINFO

Міжнародна інформаційна служба Швейцарської національної теле- і радіокомпанії

Матеріали публікуються з дозволу правовласника