Субота принесла Україні важливу проміжну перемогу на міжнародному фронті. Морський трибунал ООН задовольнив вимоги України і зобов’язав Росію негайно відпустити українських моряків, арешт яких порушив норми міжнародного права, та невідкладно віддати Україні кораблі, захоплені росіянами в листопаді минулого року.

Чому це рішення "проміжне"?

Формально – через те, що ця справа ще має бути розглянута по суті – суд має визначити суму компенсації тощо. Але головна мета вже досягнута. Доля наших людей важливіша за гроші.

А реально – воно проміжне через те, що Росія напевно відмовиться його виконувати, і свободу наших хлопців ще доведеться вигризати. Але це рішення допоможе досягти цієї мети, а Росія заплатить за свої дії.

– То що це був за трибунал?
– Що сказано у рішенні?
– Що буде, якщо Росія його не визнає?
– Як змусити їх звільнити наших хлопців?
– Коли чекати нових санкцій?

"Європейська правда" підготувала відповіді на ці запитання.

Що за трибунал?

Ні, це не Гаага :)

Переможне для нас рішення виніс постійно діючий трибунал, що функціонує в Гамбурзі і був створений за конвенцією ООН з Морського права. Україна формально звернулася туди в квітні, хоча підготовчі процедури (як-то обов’язкові переговори з РФ про позасудове вирішення суперечки) розпочалися ще торік.

Київ наполягає, що Росія порушила ключові принципи міжнародного морського права, коли атакувала та затримала три наших військових кораблі, що прямували до українських портів, а згодом – арештувала їхні екіпажі. Порушення імунітету наших кораблів має остаточно підтвердити окремий арбітраж, який до того ж, імовірно, зобов’яже Росію сплатити штраф... але розгляд цієї справи напевно затягнеться на роки! Така перспектива Україну не задовольняла.

Саме тому команда українського МЗС попросила трибунал винести термінове, проміжне рішення – про "попередні заходи". Саме це рішення стало нашою перемогою.

Що у рішенні?

Трибунал виніс рішення з трьох пунктів. Два з них адресовані виключно Росії, третій – обом державам. Далі – дослівний переклад.

а) Росія має невідкладно звільнити кораблі "Бердянськ", "Нікополь" та "Яни Капу" і повернути їх у розпорядження України

б) Росія має невідкладно звільнити 24 українських військовослужбовців та дозволити їм повернутися додому (перелік моряків та СБУшників, затриманих росіянами 25 листопада, додається, причому в тексті окремо підкреслено, що йдеться про обидві категорії, "Ukrainian military and security personnel");

в) Україна та Росія мають утриматися від дій, які би загострили суперечку або ускладнили її вирішення (йдеться про більший позов, який ще буде розглядатися арбітражем).

Після оголошення цього рішення українська команда у Гамбурзі не стримувала емоцій. "Для нас це – чиста перемога. Це – саме те, чого ми вимагали... Рішення виявилося навіть чіткішим ніж ми сподівалися", - пояснила заступниця міністра закордонних справ, представниця України у процесі Олена Зеркаль.

З нею складно не погодитися!

Суд врахував всі вимоги України. Окремо згадані спецслужбовці на борту, щоби росіяни не "забули" їх повернути. Прямо вказано, що моряків треба відпустити "невідкладно". А ще трибунал заявив, що не побачив логіки у російській версії про нібито підготовку українцями "таємного нападу".

А отже, українські юристи мають всі підстави святкувати перемогу.

А якщо Росія не визнає це рішення?

Дуже правильне питання. Росія напевно відмовиться це робити, і вже почала рухатися у цьому напрямку. В суботу російське МЗС вже зробило заяву, у якій можна прочитати "між рядками": міжнародне право для нас не указ, рішення трибуналу ми не визнаємо.

Це, загалом, було очікувано, адже ще в квітні Москва ухвалила рішення не брати участі у процесі.

І, що важливо для нас, ця відмова росіян жодним чином не змінює їхнього обов’язку виконувати рішення трибуналу. Цей суд, що діє в рамках конвенції ООН, може виносити зобов’язуючі рішення навіть коли одна зі сторін "ховається в будиночку" - як Росія у нашій справі.

Ба більше – Росія вже має досвід схожого програшу.

Москва також спершу говорила, що не визнає рішення трибуналу, але потім була змушена виконати його.

Йдеться про так звану "справу Arctic Sunrise". Корабель Greenpeace під прапором Нідерландів влаштував акцію протесту у Баренцовому морі проти початку нафтовидобування в Арктиці. Діяльність екоактивістів не подобалася росіянам, тому вони захопили корабель, а екіпаж віддали під суд, звинувативши у "піратстві".

Нідерланди – так само як і Україна – звернулися до трибуналу ООН, а Росія заявила, що ігноруватиме цей процес. 22 листопада 2013 року трибунал виніс проміжне рішення, яким зобов’язав Росію звільнити моряків. Публічно Москва продовжила наполягати, що не буде нічого виконувати, але... за місяць "незалежний" слідчий комітет Росії оголосив про амністію всім членам екіпажу "грінпісівського" судна! 

Москва звісно, наполягала, що з рішенням трибуналу це жодним чином не пов’язане, а є просто добровільним кроком слідкому. Ще за півроку був звільнений і корабель.

До слова, тим часом тривав розгляд справи по суті (тобто про компенсацію – цей етап у нас попереду). У 2017 арбітри остаточно визнали Росію винною та присудили 5 млн євро компенсації. Росія продовжувала ігнорувати процес і говорити, що це не про неї... Але згодом домовилася із судновласником про "добровільну" сплату компенсаційних виплат – і, так співпало, що заплатила у тому обсязі, який визначив суд.

Отже, навіть заяви Росії про те, що вона не визнає рішення – не означають, що вона не буде змушена його виконати.

Що змусить Росію звільнити наших хлопців?

Чи є впевненість, що "грінпісівський" сценарій повториться і для України?

На жаль, коли йдеться про рішення російської влади, впевненим не можна бути ні в чому, але є чимало підстав сподіватися, що Москва все ж буде змушена поступитися. Нехай це буде оформлено як "добровільний крок".

Але рано чи пізно у Росії усвідомлять, що обрали стратегію, яка перш за все б’є по них самих.

Варто процитувати одного з найавторитетніших українських юристів-міжнародників, президента Європейського комітету із запобігання катувань Миколу Гнатовського.

"Це створить підставу для нових санкцій (проти РФ), прирече їх на програш справи в арбітражі по суті, погано відіб'ється на перспективах у інших судах, підірве їхню правову, політичну і моральну позицію у всіх міжнародних форумах. Коротше кажучи, це дорого коштуватиме, значно дорожче, ніж просто відпустити моряків", - вважає той.

Звісно, не все просто. Будуть праві ті, хто скаже, що "моральна позиція" Росію давно не цікавить. Але перспектива опинитися у міжнародній ізоляції тішить їх ще менше.

Міжнародні суди для багатьох інших держав – передусім для європейських – мають сакральне значення. І якщо Москва місяць за місяцем "не помічатиме" рішення трибуналу, вона втрачатиме залишки довіри у спілкуванні іншими гравцями, а Путін та Лавров особисто будуть змушені виправдовуватися з цього приводу на міжнародних зустрічах, втрачаючи час на вирішення інших, важливих для них питань.

Хтось може сказати – так вони вже п’ятий рік роблять щодо Криму!

Це правда.

Але погодьтеся, зберегти вкрадений Крим для Путіна значно важливіше, ніж тримати у "Лефортово" українських моряків. Втрати будуть неспівставні із "здобутками". До слова, через це єдине, що має зараз робити Україна, а точніше новий президент – не дозволити, щоби у обмін на звільнення моряків Москва виторгувала у нас якість поступки.

Росія має звільнити наших моряків без додаткових умов. І обов’язково зробить це.

То будуть нові санкції?

Мрії – то добре, але у цьому питанні варто зберігати реалізм. Чекати, що суто через рішення морського трибуналу ООН будуть накладені нові санкції – все ж не варто. Зрештою, у ЄС діє рішення, ухвалене ще в грудні (і ніхто не планує його скасовувати!), що Євросоюз відповідатиме на "Азовську кризу" не санкціями, а новими програмами допомоги Україні.

Саме через це всі зусилля Порошенка домогтися ухвалення "азовського пакету" так і не мали успіху.

Піар, важливіший за санкції: що не так із азовським пакетом "тиску на Росію"

Інша річ – можливість запровадження санкцій у разі якщо Росія, попри всі іміджеві та юридичні виклики, тривалий час затягуватиме із виконанням рішення трибуналу. Саме про це каже професор Гнатовський у своєму коментарі. Але цей варіант все ж малоімовірний; та й масштаб таких теоретичних санкцій передбачити складно.

Та для нас важливим є не так запровадження нових обмежень, як збереження чинних антиросійських санкцій.

І тут рішення морського трибуналу ООН буде дуже доречним.

Тепер ми маємо нехай проміжне, але рішення міжнародної судової інституції про те, що Росія знаходить нові форми агресії проти України. Трибунал спростував версію РФ про "українську агресію", підтримав підозри на адресу Росії у порушенні міжнародного морського права.

А публічна (нехай і нетривала) відмова росіян виконувати рішення Суду ООН стане додатковим аргументом на користь того, що це – держава-рецидивіст, тиск на яку треба зберігати. Все це додає впевненості, що принаймні червневе продовження санкцій у Євросоюзі ми переживемо "без втрат".

І це – ще один побічний наслідок справді важливої перемоги, яку українська юридична команда святкує цієї суботи в Гамбурзі.

Автор: Сергій Сидоренко,

редактор "Європейської правди"