Період "двовладдя" у Молдові завершився так само швидко, як і розпочався. І так само несподівано.

Ще вчора соратники олігарха Влада Плахотнюка запевняли, що альтернатив їм немає; не пускали своїх суперників навіть на поріг державних установ; зберігали контроль за усіма силовими відомствами; та ще й здобули несподіваного зовнішнього соратника в особі українського МЗС, яке несподівано визнало легітимність старого молдовського  уряду.

Навіть у п’ятницю вранці Демпартія будувала якісь плани, призначала зустрічі, які були скасовані одночасно, в один момент. А ближче до ночі Плахотнюк та низка інших топ-представників влади терміново, на приватних літаках втекли з Молдови за кордон.

Це ще не кінець дивної молдовської "революції" – але дуже важлива проміжна перемога "революціонерів". Цілком можливо – і на це хочеться сподіватися – що у підсумку переможцем виявиться також молдовська держава. Натомість Україна у цій історії якщо не програла, то принаймні втратила шанси опинитися серед головних переможців.

"Європейська правда" розібралася, хто ж повалив всесильного молдовського олігарха, та замислилася над тим, що ж чекає наших сусідів далі.

"Ми йдемо. Не треба мститися"

У штабі Демократичної партії Молдови (ДПМ), що донедавна була правлячою та контролювала всі гілки влади у державі, від ранку п’ятниці проходило засідання керівних органів. Принаймні, про це повідомили журналістам, зазначивши, що пообіді хтось із керівників партії оголосить про рішення.

Був у цій будівлі і той, без кого жодне вагоме рішення офіційного Кишинева досі не ухвалювалося – найбагатший олігарх країни та лідер Демпартії Влад Плахотнюк, якого небезпідставно називали "хазяїном Молдови".

Заяву Демпартії для преси призначили на обідній час, потім перенесли на вечір, а тим часом у політичній спільноті почали циркулювати чутки: Плахотнюк готується  до капітуляції. Мовляв, старий уряд Молдови готовий поступитися новому, і вже до вечора зніме блокаду урядових установ.

Наприкінці дня ці дані більшою мірою підтвердилися.

"Прем’єр-міністр Павел Філіп та усі міністри від сьогоднішнього дня йдуть у відставку. Це рішення дасть чіткий сигнал, що Демпартія  не тримається за владу", – заявив заступник голови ДПМ Владімір Чеботар на екстреному брифінгу.

При цьому Чеботар наголосив: Демпартія залишає уряд, однак вважає, що її противники, тобто уряд Майї Санду, не зможе взяти владу у свої руки: "Наше рішення не зніме політичну та інституційну блокаду, у якій перебуває країна... Новоутворений уряд діятиме незаконно,  а посадовці у органах влади не матимуть можливості виконувати рішення такого уряду, бо ризикують потрапити під юридичну відповідальність".

Згодом експрем’єр Павел Філіп підтвердив відставку, і додав, що змушений це зробити.

"Ми йдемо через неймовірний тиск, який здійснюється на держслужбовців, лікарів, поліцейських і військових у останні дні", - заявив він, вперше визнавши, що Молдова перебувала у ситуації двовладдя, оскільки "ці люди (держслужбовці) мали обирати один з двох таборів".  При цьому Філіп попросив майбутню владу "не мститися" представникам влади, які працювали під його керівництвом.

Він побажав успіху "наступному прем’єрові",  але наголосив, що і досі вважає парламент та уряд Майї Санду незаконними. А ще – зауважив, що мріє про час, коли майбутнє Молдови визначатиме виключно народ, а "не хтось з-за кордону".

У останній фразі експрем’єр, до речі, був гранично чесним. Адже він чудово знав, хто був причиною раптової відставки його уряду.

Переконливі Штати Америки

"Європейська правда" вже писала, що у вирішенні кризи влади у Молдові головну роль має відіграти Вашингтон. Це було прогнозованим, легітимність молдовської влади щільно зав’язана на США ще від минулого року.

Рік тому відносини Кишинева із ЄС, і без того напружені, пройшли точку неповернення. Демпартія скасувала вибори мера столиці, на яких переміг один із лідерів опозиції. І хоча формально скасування провели через суд, та підстави були настільки надуманими, що навіть для Брюсселя це було за межею.

Єврокомісія тоді зупинила виділення Кишиневу 100 млн євро допомоги, а Європарламент пригрозив ініціювати персональні санкції, якщо Молдова допустить нову атаку на демократію.

На межі перевороту: що відбувається у Молдові та що це означає для України

ДПМ намагалася бути чемною, та у вирішальний момент стався рецидив.

Історію із "розпуском" парламенту європейські столиці сприйняли абсолютно однозначно. Це – узурпація влади. Шанси на примирення з ЄС зникли. Як на біду, з Кремлем також не було можливості домовитися – там здавна вважають Плахотнюка своїм ворогом.

А отже, все знову залежало від позиції Штатів, яким Демпартія довго та успішно доводила, що вона – єдина сила, здатна зупинити Путіна у Молдові. Цей аргумент працював бездоганно – заради геополітики Держдеп кілька років поспіль закривав очі на усі вади молдовської політики.

Щоби знову заручитися підтримкою, один з найближчих соратників Плахотнюка Андріан Канду в середу терміново вилетів до Вашингтона... Але минув четвер, почалася п’ятниця, а жодних новин від емісара, жодних даних про зустрічі з ним так і не з’явилося.

А у п’ятницю о 13:30, незадовго до запланованого брифінгу керівництва ДПМ, в офіс партії Плахотнюка прибув кортеж посла США Дерека Хогана, який від початку кризи уникав зустрічей із керівництвом "демократів".

Посол пробув там рівно 15 хвилин – і цього виявилося досить.

Із його приїздом брифінг для ЗМІ відклали, а потім взагалі перенесли на вечір.  Та ще більш показовим стало те, що Демпартія терміново скасувала зустріч Плахотнюка із послами ЄС, акредитованими у Кишиневі, також призначену на п’ятницю.

Ще згодом місцеві партосередки отримали "відбій" щодо мітингу партії, призначеного на  неділю. Так звані "мітингарі", які весь тиждень блокували входи до державних установ, захищаючи їх від можливого приходу представників нового уряду, отримали вказівку знімати блокаду та розходитися. А далі і колишній уряд оголосив, що залишає владу.

Та найяскравішою ілюстрацією того, що Демократи погодилися на капітуляцію, стали події у аеропорту Кишинева.

Туди терміново прибули кілька чартерних рейсів, які дочекалися пасажирів та полетіли. Щонайменше два з них попрямували в Україну – до Одеси та до Києва. А пізно вночі Демпартія визнала, що в одному із чартерів Кишинів залишив Влад Плахотнюк, який "відбув на відпочинок, до своєї родини".

А що ж Україна?

Наразі невідомо, чи скористався олігарх "українським" рейсом, але і це не було би вагомим показником, адже у Києві чи Одесі також можна зробити лише коротку зупинку. Відомо, що молдовський олігарх має нерухомість у Швейцарії, де – принаймні час від часу – мешкає його родина.

Але загалом під час молдовської кризи Україна спромоглася здивувати увесь світ та пішла наперекір позиції усіх своїх закордонних партнерів. Наша держава стала єдиною, хто спробував публічно додати легітимності Демпартії.

Коротко ми вже повідомляли про цю історію. В середу до Кишинева прибув посол України з особливих доручень Віктор Крижанівський, який провів зустріч як із лідерами новоствореної коаліції, так і з колишнім урядом на чолі з Філіпом. Останню зустріч молдовська сторона зробила публічною, зробивши підтримку з боку України козирем у внутрішній боротьбі з опонентами.

Україна, на диво, нічого проти цього не мала.

Це особливо дивує зважаючи на те, що наш посол став першим закордонним дипломатом, який зустрівся з Філіпом від початку кризи, і єдиним(!), хто погодився на публічність зустрічі. Інші посли, акредитовані у Молдові, відмовлялися навіть від зустрічей тет-а-тет із міністром закордонних справ спірного на той час уряду Філіпа.

Натомість, із новою прем’єркою Санду посли зустрічалися, а її міністр Ніку Попеску вже встиг поїхати до Парижа з офіційним візитом, де мав офіційну, публічну зустріч із представниками G7,  у якій Франція нині головує.

На межі перевороту: що відбувається у Молдові та що це означає для України

Та що для України G7? Ми маємо свій шлях. Тому МЗС встигло здивувати знову, опублікувавши пресреліз, у якому визнало одночасно двох прем’єрів та два уряди Молдови. Згодом у МЗС додали, що це не було помилкою, хоч і визнали, що "Два прем’єри – це забагато".

Неофіційно дипломати пояснюють, що причиною є їх застереження через участь у новій коаліції проросійської партії Додона, та через те, що зміну влади у Молдові підтримав не лише Захід, але і Росія. І головне – режим Плахотнюка для України був зручним, передбачуваним партнером, а нова влада означає невизначеність.

Сміливості визнати, що Молдова змінилася, у Києва не знайшлося. Зробити стратегічний аналіз та зрозуміти, що Плахотнюк цю битву вже програв, там не спромоглися. А цінності у нашій зовнішній політиці, як з'ясувалося, взагалі не грають ролі.

Тому наразі складно прогнозувати, як і коли саме зміниться політика України щодо Молдови на фоні подій останнього дня.

Чого чекати далі?

Попри критику на адресу українського МЗС, авторові цих рядків лишається визнати: принаймні у одному вони праві.

Капітуляція досі непотоплюваного Плахотнюка ще не гарантує, що криза у Молдові завершилася. І так само не можна бути певним у тому, що повалення олігархату Плахотнюка гарантує Молдові демократію та збереження руху до ЄС.

Ситуація значно складніша.

Навіть сам по собі той факт, що до тимчасового уряду Молдови увійшли соціалісти, а посаду віцепрем’єра, відповідального за Придністров’я, віддали прибічнику російського шляху Шова – вже змушує до обережності. Але, на щастя, прибічники РФ і близько не мають більшості в новому уряді Санду. Це для нас – гарантія того, що нової капітуляції – вже перед Росією – за нинішнього уряду не буде.

Наступним етапом, на якому Росія спробує взяти владу, стануть дострокові вибори до парламенту, які безсумнівно відбудуться. Можливо, не цього року, але наступного.

Нинішня коаліція проєвропейських то проросійської партії довго не протягне. І вони відверто це визнають.

На порядку денному нової влади є одне, але важливе питання: деолігархізація.

Влада Плахотнюка вважали "хазяїном Молдови" зовсім не через те, що його партія очолювала уряд. Він мав беззаперечний контроль за усіма інституціями влади. Прокуратура, поліція, антикорупційне бюро, судова система включно із Верховним та Конституційним судом – все це контролювали його ставленики. Навіть місцева влада – 90% мерів є членами Демпартії, хоча на момент обрання більшість із них були позапартійними або йшли від інших партій. Тому попереду у Молдові також – місцеві вибори.

Зараз у команді Плахотнюка кажуть, що він відлетів з країни "на декілька днів" і обов’язково повернеться, але певності у цьому немає. Лідери нового уряду вже пообіцяли, що переслідуватимуть колишнього "хазяїна Молдови" і він обов’язково відповість перед законом.

Звісно, залишається запитання, що саме сказав олігарху посол США та чи не супроводжували його втечу гарантії безпеки.

Але одне можна гарантувати: нудно у Молдові ближчим часом не буде.

Автор: Сергій Сидоренко,

"Європейська правда"