30 червня завершився піврічний термін президентства Румунії в Раді Європейського Союзу, який припав на чи не найважчий період у сучасній історії дунайської республіки.

Антидемократичні укази уряду, переслідування антикорупційних діячів, постійні намагання правлячої соціал-демократичної партії взяти під контроль судові й правоохоронні органи, що супроводжувалися багатотисячними протестами, які вже встигли назвати першим в Європі "антикорупційним майданом", – таким запам’ятається перше і поки єдине головування Бухареста в Раді ЄС.

Проте останні події травня-червня істотно змінили політичну ситуацію в Румунії і дали надію на припинення кризи, що триває з часу останніх парламентських виборів у грудні 2016-го. 

Європейський вибір Румунії

26 травня у Румунії пройшли вибори до Європейського парламенту, результати яких принесли чимало сюрпризів.

По-перше, партії, що утворюють правлячу коаліцію в румунському парламенті, зазнали нищівної поразки. Так, тріумфатори національних виборів 2016 року соціал-демократи (SDP), що змогли набрати тоді рекордні 45% голосів, на цих виборах отримали рівно удвічі менше – 22,5%. А їхні партнери, "Альянс лібералів і демократів" (ALDE), взагалі не подолали поріг у 5% і не потрапили до Європарламенту.

Вибори на тлі корупції та тюрми: які наслідки матиме подвійна поразка румунської коаліції

Румунський народ, який був шокований законодавчими ініціативами коаліції та уряду, що мали на меті позбавити незалежності судову та правоохоронну системи країни та оголосити амністію корупціонерам, нарешті отримав дієвий спосіб оголосити вотум недовіри такій політиці влади.

Несподіванкою став слабкий результат другої за чисельністю партії в румунському парламенті – "Національної ліберальної партії", яку очолює чинний президент Румунії та заклятий противник соціал-демократів Клаус Йоганніс. Його партія, яка позиціонує себе як єдину силу, що здатна протистояти правлячій коаліції та її відверто антидемократичній політиці, змогла наростити лише 7% рейтингу: 27% на виборах до Європарламенту у порівнянні з 20% на національних виборах в 2016-му.

Проте головним проривом цих виборів став результат блоку "Коаліція 2020 (USR+PLUS)", який зміг вибороти 22,36% голосів. Коаліція складається з двох партій – "Союз порятунку Румунії" (USR) колишнього прем’єра Віктора Понти та "Партії свободи, єдності та солідарності" (PLUS Party) також колишнього прем’єр-міністра та ексєврокомісара з питань сільськогосподарської політики Дачіана Чолоша.

Обидві партії стоять на ліберальних принципах і увійшли до складу новоствореної фракції в Європарламенті "Оновити Європу" (Renew Europe). Показовим є те, що USR була заснована 2016 року, а PLUS – лише у грудні 2018-го.

Така висока підтримка молодих ліберальних партій виборцями свідчить про втому від традиційних партій, які вже три роки не можуть владнати політичну кризу, а також про серйозний запит у суспільстві на проведення реформ.

Вирок для корупціонерів

Напевно, найбільш екстраординарно вибори в Європейський парламент пройшли саме в Румунії, адже обрання євродепутатів супроводжувалось так званим "антикорупційним референдумом". Люди, що прийшли в неділю на дільниці, отримали також бюлетені з двома запитаннями:

- "Чи згодні ви із забороною амністії і помилування за корупційні злочини?"

- "Чи згодні ви з необхідністю заборонити уряду самостійно ухвалювати рішення у сфері злочинів, покарань і організації судового процесу, а також з розширенням права опротестовувати рішення кабміну в Конституційному суді?".

На ці запитання потрібно було відповісти "так" або "ні". Цей референдум був призначений президентом Румунії Клаусом Йоганнісом у відповідь на надзвичайні укази уряду та внесені парламентом зміни до кримінального законодавства, які вважаються значним відкатом в антикорупційній боротьбі, адже завдяки їм термін позовної давності корупційних правопорушень значно скорочується, а міра покарання за такі злочини пом’якшується.

Результат цього волевиявлення був більш ніж красномовний.

80% громадян (явка склала 51%) відповіли ствердно на обидва запитання, продемонструвавши таким чином підтримку подальшої антикорупційної боротьби в країні й засудивши спроби контрольованого соціал-демократичною партією уряду і парламенту взяти під контроль судову й правоохоронну гілки влади.

Доторканний спікер

Проте найбільшою сенсацією травня та найсильнішим ударом для гнилої політичної системи Румунії став остаточний вирок Лівіу Драгні у справі про незаконне фінансування членів своєї партії з державного бюджету, ухвалений Верховним судом. Тепер найсильніший політик та тіньовий керівник Румунії проведе найближчі 3,5 роки за ґратами.

Цей вирок був оголошений в той самий день, коли стали відомі результати "антикорупційного референдуму", що дозволило багатьом ЗМІ назвати цей день поворотним в історії сучасної Румунії. А вже 3 червня Віоріка Денчіле, чинний прем’єр-міністр, заявила, що Бухарест відмовиться від суперечливих змін до антикорупційного законодавства.

Проте святкувати перемогу ще зарано, а історія може бути далекою від завершення.

Попри ув’язнення одіозного політика і "локомотива корупційного реваншу" останніх років, при владі все ще залишаються урядовці, які звільнили з посади генпрокурора й переслідували Лауру Ковеші та приймали укази про амністію засуджених чиновників; парламентарі, які приймали антидемократичні закони; і, звичайно ж, рядові члени соціал-демократичної партії, замішані в численних корупційних скандалах.

Політична система потребує ретельного очищення на найближчих виборах, а система правосуддя – реформи та більшої незалежності.

Зараз у правлячої партії, насправді, є два шляхи: перший – усвідомити свої помилки, розпочати процес самоочищення від одіозних і заплямованих політиків та нарешті запустити реформи, на яких наполягає суспільство; і другий – перегрупуватися і розпочати новий наступ на правоохоронні і судові органи, щоб убезпечити певних своїх членів від кримінальних переслідувань та зберегти нажиті незаконним способом ресурси.

Від того, який шлях оберуть SDP та її нові лідери, залежатиме вектор розвитку Румунії на найближчий період. Тому сьогодні румунське суспільство має як ніколи бути згуртованим і продемонструвати владі, що воно більше не толеруватиме корупційний реванш.

Передвиборчий сезон

У листопаді цього року румуни обиратимуть нового президента. Наразі про свою участь заявив лише чинний лідер держави, очільник "Національної ліберальної партії" Клаус Йоганніс.

Опитування, проведені у квітні й травні цього року, показали, що він має найбільше шансів на переобрання, отримуючи щонайменше 40% – це великий відрив від решти суперників. Безумовно, посприяють його рейтингу і результати ініційованого ним референдуму.

Проте потрібно розуміти, що решта партій ще не визначилися зі своїми кандидатами і не вступили в кампанію, тому до самих виборів ще можливі сюрпризи.

Правляча коаліція має два найімовірніших кандидати: від SDP – чинний мер Бухареста Габріела Фіря, від ALDE – її лідер, спікер Сенату Келін Попеску-Терічану. Наразі вищий рейтинг саме в Терічану, за якого готові проголосувати 19,5% виборців, що виводить його на друге місце у президентській гонці. Проте єдиний кандидат від коаліції буде визначений на з’їзді у серпні-вересні.

Інтригою залишається кандидатура на посаду президента від блоку USR+PLUS, який на виборах до Європарламенту сенсаційно набрав 22,36%. Лідер партії PLUS Дачіан Чолош вже заявив, що "або він, або Дан Барна (лідер USR) точно братиме участь у президентських виборах" і "Коаліція 2020" відправить єдиного кандидата. Хто це буде, наразі невідомо. І хоч рейтинг сьогодні вищий саме у Чолоша (12,7% проти 5,3% у Барни), найбільш імовірним кандидатом від блоку є саме останній, адже Чолош у новому Європейському парламенті отримав місце голови фракції "Оновити Європу", а отже, у найближчі пів року його діяльність буде тісно пов’язана з європейською політикою.

Зрештою, попри серйозний успіх на травневих виборах, "Коаліція 2020" навряд чи всерйоз претендуватиме на пост голови держави. Вона радше налаштована на парламентські вибори в Румунії, що пройдуть у грудні наступного року. Власне, справжні наміри блоку видає навіть його назва. Участь у цій кампанії йому потрібна з тактичною метою, щоби підвищити впізнаваність та рейтинги. Тому вибір єдиної кандидатури на президентські вибори залишається більше технічним моментом.

Наразі найімовірнішим результатом прийдешнього волевиявлення видається переобрання Клауса Йоганніса.

Незважаючи на те, що USR+PLUS твердо вирішила виставити від себе суперника Йоганнісу, який, без сумніву, відбере у нього частину електоральних симпатій на виборах, Чолош запевнив, що його партія співпрацюватиме з націонал-лібералами, щоб оголосити недовіру Денчіле й домогтися її відставки.

Щоправда, важко сказати, наскільки реальними є такі бажання молодого лідера, зважаючи на те, що прем’єр-міністра у відставку може відправити лише парламент, який залишиться незмінним до 2020 року.

Попри вагомі політичні зрушення останніх двох місяців, перезавантаження румунської влади лише починається. Зараз усім реформаторським та демократичним силам важливо об’єднатися, щоб не допустити реваншу старих еліт в їхньому бажанні зберегти свої статки, вплив і фізичну свободу, а з ними – і стару систему, проти якої Румунія бореться ось уже кілька років.

Автор: Ярослав Супрун, 

головний редактор "Ad Astra"