У другій половині серпня головні політичні гравці Польщі оприлюднили повні списки своїх кандидатів до Сейму. На виборах, що відбудуться 14 жовтня, за місця у парламенті змагатимуться також етнічні українці – але їм дісталися місця лише в самих кінцівках виборчих списків.

Варто зауважити, що у Польщі вибори до Сейму проводяться за "відкритими списками", тобто виборець голосує не лише за партію, а й за конкретного кандидата від цієї партії у своєму регіоні. Завдяки цьому принципу депутатом не обов’язково стає той, хто обіймав одне з чільних місць у партійному списку - популярні кандидати можуть набирати більше голосів, ніж той, хто стоїть кількома сходинками вище у списку. Однак здобути перемогу, коли партія поставила тебе на останні сходинки – значно складніше завдання.

Але саме такі місця дісталися українцям.

Так, досвідчений самоврядник і депутат минулої та позаминулої (VI і VII) каденцій Сейму, політик українського походження Мирон Сич опинився на останньому, 16-му місці "Громадянської коаліції" (ГК) у своєму рідному окрузі в Ельблонзі.

Раніше Мирон Сич здобував на цьому окрузі від 6,5 до понад 9 тисяч голосів, стартуючи двічі з шостого і один раз з четвертого місця в списку "Громадянської платформи" (одна з партій, на основі якої перед цими виборами була створена ГК). Кілька разів Сич отримував більше голосів від "вищих" місць у списку. Однак цей досвід не став вирішальним для партії, хоча лідери списку ГК в Ельблонзі залишилися ті ж, що були раніше: Яцек Протас, Пйотр Цесьлінський, Ельжбета Гелерт.

У Варшаві з 38-го місця (третього з кінця у списку "Громадянської коаліції") стартує натуралізована іммігрантка з України Мирослава Керик, голова фонду допомоги мігрантам "Наш вибір". Вона – новачка у великій політиці. Кандидатка підкреслює, що залишається громадською активісткою і не вступила в партію, проте вирішила взяти участь у виборах від об’єднання опозиційних сил.

"Я надіслала резюме, для мене це був шанс заявити про нових громадян Польщі і про рівність незалежно від походження чи статі, – прокоментувала вона своє висування. – Я робитиму кампанію в міру власних фінансових і часових можливостей".

На цьому список представників української меншини і натуралізованих мігрантів з України у списках головних політичних сил Польщі закінчується. Інша ключова сила – чинна партія влади "Право і справедливість" – взагалі не має серед кандидатів тих, хто декларував би українське етнічне походження.

Не виключено, що кандидати українського походження з’являться серед менших гравців польської сцени – лівих, аграріїв та націоналістів, які ще не представили власних списків. Проте від цих політичних сил, зважаючи на їхні порівняно невисокі рейтинги, буде ще складніше обратися до Сейму тим кандидатам, хто не обіймає чільні місця у виборчих списках.

Вже можна стверджувати, що українська спільнота, попри свій розмір у Польщі та відносно непогану інтегрованість до суспільства, на виборах буде представлена украй блідо.

Це особливо помітно на тлі інших, значно менших громад.

Так, на першому місці холмського списку "Громадянської коаліції" є педіатр сирійського походження Ріад Гайдар – популярний у регіоні лікар і громадський діяч. Ба більше, за його участь у кампанії "билися" "Громадянська коаліція" і "Лівиця" – обидві хотіли поставити саме цього кандидата проти представника партії влади, чинного віцепрем’єра Яцека Сасіна.

У списку ГК є також представники інших національних меншин.

З п’ятого місця в Пілі стартує викладач-економіст замбійського походження Кілліон Муньяма. Народжений у Палестині лікар і самоврядник Башар Аль-Шаер стартує з 14-го місця в Бидгощі. На 20-му місці у списку ГК в Кельцях записаний Аветсі Мноян, підприємець вірменського походження.

На окрему увагу заслуговує округ із центром у Ельблонзі – той самий, де для Мирона Сича знайшлося лише останнє місце. У цьому ж списку на цілком "престижному" п’ятому місці ГК записала білоруса Євген Чиквіна, православного політика (що для католицької Польщі має особливе значення).

А от серед кандидатів від правлячої партії ПіС такого розмаїття національностей немає.

Їхні списки віддзеркалюють традиційне правило: "поляк і католик".

Водночас на високих місцях в її списках опинилися політики, відомі критичним ставленням до української громади, як-то Міхал Дворчик (перше місце у Валбжиху), люблінський воєвода Пшемислав Чарнек (друге місце), Марек Аст (Зелена Гура) та колишній "кукізовець" Томаш Жимковський, котрий з парламентської трибуни висував неправдиві звинувачення щодо нападів українських мітингарів на поляків у 2016 році (шоста позиція в Серадзі).

Звісно, про суто антиукраїнську спрямованість списків ПіС також не можна говорити. Так, на третьому місці у Варшаві (після Ярослава Качинського і Маріуша Камінського) ПіС записав Малгожату Госевську, відому своєю активною підтримкою Євромайдану.

Багаторічні друзі України є і у списках "Громадянської коаліції" - це, зокрема, Павел Коваль (перше місце у Кракові), Ярослав Шостаковський (п’яте місце у Варшаві) та Адам Шлапка (третє місце в Познані).

Загалом у списках обох головних партій-суперниць – перевірені, старі партійні кадри, лише трохи оновлені молодими політиками. При цьому в наступному скликанні Сейму, швидше за все, не буде жодного етнічного українця.

Тож обраний восени парламент Польщі навряд чи розв’яже які-небудь проблеми історичної політики, нацменшин чи нових іммігрантів, проте, на жаль, цілком може створити нові. 

Автор: Ігор Ісаєв, Варшава

Дослідження опубліковане у виданні української громади Польщі "Наше слово",

чинна редакція тексту публікується з дозволу автора