Естонець, історик, марафонець: знайомтеся, новий посол Євросоюзу в Україні
Осінь 2019 року Україна має зустріти з новим головою представництва Європейського Союзу.
Відразу варто зауважити, ця заміна – планова. Ані з українськими, ані з європейськими виборами вона жодним чином не пов’язана. В серпні спливає три роки каденції нинішнього посла Хюга Мінгареллі; у 2019-му йому виповнюється 65 років. І хоча формально ЄС мав змогу лишити посла на четвертий рік, сталося інакше: ще торік у Брюсселі вирішили включити українську дипмісію до цьогорічної планової ротації.
Літня ротація європейських послів – це завжди пакетне рішення, під яке підпадають десятки країн одночасно. При цьому треба витримати баланс між державами-членами і інституціями ЄС, між Східною та Західною Європою тощо.
Як кажуть у Брюсселі, цього року узгодження затягнулося. Лише на початку червня про призначення повідомили трохи ширшому колу європейських дипломатів. Саме тоді стало відомо і про наступника Мінгареллі.
Новим послом ЄС в Україні стане естонець Матті Маазікас.
За неписаними правилами дипломатії, новопризначені посли не мають права коментувати своє призначення до офіційного оголошення. Однак інформацію про те, що рішення щодо керівника стратегічно важливої дипмісії в Україні є остаточним, "Європейській правді" підтвердили відразу декілька джерел.
Його кандидатура схвалена як на рівні ЄС, так і у Києві.
Посольські відмінності
За своїм послужним списком Маазікас – ледь не повна протилежність чинному послу ЄС в Україні Хюгу Мінгареллі.
Мінгареллі представляє когорту євробюрократів та був делегований структурами ЄС. Натомість Маазікас – кандидат від держав-членів. Нині він – заступник міністра закордонних справ, і левову частку своєї кар’єри пропрацював на власну державу. Діаметрально різним є і походження цих дипломатів. Француз Мінгареллі – представник південного заходу "старої Європи", у той час як його наступник – з Естонії, північно-східної держави-новачка Євросоюзу.
Але є і те, що їх єднає – це досвід та авторитет у себе "вдома".
Хюг Мінгареллі працює в структурах ЄС з 1982 (!) року, три роки тому його обрали на посаду посла через те, що свого часу він вже опікувався Україною – очолював команду ЄС на переговорах про Угоду про асоціацію.
У Маазікаса українського сліду, на перший погляд, немає, але авторитету йому не позичати. Одне лише те, що у 2016 році у щорічному естонському рейтингу його оголосили "Європейцем року", вже має вагу.
Між тим "Європейська правда" з’ясувала, що насправді він був причетний до ухвалення багатьох рішень на підтримку України – хоча в офіційній біографії про це і не йдеться.
Ким є новий посол ЄС?
Матті Маазікас народився 1967 року в Таллінні. За першою освітою – історик, працював у музеї. Нині безпартійний, та про погляди дипломата свідчить те, що свого часу, у 1990-х, він працював на високих посадах у помірковано націоналістичній партії "Вітчизна", заснованій радянськими дисидентами.
Маазікас – фінофіл, тобто знається на відносинах із Фінляндією, і це згодом відіграло роль його кар’єрі. У 1990-х мав досвід роботи у міжнародних відділах міністерства оборони та парламенту. На верхніх щаблях державного апарату – з 1999 року, коли він очолив офіс прем’єр-міністра Марта Лаара, з яким знайомий ще з часів своєї партійної кар’єри.
У 2001-му перейшов на дипломатичну службу, відразу на посаду посла Естонії у Фінляндії. Місцева преса писала, що до "чужинця" дипслужби, який став послом, не маючи досвіду у МЗС, на початку було неоднозначне ставлення, однак він довів, що є ефективним керівником дипмісії.
У 2005 році посол Маазікас пройшов через кар’єрний кульбіт, який вкрай рідко буває у дипломатичному житті. Його відрядження до Фінляндії завершилося, і тодішній президент Естонії Арнольд Рюйтель призначив молодого активного дипломата на стратегічно важливу посаду посла Естонії у РФ.
Але доїхати до Москви він так і не встиг.
У розпал літніх канікул дипломата, який офіційно ще навіть не повернувся з відрядження до Фінляндії, рішенням уряду затвердили на новій посаді, не сумісній із роботою в посольстві: він став генеральним секретарем естонського МЗС, тобто першою особою дипслужби (за українською термінологією, це – держсекретар, він керує поточною діяльністю МЗС у той час, як міністр є відповідальним за політику).
Далі указ про відрядження в РФ тихенько скасували, і з Таллінна до Москви надіслали іншого посла.
З посади секретаря МЗС Маазікас переїхав до Брюсселя.
У 2009 році його запросили до команди комісара з питань розширення, фіна Оллі Рена (знову стало в нагоді володіння фінською мовою), у 2010 році долучився до групи радників президента ЄК Жозе Мануела Баррозу, з 2011 до 2016 року очолював представництво Естонії у Євросоюзі, а потім повернувся до Таллінна на посаду заступника міністра з європейських питань.
Останній період був особливим: у 2017 році Естонія головувала у Євросоюзі і була відповідальною за підготовку порядку денного більшості засідань Ради ЄС. Маазікас координував цей процес із Таллінна.
Та найбільш "українським" став період його роботи в Брюсселі.
Згадайте 2014-2016 роки, коли рішення щодо нашої держави ухвалювали одне за одним. Санкції проти команди Януковича, кримські рішення, економічні санкції проти РФ, допомога Україні, рух до безвізу тощо... Усі ці рішення ухвалювали держави-члени, а по суті, відповідальними за них були саме посли. До речі, "Європейській правді" доводилося чути про активність естонців у цей період.
Ба більше, підпис особисто Матті Маазікаса стоїть навіть під одним із документів, важливих для нашої держави: в 2017 році, під час головування Естонії в Раді ЄС, він як представник головування підписав рішення про надання Україні торговельних преференцій.
Від футболу до марафону
Звісно, це не означає, що "українська папка" була пріоритетом для майбутнього посла ЄС – але принаймні розуміння наших проблем він має. А причетність до правої естонської партії додає певності, що це розуміння – правильне.
Підтвердження цьому – інтерв’ю німецькому Bild, яке дипломат дав у період естонського головування. "Загроза, що виходить від Росії, цілком реальна... Ми повинні бути тверді у своїй політиці стосовно Росії і не відхилятися від неї", – наполягав він у 2017 році.
Зі свіжих публікацій дипломата у Twitter помітно, що він вже зараз активно цікавиться українською політикою та новинами з нашої держави, а за деякими даними, цими вихідними навіть приїздив до Києва.
Та офіційно він має прибути сюди лише у останні дні серпня, щоби почати роботу з вересня.
Співрозмовники "Європейської правди" наголошують принаймні на одній відмінності майбутнього посла від нинішнього, яка має суттєво допомогти йому в роботі.
Ця відмінність – мовна.
Маазікас володіє не лише п'ятьма мовами ЄС (англійською, французькою, німецькою, фінською, естонською), але також вільно розмовляє російською. Це саме по собі полегшить спілкування посла в Україні. А зважаючи на такий мовний запас, є всі підстави сподіватися, що невдовзі він також вивчить українську.
А ще відмінними є захоплення дипломатів.
Хюг Мінгареллі знається на футболі – про це чули всі, хто слідкував за виступами посла ЄС.
У одній з промов він навіть зізнався, що закинув гру через травму і, можна сказати, "вимушено" став євробюрократом. Через це від посла нерідко лунала футбольна риторика. "Перше, що вам потрібне – це команда", – наголошував він, описуючи ролі форвардів, півзахисту та захисників в українському уряді.
Ми не знаємо, як ставиться до футболу майбутній посол ЄС, але відомо, що він має інше захоплення – біг на довгі дистанції.
На спеціалізованому естонському сайті Marathon100 є нотатки про забіги за його участі, що проходили в Естонії, і окремі результати є дуже достойними. Витримати темп 5 хв/км на півмарафоні (21 км) у віці 50 років зможе не кожен.
Побачимо, чи не вплине спортивна пристрасть дипломата на його напівжартівливі поради українській владі – як це було з послом Мінгареллі.
Але те, що Україна на шляху до ЄС нарешті має опановувати марафонські навички та бігти, не втрачаючи темп – є абсолютно незаперечним.
Автор: Сергій Сидоренко,
редактор "Європейської правди"