Нуль обмежень для Росії: як та чому в ПАРЄ погодилися зняти санкції з агресора
У понеділок у Парижі відбулося засідання регламентного комітету Парламентської асамблеї Ради Європи. На перший погляд рядова, геть не значима подія – ПАРЄ є далеко не найвпливовішим органом у Європі, а засідання комітетів асамблеї тим більше не привертає до себе уваги.
Та це засідання стало особливим.
На ньому європейські депутати погодилися на капітуляцію перед вимогами РФ і виконали всі її побажання. Проєкт резолюції, який схвалив регламентний комітет, запроваджує особливу, індивідуальну процедуру для повернення росіян вже на літній сесії ПАРЄ. А одночасно, щоби росіяни не боялися приїздити до Страсбурга, ПАРЄ має зробити собі "ампутацію" і прибрати із власних повноважень право накладати на Росію санкції.
Ідея прощення Росії у ПАРЄ лунає не перший рік, вона кілька разів виносилася на голосування – але щоразу провалювалася. Та відучора ситуація різко змінилася депутати підтримали проєкт переважною більшістю голосів. Це – ще не остаточна перемога Кремля, за три тижні цей документ має підтримати сесійна зала. Та вже відомо, що прибічники Росії зробили все можливе і неможливо, щоби гарантувати таку підтримку.
"Європейська правда" розібралася, про що йдеться у рішенні, чому воно з’явилося зараз та як Росії вдалося переконати європейських депутатів.
Санкції – геть!
Спроби зняти з Росії санкційний тиск у ПАРЄ – не нові.
Ідею "прощення" росіян відкрито підтримує генсек Ради Європи Турбйорн Ягланд, а також низка дуже впливових депутатів, а тому в останні роки у Страсбурзі більш ніж регулярно починалася боротьба за Росію без санкцій.
Щоразу українській делегації вдавалося зупинити ці намагання.
Із найактивнішими та найбрутальнішими спробами повернути РФ Київ стикнувся минулої осені, але тоді поразка друзів РФ була настільки розгромною, що видавалася остаточною. Та й чинні правила асамблеї не лишали шансу на те, що росіяни зможуть повернутися – якнайменше, цього року.
Але хіба правила мають значення, коли на кону – політична доцільність?
Головними драйверами зняття обмежень з Росії стали уряди Німеччини та Франції.
Вони зібрали голоси на користь підтримки рішення Комітету міністрів Ради Європи (КМРЄ) про нову санкційну процедуру проти держав-порушниць. Ініціатори змін не приховували ключову ідею змін: вона полягала в тому, що нова процедура має бути максимально складною та неповороткою. Тобто такою, щоби застосувати її проти РФ було майже неможливо.
Україна не змогла виграти раунд у КМРЄ, але і не програла його. До рішення увійшов критично важливий для Києва пункт про те, що новий санкційний механізм доповнюватиме існуючий механізм санкцій, а не замінить його. Отже, автоматичного скасування старих санкцій не мало бути – тільки якщо асамблея зважиться на ампутацію власних повноважень – а це видавалося майже нереальним.
Але Берлін та Париж вміють знаходити аргументи, які роблять мрії реальністю.
Мрії, щоправда, їхні, а реальність може стати нашою.
Що вже ухвалене і що залишилося
Дуже важлива деталь: станом на зараз санкційний тиск ще не знятий. Резолюція ПАРЄ схвалена лише комітетом. Це важливий підготовчий крок, але остаточне рішення має ухвалити Парламентська асамблея.
Це дає шанс українським депутатам переконати європейських колег, пояснити їм, наскільки серйозними можуть бути наслідки їхнього рішення.
Але, якщо бути відвертим, впевненості в успіху немає. Норми, які узгодив профільний комітет, є надто серйозними. Навіть, здавалося б, неймовірними. Причому їх ухвалили абсолютною більшістю голосів.
По суті, йдеться про капітуляцію ПАРЄ перед Росією, про її саморуйнування.
Проєкт резолюції ПАРЄ, затверджений комітетом, вже опублікований.
Назва документа взагалі перекладається так, немов йдеться про щось винятково позитивне: "Посилення процесу ухвалення рішень у ПАРЄ стосовно повноважень і голосувань".
Реально ж серед 12 параграфів рішення ключову вагу мають два – саме ті, які адресно спрямовані на Росію (але ви не знайдете у ньому жодної згадки назви РФ; вона подається знеособлено – хоча немає іншої держави-члена, яка перебуває під санкційним тиском і через це не бере участі у роботі ПАРЄ).
Отже, перша норма затвердженого проєкту пропонує скасувати право ПАРЄ накладати ключові санкції. Не лише проти Росії, а взагалі як клас. У регламент додається норма, за якою асамблея більше не зможе обмежувати право голосу, право виступу, право участі та голосування у комітетах асамблеї. По суті, єдиними санкціями, які зможе накладати ПАРЄ, лишиться заборона обіймати чільні посади в органах ПАРЄ та заборона на участь у спостережних місіях. Та й це не межа – останній пункт рішення пропонує зазначити, що санкційні правила "потребують подальшого перегляду"!
Друга норма проєкту дозволяє росіянам "в якості винятку" повернутися до асамблеї посеред року, і навіть більше – посеред літньої сесії. Це правило суперечить статуту Ради Європи і тому запроваджується лише на червневі засідання 2019 року. Річ у тім, що росіяни не хочуть приїздити до Страсбурга доти, доки ПАРЄ не відмовиться від свого права накладати санкції на Росію будь-коли у майбутньому.
І тому, за домовленістю з РФ, керівництво ПАРЄ затвердило досі небачений графік роботи. Рішення асамблеї про скасування санкцій має бути ухвалене у понеділок, щойно депутати приїдуть до Страсбурга – не залишивши їм можливості обговорити ці зміни у партійних групах. Це означає, що українська делегація взагалі не матиме часу для того, щоби лобіювати свою позицію у Страсбурзі – а зазвичай це лобіювання було найефективнішим. Отримавши "зелене світло" щодо знятої загрози санкцій, Росія, за цим сценарієм, передає список своїх делегатів і в середу вони вже працюють у ПАРЄ.
І, насамкінець, про нинішній розклад сил. Засідання комітету засвідчило, що "прощення" РФ підтримує абсолютна більшість депутатів. "Голоси розподілилися так: 18 за, шість проти (українці, британці, країни Балтії), один (поляк) утримався", – повідомив після зустрічі голова української делегації у ПАРЄ Володимир Ар’єв.
Що на кону?
Коротка довідка: санкційний тиск у Раді Європи, з яким завзято борються друзі Росії, зовсім не пов’язаний із економікою. Він не завдає шкоди для "сім’ї Путіна", не обмежує російську економіку тощо. Йдеться про суто політичні обмеження, накладені на делегацію РФ у відповідь на анексію Криму та збройну агресію на Донбасі. Ще навесні 2014 року російським депутатам обмежили право голосу у ПАРЄ, позбавили права керувати комітетами, брати участь у керівних органах та спостережних місіях до кінця року – лишили тільки право виступати на сесії, ініціювати рішення та голосувати у комітетах.
Наступного року ці обмеження поновили, а від 2016 року Москва просто припинила надсилати свою делегацію до Страсбурга, уникаючи принизливої санкційної процедури (за правилами ПАРЄ, якщо делегації немає, то й санкції на неї формально не накладаються).
Тим часом, без впливу чисельної російської делегації, ПАРЄ перетворилася на орган, доволі критичний до Росії. Це не на жарт дратувало Кремль, тому два роки тому там перейшли до шантажу: зупинили сплату внесків до бюджету Ради Європи. Діра у 33 млн євро на рік, або 7% бюджету, спричинила фінансову кризу в організації (хоча власне на ПАРЄ йшла лише мізерна частина цих грошей). Паралельно у Москві почали говорити про можливість виходу РФ із Ради Європи.
Схоже, зрештою шантаж подіяв.
Чим це небезпечно для України?
Це створює перший прецедент пом’якшення санкцій проти РФ.
Ба більше, Росія отримала наочний доказ: Захід настільки цінує "діалог" із агресором, що навіть звичайного шантажу може вистачити для зняття санкцій, запроваджених проти неї. І немає великих сумнівів, що спроби наступу на санкції матимуть продовження.
Але це – далеко не єдина проблема.
Ефект доміно
У Страсбурзі неохоче про це говорять, але ще від минулого року до депутатів ПАРЄ надходять сигнали про те, що безумовне зняття санкцій з Росії призведе до втрати довіри українського громадянського суспільства. Українські правозахисники вже зробили вельми жорстку спільну заяву про "капітуляцію Ради Європи". А український МЗС офіційно попередив РЄ, що готує жорсткі кроки у разі повернення Росії до ПАРЄ.
Навіть якщо відкласти в сторону інтереси України, навіть якщо закрити очі на цінності Ради Європи, все одно рішення ПАРЄ – якщо резолюція буде затверджена у нинішньому вигляді – матиме катастрофічний ефект для Ради Європи. І це не перебільшення.
Адже санкційний механізм буде вбитий для всіх, а не лише з Росії. За цих змін моніторинговий механізм ПАРЄ – один з ключових інструментів асамблеї – перестає працювати. Чи багато держав будуть виконувати "вказівки" моніторингу, якщо порушення ними правил більше не тягнутиме за собою покарань?
Грубі порушення принципів міжнародного права, а тим більше анексія чужої території – виключна подія на європейському континенті. Але поточні, дрібні порушення є не таким вже й рідкісним явищем для Парламентської асамблеї, і санкції завжди допомагали їх виправляти.
Приміром, правила та традиції РЄ зобов’язують всі країни надсилати до Страсбурга збалансовану делегацію: співвідношення влади та опозиції, кількості чоловіків та жінок, різних партій тощо має бути точно таким, як і у національному парламенті. І якщо, приміром, певна держава надсилає до Страсбурга суто чоловічу делегацію – то інші депутати ПАРЄ, дізнавшись про це, оскаржують повноваження національної делегації та змушують країну-порушницю виправити проблеми.
Нині це реально працює, але відтепер ця можливість буде просто похована, якщо ПАРЄ зважиться на "ампутацію" власних санкційних повноважень
Та у разі, якщо Росія повернеться, Україна може стикнутися з іншою, ще небезпечнішою проблемою.
Уявіть собі ситуацію: російська делегація тріумфально повертається до Страсбурга (українська, можливо, робить симетричний крок і припиняє роботу в ПАРЄ). А на наступну сесію РФ передає до асамблеї оновлений склад своєї делегації, включивши до нього... усіх без винятку "депутатів", обраних до Держдуми по Кримському федеральному округу.
За всіма правилами та логікою ПАРЄ мала би зупинити це неподобство і позбавити росіян права голосу, а може й взагалі припинити їхні повноваження – але не зможе цього зробити, бо групові санкції вже вбиті. Росія знову на коні – оголошує, що добилася визнання депутатів з "Кримнашу" на рівні асамблеї Ради Європи
Чи прагнуть Франція та Німеччина такого сценарію або десятка інших подібних? Навряд чи.
Операція "Прощення Росії", яка реалізується зараз, більше схожа на спонтанну, емоційну, аніж тверезу та продуману.
Чи вдасться українським депутатам, громадським активістам, правозахисникам та журналістам донести до Заходу розуміння цієї небезпеки і зупинити їх від помилкового голосування в червні? Певності немає, але використати цей шанс справді необхідно.
Автор: Сергій Сидоренко,
редактор "Європейської правди"