Реформа зі зґвалтуванням: як вбивство сколихнуло Румунію та чому це важливо для України
Румунію сколихнуло вбивство двох дівчат-підлітків, одну з яких викрадач три місяці ґвалтував, тримаючи у рабстві. Ця історія шокує сама по собі, але вона набула особливого розголосу через бездіяльність поліції.
Найбільш вражаючим стало те, що остання із жертв тричі (!) телефонувала на номер екстреної служби та розповіла про місце, де її тримають – але поліцейські не скористалися можливістю вчасно встановити адресу за телефоном, а потім зав'язли у бюрократичних процедурах та змогли потрапити до подвір'я лише за 19 годин (!) після дзвінка.
Винуватця злочинів невдовзі знайшли. Він в усьому зізнався і напевно понесе заслужене покарання, однак це не знімає низки питань до поліції, які так звана "справа Каракал" підняла у румунському суспільстві. У Бухаресті вже почалися протести, а уряд вдався до звільнень, які, втім, не заспокоїли людей.
І, напевно, ця трагічна історія має стати уроком для інших держав, включно з Україною, де до якості роботи правоохоронних органів та до бюрократизованості їхньої роботи також є багато запитань. Адже частина проблем, наслідки яких сколихнули Румунію, властиві й нашій державі.
Історія трагедії
Почалося все з інформації про зникнення дівчини-підлітка.
У базі даних поліції сказано, що у середу 24 липня, о десятій ранку, 15-річна Александра Мецешану "добровільно залишила домівку", щоб поїхати до міста Каракал в повіті Олт, і не повернулася.
Пізніше стало відомо, що її підібрав по дорозі 66-річний Георге Дінка, який неофіційно займався перевезенням пасажирів.
Більше ніж за добу (тобто коли поліція вже знала про зникнення дівчини), у проміжку між 11.00 і 12.00, на номер екстреної служби 112 надійшло три виклики. Дівчина, що телефонувала, представилась Александрою і розповіла, що її викрали, зв’язали дротом і зґвалтували. Вона навела детальну інформацію про гараж, в якому її утримують, сказала, що зловмисник – кремезний літній чоловік.
Під час останнього дзвінка дівчина завершила спілкування словами: "Він іде, іде!", і зв’язок перервався.
Згодом реконструкція подій показала, що Александрі вдалося скористатися телефоном нападника, коли той вийшов до аптеки, щоб купити ліки для її зранених дротами рук. А коли викрадач повернувся, то впіймав її на гарячому, бо дівчина саме розмовляла з черговим офіцером поліції. Чоловік розлютився і сильно вдарив дівчину, після чого вона знепритомніла. Після цього зловмисник сів до автомобіля і кілька годин їздив по місту, а після повернення, за його твердженням, знайшов дівчину мертвою і спалив її тіло на подвір’ї.
Увесь цей час поліція справді шукала Александру – але, як з’ясувалося згодом, не задіяла наявні у неї можливості, щоби локалізувати дзвінок. Спеціальна телекомунікаційна служба Румунії (STS) отримала запит на допомогу, коли телефон ґвалтівника вже був вимкнений і встановити його точне місцезнаходження було неможливо. Через це площа пошуків була досить великою, тож правоохоронці обстежили схожі будинки за трьома адресами, перш ніж вийшли на потрібний.
Він у румунських ЗМІ вже дістав назву "Дім жахіть".
Але й на цьому етапі не все пройшло швидко.
Ордер на обшук будинку був виданий лише о третій ранку 26 липня, хоча потреба в тому, щоби звертатися до суду за ордером, за таких обставин є вельми сумнівною. І навіть після того, як дозвіл був отриманий, правоохоронцям знадобилося ще три години, щоби потрапити на територію садиби зловмисника – бо у тому відділенні поліції, куди передали ордер, начебто нікого не було.
Це сталося аж за 19 годин після останнього дзвінка Александри.
У металевій бочці на подвір’ї будинку підозрюваного поліцейські знайшли обвуглені рештки людського тіла і жіночі каблучки. ДНК-експертиза пізніше підтвердила: це зникла Александра Мецешану.
Георге Дінка був присутній при обшуках і навіть намагався виправдатися, мовляв, вогнище у бочці призначалося для відлякування комарів. Його затримали у другій половині дня в п’ятницю – але докази були аж надто очевидними.
Слідчі зробили ще одну знахідку: у водоймі біля будинку знайшли обвуглені фрагменти людських кісток. З’ясувалося, що це останки іншої зниклої дівчини, 18-річної школярки Луїзи Міхаели Меленку, яка 14 квітня цього року пішла з дому в Каракалі і відтоді вважалася зниклою безвісти.
Згодом господар будинку зізнався в обох вбивствах та розповів шокуючі деталі скоєного – зокрема, що Луїзу тримав у полоні три місяці, постійно ґвалтуючи, доки вона не загинула.
Чому дівчину не врятували?
Формально поліція могла би повідомити про успіх слідчих, адже відразу декілька злочинів одночасно були розкриті, а зловмисник затриманий.
Але громадськість збурило те, що викрадена дівчина тричі дзвонила на номер екстреної служби, правоохоронці мали аж годину для її звільнення, між її першим дзвінком до поліції і моментом, коли нападник повернувся – але затягнули з оперативними діями.
І хоча на початку не було однозначного розуміння, чи мали правоохоронці можливість швидко знайти та врятувати дівчину (детальна реконструкція подій, яку ми виклали, з’явилася у ЗМІ тільки в понеділок), та градус емоцій у суспільстві від початку піднявся дуже високо.
Тисячі демонстрантів вийшли на вулиці Бухареста ще в суботу ввечері. Під будівлею міністерства внутрішніх справ вони влаштували імпровізований меморіал, куди принесли квіти і свічки. Протестувальники звинуватили правоохоронні органи у недбалості і некомпетентності, яка вбиває.
Обурення підживила розповідь батьків передостанньої жертви ґвалтівника, зниклої у квітні Луїзи – свого часу у відповідь на заяву про зникнення доньки їм у поліції сказали, що та, ймовірно, "втекла зі своїм прекрасним принцом".
А коли з’ясувалися деталі останнього злочину, запитань побільшало.
У понеділок, зрозумівши, що протести не вщухають, у поліції висловили претензії до офіцера, що спілкувався з Александрою телефоном.
Джерела у МВС "злили" у ЗМІ фрагмент стенограми їхньої розмови та розповіли, що він не поставив дівчині достатніх уточнюючих запитань щодо місцезнаходження і нібито спершу не повірив їй, хоча вона була налякана і плакала. Наскільки коректними є ці звинувачення і чи не намагаються його призначити цапом-відбувайлом, стверджувати важко, хоча оприлюднений фрагмент справді лишає певні запитання.
Поліцейський: Ну, що тобі треба? (ЄП: зі зверненням "на ти")
Александра: Мене викрали і зґвалтували. Він взяв мене…
Поліцейський: Де ти?
Александра: В Каракалі, в Каракалі!
Поліцейський: Де саме в Каракалі?
Александра: В Каракалі…
Поліцейський: Добре, добре, лишайся на місці. Лишайся на місці, я надішлю туди патруль, але не тримай лінію зайнятою.
Александра: Він прийде і знову мене поб’є. Він зґвалтував мене!
Але є інша проблема, вагоміша, ніж зверхня розмова з постраждалою. З’ясувалося, що поліцейський не знав, що у нього на комп’ютері є дані приблизного місця перебування телефону, з якого дзвонили на екстрену лінію – і, відповідно, не передав ці дані патрульним. Лише після останньої розмови з дівчиною він зателефонував у спецслужбу STS, щоб запитати, як знайти цю інформацію.
При цьому дана служба у Румунії має інструментарій для того, щоби визначити точне місце перебування телефону, який підключений до мобільної мережі – але коли до них надійшов запит, апарат зловмисника вже був вимкнений.
Звісно, що за таких обставин не могли не полетіти голови.
Ввечері 26 липня міністр внутрішніх справ Ніколає Мога оголосив про звільнення начальника національної поліції Іоана Буди. З посад звільнили і чотирьох інших поліцейських чинів нижчого рангу. Щодо п’ятьох офіцерів поліції і трьох агентів триває службове розслідування, включаючи того поліцейського, який розмовляв з дівчиною.
Подав у відставку і директор STS. У своїй заяві на ім’я президента він пояснив, що його відставка не обумовлена відчуттям провини і що він не бачить промахів у роботі служби, але прагне уникнути шкоди для престижу STS.
На тлі цих подій владі пригадали і пожежу в столичному нічному клубі Colectiv у жовтні 2015 року, яка забрала життя 64 людей і стала результатом недбалості місцевих органів влади під час видачі необхідних для роботи клубу дозволів. Тоді протести після пожежі призвели до відставки уряду Віктора Понти.
Тому в Бухаресті демонстранти також вимагали відставки уряду.
Особливість Румунії у тому, що у столиці до чинного уряду та правлячої партії ставляться вороже (її виборцями є переважно мешканці сільської місцевості та віддалених регіонів), а тому тут завжди є потенціал для масових протестів.
"Усі повинні відповісти за це, від поліцейських і прокурорів до Денчіле (прем’єр-міністр Віоріка Денчіле. – Ред.)", – такими є типові вимоги протестувальників, що їх цитують румунські ЗМІ. Президент Клаус Йоханніс, який часто конфліктує з правлячими соціал-демократами, також вимагає "відставки всіх тих, хто неправильно поводився у цій справі". "Уряд повинен запитати себе, чи не він несе моральну відповідальність за цю трагедію", – сказав він.
Уряд до відставки, звісно ж, не готовий, але не може не реагувати на протести. У вівторок подав у відставку міністр внутрішніх справ Ніколає Мога. Політика не врятувало навіть те, що він був призначений на посаду... менше тижня тому, минулої середи, а отже, не мав відношення до стану справ у поліцейському відомстві.
Та хай як завершиться цей раунд політичної боротьби, втрата кількома чиновниками портфелів не гарантує неповторення подібних трагедій у майбутньому. На часі інші зміни.
Зміни, потрібні Румунії та Україні
Критики закидають румунській владній партії те, що посади у державних інституціях дістаються політикам, а не фахівцям, а на місцях повно людей без підготовки і мінімально необхідних знань.
27 липня на тлі протестів прем'єрка Віоріка Денчіле заявила, що розглядає питання про референдум щодо суворішого покарання за такі злочини, як вбивство, зґвалтування і педофілія. У понеділок правляча коаліція заговорила про потребу законодавчих змін у роботі екстреної служби 112. А спікер нижньої палати пообіцяв, що вже у вересні почнеться робота над внесенням змін до Кримінального кодексу у зв’язку з резонансними вбивствами.
Так співпало, що одночасно з’явилося рішення Конституційного суду, який скасував скандальні зміни, внесені соціал-демократами до Кримінального кодексу, які послаблювали незалежність судової влади і допомагали політикам, звинуваченим у корупції. Критики уряду стверджували, що ці зміни послабили не лише антикорупцію, а й здатність держави боротися зі злочинністю загалом.
Однак протести на вулицях румунських міст не вщухають.
І все це – напередодні старту президентської виборчої кампанії. Тож дуже імовірно, що жорстоке вбивство двох дівчат, трагедію їхніх родин та близьких перетворять на ще один аргумент у боротьбі за владу в Румунії.
І хоча у цій історії немає українського сліду, вона має стати сигналом і для Києва.
Надто багато румунських проблем мають аналоги у нашій державі.
Забюрократизованість процедур, через які слідчі у Каракалі не могли почати обшук? Але ж у нашій державі ситуація ще гірша! Ще від минулого року українські слідчі вкрай обмежені у діях через так звані "поправки Лозового" – зміни до Кримінального процесуального кодексу, які зобов’язують їх брати санкцію на кожен рух.
Повільний виїзд слідчих на місце події? Але ж те саме, за даними Консультативної місії ЄС, є однією з основних претензій до української поліції.
Поліцейський не знав, де дивитися приблизну локалізацію мобільного, з якого надійшов екстрений виклик? STS не встигла провести детальну локалізацію після запиту поліції? Але ж в Україні взагалі бракує такого функціоналу. А отримання санкції на детальну локалізацію телефону злочинця може забрати не один день...
Хоча для цього є готові рішення. Приміром, у Молдові після румунської трагедії прозвітували, що мають працюючу систему, яка автоматично локалізує мобільний телефон, з якого зателефонували на екстрені номери.
Чи зробить Україна належні висновки з трагедії у сусідів? Запитання лишається відкритим. Щоправда, є і добра новина: нова парламентська більшість вже обіцяє, що скасує вже згадані "поправки Лозового". Голосів для цього у партії Зеленського вистачає. Тож можливо, що й інші необхідні зміни з часом стануть реальністю.
Автори:
Іванна Костіна, Сергій Сидоренко,
"Європейська правда"