Сьомого липня у Греції успішно пройшли парламентські вибори.

Їх загальний результат, втім, був досить очевидний, виходячи з даних соцопитувань, ще в 2017 році. Правоцентристська "Нова демократія" повернула собі владу, причому забезпечивши одноосібну більшість у парламенті.

Правляча партія СІРІЗА (Коаліція радикальних лівих) зазнала поразки, не реалізувавши свої обіцянки щодо перегляду зовнішньоекономічних зобов'язань Греції.

Обдурені "вкладники"

СІРІЗА прийшла до влади в 2015 році, пообіцявши грекам принципово змінити умови боргових зобов'язань Греції, що передбачають жорстку політику економії, від якої страждало грецьке населення.

З цією метою була сформована коаліція з помірно правою партією "Незалежні греки", що має схожі погляди на проблему боргу. На референдумі в тому ж році греки більшістю голосів відмовилися від кредитного плану ЄС, Європейського центрального банку і МВФ, що передбачає жорсткі заходи економії – навіть незважаючи на те, що це рішення означало б дефолт і вихід з єврозони.

Як писав у своїх мемуарах експрезидент Франції Франсуа Олланд, на цьому етапі греки зв'язалися з Росією, щоб домовитися про друк на російських верстатах нової драхми; оскільки сама Греція з 2001 року є членом зони євро, відповідних друкарських верстатів у країні не залишилося. Раніше саме з російським послом лідер СІРІЗА Алексіс Ципрас провів першу зустріч в статусі прем'єр-міністра, і в цілому щодо Росії висловлювання представників СІРІЗА були досить теплими.

Все це викликало в Європі чималу тривогу: потенційний вихід Греції з єврозони призвів би до нової хвилі фінансової кризи в Європі.

Ба більше - потенційно проросійськи налаштована радикальна партія у владі однієї з країн ЄС могла б блокувати зовнішньополітичні рішення Євросоюзу, що приймаються консенсусом.

Однак сталося зовсім по-іншому.

Вже через вісім днів після референдуму уряд Ципраса досягає угоди з кредиторами, причому умови нової угоди виявилися ще більш жорсткими, ніж спочатку пропоновані – існує припущення, що таке посилення повинно було символічно застерегти інші країни ЄС від спроб вирішити питання боргу шляхом, яким спробувала йти СІРІЗА.

По суті Ципрас змушений був вибирати між економічним колапсом (з неминучим падінням популярності незабаром) і відмовою від програми своєї партії і позиції більшості греків; і він вибрав друге. Частина депутатів СІРІЗА відмовилася голосувати на підтримку "зрадницької" боргової угоди, і голоси довелося добирати в опозиції.

Слідом за цим у вересні були оголошені дострокові вибори, які СІРІЗА, незважаючи на розворот на 180 градусів, виграла знову, зберігаючи імідж "нової сили", і знову сформувала коаліцію з "Незалежними греками".

Паніка від вкрай лівих, які прийшли до влади в кризовій країні ЄС, змінилася в Європі усвідомленням, що ніяких радикальних заходів у реальності чекати від СІРІЗА не доводиться. Економіка Греції сповільнила темпи відновлення, але слідом за цим повернулася до зростання.

У 2018 році Греція успішно завершила програму в рамках Європейського механізму стабільності, а в 2019 році повернулася на ринок позик. Тим не менш, зростання залишається повільним, а величезні борги все ще висять над країною. За цей час в Греції пройшло кілька раундів впровадження нових заходів економії згідно вимог кредиторів.

І крім того, СІРІЗА серйозно зачепила почуття націоналістично налаштованих виборців.

Як відомо, Греція довгий час не могла прийти до угоди з сусідньою державою, відомою  як Македонія, щодо назви. Велика частина історичної області Македонія - це територія сучасної Греції, тому грецькі націоналісти бачили в такій назві сусідньої держави загрозу національній безпеці – тим більше, коли сусіди почали активно експлуатувати образи історичних персонажів грецької Македонії.

Неприйнятним для греків здавався будь-який варіант, що включає слово "Македонія". У зв'язку з цією проблемою Греція довгий час блокувала перспективи членства сусідів в ЄС і НАТО.

Уряд СІРІЗА, однак, уклав зі Скоп'є Преспенську угоду, що передбачає перейменування сусідньої країни в Північну Македонію. Цю угоду було затверджено парламентською більшістю в обох країнах, незважаючи на масові протести і на те, що більшість греків, за опитуваннями, виступали проти угоди.

"Нова демократія" також виступала проти, але вже заявила, що буде дотримуватися угоди. СІРІЗА домоглася євроатлантичної перспективи для своїх сусідів і партнерів, що принесе в майбутньому Греції вигоду, але частину виборців втратила.

Алексіс Ципрас прийшов до влади популістом, що ламає підвалини, потенційним прихильником Росії.

У відносинах з Росією він обмежувався теплою риторикою, але і та зникла під кінець каденції; що не дивно, враховуючи, що двоє російських дипломатів були звинувачені в шпигунстві, а російський бізнесмен грецького походження Іван Саввіді, тісно пов'язаний з Кремлем, активно підтримував протести проти Преспенскої угоди в Скоп'є (Росія цих угод і перейменування Македонії не визнає, що також не дивно, враховуючи її політику щодо розширення НАТО.)

Іде він помірним лівим, який не досяг принципового прогресу у вирішенні економічних проблем у Греції, але досяг історичного прориву в болісному питанні. Цілком гідний результат.

Результати виборів

До влади в Греції, однак, повернулася правоцентристська "Нова демократія", одна з двох головних партій грецької політики докризових часів.

У перший час після початку важкої економічної кризи здавалося, що старій партійній системі прийшов кінець, і НД разом з лівоцентристським ПАСОК підуть на дно як відповідальні за масштаб економічної катастрофи в Греції.

Але як виявилося - партія не просто повернулась до влади, але й перемогла з помітним відривом (39.85% проти 31.53% у СІРІЗА).

Партія-переможець, згідно з виборчими законами Греції, отримує бонус в 50 мандатів - це дозволить їй сформувати уряд одноосібно. Початковий сенс цього правила, поширеного в Південній Європі, полягає в тому, щоб в умовах фрагментованої партійної системи було можливо сформувати стабільний уряд.

У Греції, втім, зараз в деякому сенсі відбувається партійна "дефрагментація"; посткризовий дрейф у бік багатопартійної системи змінюється відновленням двопартійної системи, тільки місце помірно лівої сили зайняла СІРІЗА замість ПАСОК.

ПАСОК після ребрендингу в "Рух змін" теж увійшов в парламент (у посткризові роки здавалося, що партія безповоротно втрачена) з 8.1%. Як і "вічна" сталіністська компартія ККЕ (5.3%), єдина політична сила в країні, крім НД і ПАСОК, без якої не обходився жоден грецький парламент після відновлення демократії. Тут , втім, варто додати, що створені ККЕ структури грали ключову роль в опорі нацистській окупації, а за часів хунти "чорних полковників" представники ККЕ боролися з авторитарним режимом і багато з них були репресовані. Це серйозно вплинуло на поширення і романтизацію лівої ідеї в Греції.

Заодно зайшли в парламент і інші вкрай ліві - Європейський реалістичний фронт непокори (MeRA25) - під проводом колишнього міністра фінансів Греції в першому кабінеті СІРІЗА, супротивника "угодовства" Яніса Варуфакіса, який вже пообіцяв боротися з "найбільш паразитичною і підлою формою олігархії, яку НД спробує звести на фундаменті кредитної угоди Ципраса", а заразом і з "фашистами, євроскептиками, усіма охочими деконструювати Європу".

З результатом в 3.44% і позицією "проти всіх" (приблизно як і у ККЕ) практичного впливу на політичний процес у MeRA25 не буде. Зате з'явиться знову формальна платформа для яскравих і недурних (що визнають і багато його противників) промов Варуфакіса.

Головна сенсація виборів, втім, була відзначена на протилежному фланзі. У парламент з результатом в 3.7% пройшла нова партія "Грецьке рішення", заснована колишнім депутатом правої партії ЛАОС ("Народний православний собор"). По суті це партія з приблизно тими ж націоналістичними ідеями, вона навіть використовує православний шрифт на своїй емблемі.

Але що найбільш цікаво - в парламент, всупереч опитуванням, не потрапила неонацистська партія з парамілітарними структурами "Золотий світанок".

Вони набрали 2.93%, лише трохи не дійшовши до прохідного бар'єру; але на минулих виборах у них було 7%, а опитування давали їм в середньому 8-10% ще кілька місяців тому. І ось - поразка, від якої партія може і не оговтатися; не потрапивши до парламенту, вона втрачає важливий майданчик, а значить, частково і присутність в медіа.

У Греції дуже часто партії, які не потрапили до парламенту, потім де-юре або де-факто припиняють існування.

"Золотий світанок" існує давно і навряд чи зникне. Але не можна виключати, що для простого грека виявляться більш прийнятними їх помірні конкуренти в правому полі, які висловлюють приблизно ті ж позиції з основних питань - традиційні цінності, радикальне обмеження імміграції, дружба з Росією, критика гнилого Заходу - але не настільки радикальні і такі, що не мають неонацистського бекграунду.

Цікаво, втім (хоч і передбачувано), що при цьому молодь (17-24 роки) активніше, ніж населення в цілому, голосувала за крайні партії. Зокрема, "Золотий світанок" серед молоді набрав 5.7%, а партія Варуфакіса 6.9% - в два рази більше результату по країні.

Перемогла серед молоді СІРІЗА. Натомість літні виборці не дали радикалам і трьох відсотків; а оскільки грецьке населення (як і скрізь у Європі) старіє, а молоді греки до того ж активно їдуть на заробітки, то вага симпатій старшого покоління була значно більшою.

Нарешті, серед самозайнятих греків – а їх в країні тільки за офіційним даними більше мільйона при населенні в 11 мільйонів – "Нова демократія" перемогла з величезним відривом, набравши 44.6% проти 24.5% у СІРІЗА, тоді як дві праві партії не набрали разом і шести відсотків.

Це не дивно, враховуючи, що НД пообіцяла знизити податки, зокрема, ставку ПДВ. Цікаво, що серед самозайнятих 6.3% проголосували за партію Варуфакіса; будучи лівим, він залишається прихильником дрібного бізнесу, зокрема, також виступив за скорочення податків для цієї категорії населення.

Перспективи

Новим прем'єр-міністром вже став лідер НД Кіріакос Міцотакіс. Характерно для Греції він представляє політичну династію; його батько Константінос Міцотакіс також був прем'єр-міністром в 1990-93 роках, його сестра Дора Бакоянні - колишній міністр закордонних справ, а його племінник Константінос Бакоянніс - новий мер Афін.

Однак не слід вважати, що новий прем'єр отримав посаду лише завдяки прізвищу. Сам Кіріакос Міцотакіс – особистість більш ніж гідна; він отримав ступінь бакалавра соціальних наук і МВА в Гарварді,  ступінь магістра міжнародних відносин в Стенфорді, працював у фінансовій і консалтинговійсфері в Лондоні, володіє трьома іноземними мовами.

Присяга нового прем'єра

У 2003 році він пішов у політику, через рік став депутатом, в 2013 році - міністром адміністративної реформи.  Співрозмовник-інсайдер Guardian сказав журналістам видання, що не думає, що у Греції "коли-небудь був прем'єр-міністр, краще підготовлений до цієї роботи; він знає, з чим зіткнеться, у нього є свій план, і він має намір його дотримуватися".

Міцотакіс вже пообіцяв, що проведе-таки масштабну приватизацію, яку не провела, незважаючи на обіцянки кредиторам, СІРІЗА.

З іншого боку, він також пообіцяв урізати ПДВ, податок на нерухомість і корпоративний податок, і у зв'язку з цим планує зменшити первинний профіцит бюджету, очікуючи, що наступне за урізанням податків зростання економіки незабаром перекриє втрати; такі обіцянки передвиборної кампанії в бідній країні неминучі, але кредитори вже заявили, що перегляд існуючих боргових зобов'язань (що встановлюють, зокрема, цільовий первинний профіцит грецького бюджету) неможливий.

В цілому Міцотакіс втілює той самий неолібералізм, ненависний для лівих.

В соціальному ж відношенні він дуже ліберальний – при загальній консервативності його партії.

А головне - інвесторам нова грецька влада, судячи з усього, подобається. Тому, якщо не втрутяться знову зовнішні кризи, Грецію чекають п'ять років досить стабільної, передбачуваної і помірної політики.

Автор: Костянтин Федоренко,

молодший науковий співробітник Інституту євроатлантичної співпраці, Київ,
випускник Києво-Могилянської академії і Університету Гамбурга