Молдовська пастка для Зеленського: чому Банковій варто забути про дружбу з Додоном
Зеленський, як і обіцяв, працює інакше, ніж попередники – подобається це чи ні. У цьому є речі, які викликають критику; є і те, що варто вітати.
Одна з новацій – готовність чи навіть прагнення президента слухати поради. Банкова публічно звертається до громадян – мовляв, радьте, і ми дослухаємося. Це було однієї з його "фішок" під час передвиборчої кампанії і лишилося нею після. Ба більше, експерти у закордонних справах кажуть, що їхні поради справді чують і часом враховують.
Зрештою, ми всі побачили справді якісні кандидатури у цій царині!
У тих випадках, коли йдеться про справді фахових представників експертної спільноти, відкритість до порад – це дійсно добре. Саме такого діалогу часом бракувало адміністрації Порошенка.
От тільки останнім часом коло "радників" розрослося настільки, що це починає лякати. А часом "поради для Зе" надходять навіть від сусідів.
Не завжди дружніх.
Додон-порадник
Вже двічі (!) у ролі такого публічного радника спробував виступити президент Молдови Ігор Додон. Щонайменше один раз – успішно.
Тиждень тому Додон повідомив про свою телефонну розмову із Зеленським. Мовляв, не просто поговорили, а й домовилися про зустріч.
А цього тижня Зеленського в Кишиневі повідомили про новий контакт голів держав – мовляв, президент Молдови вирішив привітати свого українського колегу з набуттям повноважень. Чи було це привітання письмовим, чи вони знову зідзвонилися – у Додона не уточнили, але запевнили, що служби двох президентів вже готуються до їхньої зустрічі. "Зараз триває робота в цьому напрямку", – цитує президентський сайт зовнішньополітичного радника Додона, Ауреліу Чокоя.
Що поганого, якщо президенти сусідніх держав домовляються про зустріч?
Так може подумати читач, і не виключено, що так міркували в команді Зеленського.
Навряд чи для нового президента є аргументом те, що Петро Порошенко жодного разу не контактував із Додоном, і навіть публічно відмовлявся від зустрічі з ним. У дипломатичних колах подейкують, що Додону заборонений в’їзд до України за поданням СБУ – але навіть якщо це так, це теж може не бути переконливим аргументом для нової української влади. Врешті-решт, Служба безпеки відома своїм вмінням виносити не завжди продумані рішення та приписи, які згодом сама ж вимушена скасовувати.
Але випадок із Додоном – особливий.
Бойкот з історією
"Ігнор" на адресу Додона від Порошенка – це не помилка, не примха і не самодурство. Цей молдовський політик – найлояльніший до Путіна президент на пострадянському просторі.
Візьмуся припустити, що у посольстві України в Молдові (тобто серед тих, хто щодня стикається з тамтешньою реальністю) не знайдеться жодного дипломата, який порекомендував би Зеленському помиритися з ним.
Ба більше, навіть молдовських фахівців здивували ці новини! Цього тижня автор цих рядків відвідав Кишинів і на зустрічах із колегами, експертами та політиками одним із перших запитань часто лунало: що, Зеленський справді готовий із ним зустрітися?
"А він спитав у Додона, чий Крим?" – під таким заголовком вийшла стаття на авторитетному незалежному сайті NewsMaker.
Та в Україні токсичність контактів із Додоном, схоже, не є настільки очевидною. Отже, варто нагадати деталі.
Тут є аж три складові. Перше – це заяви Ігоря Додона, в тому числі про Крим. Друге – це його дружба з Путіним та залежність від російського боса. І третє – це вплив Додона на реальну політику в Молдові. Чи, точніше, повна відсутність цього впливу, помножена на де-факто міжнародну ізоляцію президента цієї держави.
Тепер – детальніше про кожен із цих аргументів.
За що не люблять Додона
Найвідоміша (але не єдина!) претензія до Ігоря Додона – це зміст його заяв. Передусім – щодо Криму. Щоби не бути голослівними, ми зібрали частину з них.
"Крим належить Російській Федерації", – категорично заявив він під час передвиборчої кампанії 2016 року. Це стало темою для обговорення в Молдові (у складі якої, до слова, є окуповане росіянами Придністров’я), але Додон не став змінювати позицію.
"Крим де-факто російський. Юридично це до сьогодні не визнано Заходом, але реальність є такою... Про це потрібно говорити чесно, відкрито, і нема чого тут боятися", – повторював тоді ще кандидат у президенти Молдови.
Однопартійці Додона намагаються переконати, що Україна перебільшує заяви, які лунали перед виборами – мовляв, не варто звертати увагу на передвиборчу риторику. Це – неправда.
Додон щиро зневажає незалежну Україну і доводив це не раз, а його позиція щодо Криму – дуже давня.
Ось приклад – відеозапис ще 2015 року (дивіться від 55 хвилини).
"На референдумі відкритому більшість громадян висловилися за те приєднання до Російської Федерації... Я вважаю, що це законно", – пояснював він. "Я розумію, що в Україні це не подобається. Але це моя думка, я про це висловлювався і рік тому", – додав він після уточнення ведучого про можливу реакцію Києва.
Після обрання на посаду президента Додон не змінив своєї думки, попри жорстку критику та попри бойкот з боку Києва. Ви не знайдете жодної заяви, де він визнав би суверенітет України над Кримом! Загальні розмиті фрази, спроби уникнути відповіді були не раз, але спростування своєї старої позиції – жодного разу.
Ось, до прикладу, 2018 рік. В ефірі одного з молдовських телеканалів (дискусія велася румунською, тому посилання – на текстову новину) він повторив завчену фразу, що Молдова не ставить під сумнів цілісність України, але на запитання ведучого, чи стосується це Криму, просто відмовився відповідати.
Та й не лише щодо Криму є питання. Додон вважає Україну "нестабільною країною, яка ворожо ставиться до сусіда (РФ), на території якої продовжує тліти громадянський конфлікт".
Та навіть на такому тлі є ще вагоміші аргументи проти зустрічі Зеленського з Додоном.
Президент "ні про що"
Прибічники зустрічі Зеленський – Додон, якщо такі існують, могли би відповісти: "Якщо Порошенко зустрічався з Путіним, то чи буде гіршою зустріч із нехай і пропутінським, але президентом Молдови?"
Тут є чітка відповідь. Ця токсична зустріч просто не має сенсу. Додон у Молдові не вирішує нічого.
По-перше, Ігор Додон не є самостійним гравцем, це визнають навіть його соратники-соціалісти.
Це, до речі, феномен, про який можна написати окрему статтю: молдовські політики не вважають чимось дивним чи неприйнятним визнавати, що долю держави вирішують "десь там, за кордоном". Політикам з партії Додона це властиво якнайбільше.
Свій центр тяжіння вони також не приховують, це – Кремль.
Тільки уявіть: у середині квітня, коли стало зрозуміло, що формування коаліції в Молдові затягується, парламентська фракція Соцпартії у повному складі полетіла до Москви!
Це не перебільшення і не жарт, дійсно полетіли всі 35 депутатів – понад третина парламенту. І соціалісти офіційно визнали цю поїздку. Цікава деталь: перед тим до Москви двічі за два тижні злітав Додон, але росіяни вирішили, що на президента Молдови не можна покластися у донесенні сигналів до його депутатів і вирішили зустрітися з тими особисто.
Виникає питання: а навіщо Зеленському зустрічатися з таким президентом?
До слова, від зустрічі з Додоном відмовлявся не лише Порошенко. Його статус у світі – дуже специфічний.
"За час президентства Додон був з офіційним візитом лише в Ірані (двічі) і в Москві (багато разів). І ще в Комрат їздив. Він, по суті, нерукоподаваний президент у світі. Винятком стали його поїздки на Мюнхенську безпекову конференцію та на ювілей завершення Першої світової війни, бо там погоджували візит суто за статусом: президент – значить можеш приїздити", – пояснює ЄП авторитетний молдовський аналітик, а віднедавна опозиційний політик Оазу Нантой.
"Жодну проблему України у діалозі з президентом Додоном вирішити неможливо", – констатує він та дивується, чому взагалі це питання постало в Україні.
Із Нантоєм складно не погодитися. Бо навіть якщо говорити не про політичний, а про юридичний вплив, то у Додона немає важелів. Ніяких, взагалі!
У Молдові президент має не більше прав, ніж король у конституційних монархіях. Він не може навіть ветувати закони, не може розпускати парламент, не може блокувати призначення уряду тощо. Звідки взялися ці обмеження? Це – окрема сумна історія. ЄвроПравда неодноразово писала про проблеми Молдови, за якою в Європі закріпилася назва "захопленої держави": всі органи влади тут контролює олігарх Плахотнюк; кілька років тому підконтрольний йому Конституційний суд забрав у президента останні повноваження.
Але для питання, якому присвячена ця стаття, це не має значення.
Головним є те, що Додон – це відверто антиукраїнський, пропутінський, ізольований у світі політик без жодних повноважень.
Чи варто Зеленському виконувати домовленості про зустріч із Додоном, попри токсичність цього персонажа? Чи, можливо, варто запитати поради українських дипломатів та експертів, які кажуть, що той принаймні має вибачитися за свої численні заяви?
Відповідь, здавалося б, є очевидною, але дуже важливо почути її від Зеленського.
Автор: Сергій Сидоренко,
редактор "Європейської правди",
Кишинів-Київ