Навряд чи якісь європейські країни останніми роками отримували від Вашингтона рівень уваги, схожий на той, який мають останнім часом Україна та Грузія. І якщо поствиборчий інтерес до Грузії вже потроху знижується, то Україна саме увійшла до порядку денного. Причому йдеться не лише про зацікавленість експертів – не менший інтерес результати українських виборів викликають і в урядових колах.

Кидаються у вічі дві протилежні тенденції щодо сприйняття подій в Україні.

З одного боку, це високий рівень обізнаності щодо внутрішньополітичних процесів, основних акторів та сірих кардиналів. Перемога Зеленського не стала для США шоком – там цілком припускали такий розвиток подій, розуміють нові виклики та зберігають готовність допомагати.

Та з іншого боку, як не парадоксально, у Штатах все одно є певна розгубленість через те, що відбувається в Україні і що буде далі.

Хоча офіційний Вашингтон і не ставив на перемогу президента Порошенка, але все одно не мав готовності до таких "кардинальних змін". Ці слова доводиться писати в лапках, бо

у американських партнерів залишається запитання: а чи справді ці зміни будуть?

Минулого тижня "Українська призма" спільно з Chatham House та German Marshall Fund провели у Вашингтоні панельну дискусію щодо результатів виборів та очікувань після них. Головні запитання від представників американських урядових установ та найбільших аналітичних центрів були такими:

– Що президент реально може зробити до парламентських виборів? Чи не станеться, що його перші 100 днів на посаді матимуть фактично не президентський порядок денний, а такий, що спрямований на передвиборчу кампанію його партії?

– Чому виборці не цікавилися зовнішньою та безпековою політикою під час кампанії?

– Чи намагалися росіяни втрутитися в передвиборчий процес?

– Як Путін може "випробовувати" Зеленського на Донбасі чи Азові?

І найголовніше питання: чи повинен Захід діяти якось інакше щодо України під час президентства Володимира Зеленського? На яких темах і реформах варто робити акцент?

Що кажуть про Порошенка

Як зізнаються "не під запис" представники американських держустанов, у них не було впевненості у перемозі Порошенка ще восени минулого року, але у той час усі боялися приходу Тимошенко і ніхто всерйоз не розглядав Зеленського як реального претендента на перемогу.

У Вашингтоні наполягають, що не хотіли бути частиною передвиборчого процесу, а відповідно, коли чинного президента критикували, то робили це за зачиненими дверима, щоб критика не була використана опонентами. Американці кажуть також, що в жодному разі не хотіли, щоб їхні дорікання сприймалися Києвом як "шкільна догана", а натомість створювали атмосферу дружньої розмови з партнерами, які хочуть допомогти виправити проблеми.

Окремо у Вашингтоні підкреслювали, що Порошенко за роки президентства просунувся у реформах більше, ніж його попередники в останні 15 років. Але у той самий час у американських партнерів склалося враження, що останні два роки імпульс був втрачений і навіть розпочався відкат у реформах, і це викликало у США занепокоєння.

Також у США відчувалося намагання зрозуміти, що більше допомогло перемозі "Зе" – розчарування старою владою з боку українців чи вдалі та неочікувані комунікативні технології з боку лідера перегонів.

Що кажуть про Зеленського

Більшість наших співрозмовників прагнуть бачити стакан скоріш "наполовину повним". У Вашингтоні доводилося чути, що наразі Зеленський справляє враження людини, яка швидко вчиться. Та надалі, вважають у Вашингтоні, все залежатиме від того, якими виявляться призначення на ключові посади, в першу чергу в МЗС, Міноборони, РНБО.

Також ключове значення матиме те, що ж стало причиною зміни позиції Зеленського щодо НАТО, Донбасу, переговорів з Путіним – чи це результат його власної еволюції та усвідомлення ситуації, чи лише реакція на громадську думку.

Є дуже серйозні побоювання щодо впливу олігархів на "Зе-команду". Багато разів ставилося питання, чи зможе новий президент позбутися впливу Коломойського, і взагалі, наскільки важливу роль відіграватимуть олігархи у формуванні нової політики України.

Навіть більше, і експерти, і чиновники піднімали питання, чи є Зеленський самостійним проектом із власною ідеологією, чи це суміш різних політичних проектів, чиї представники зараз приєднуються до нової команди.

До слова, у Вашингтоні помітили, що лобісти, які тільки-но працювали на Тимошенко, вже просувають Зеленського.

А ще довелося почути запитання про те, чому в команді Зеленського так мало жінок – із наголосом на те, що у сфері зовнішньої політики та безпеки їх немає зовсім, хоча в Україні достатньо фахових представниць. Мовляв, невже він не розуміє, що в сучасних умовах це є моветоном (до слова, питав про це дипломат-чоловік).

Важлива деталь: наші співрозмовники дуже категорично наголошували, що жодного карт-бланшу або медового місяця не буде. До дій нового президента вже з першого дня буде така сама увага чи навіть нагляд, як і до старого.

Водночас наперед критичної налаштованості не спостерігається: у США обіцяють позитивний підхід і допомогу в реформах, в першу чергу у сфері боротьби з корупцією.

Чого чекають від України

Головне сподівання американських політичних кіл – що нова президентська команда продовжить поточний зовнішньополітичний курс і водночас посилить та зробить системною боротьбу з корупцією та побудову сильних державних інституцій.

Також під час спілкування у США постійно звучав обережний оптимізм щодо можливої більш інклюзивної внутрішньої та мовної політики Зеленського. Зокрема, у Штатах кажуть про "заохочення використання української мови замість заборони інших". Декого це формулювання може здивувати, але саме так сприймають у Вашингтоні дії чинної влади.

Великі запитання виникають щодо парламентських виборів. Якою може бути нова коаліція? І навіть більше – хто увійде до списку нової партії "Слуга народу"?

Ну і звичайно, вагомим питанням порядку денного залишається Донбас і переговорний процес із Росією. Американці вважають, і наполягають на всіх рівнях, що "Будапешт" або "Будапешт плюс" не є вирішенням проблеми.

Проблема була не у Нормандському форматі, а в політичній волі РФ.

Точніше, в її відсутності.

Наразі існують обережні сподівання щодо поновлення переговорного процесу з РФ. Вашингтон готовий всебічно допомагати і координувати дії з Францією, Німеччиною та Україною. І, звичайно, там акцентують увагу на неприпустимості російського варіанту миротворчої місії.

Водночас у США уважно спостерігають за тим, чи зможе новий президент – як він вже публічно пообіцяв – знайти нові підходи до населення непідконтрольних територій та щодо їхньої реінтеграції.

Автор: Ганна Шелест

кандидат політичних наук, головний редактор UA: Ukraine Analytica, член правління Ради зовнішньої політики "Українська призма",

для "Європейської правди", з Вашингтона