Візит радника президента США з національної безпеки Джона Болтона до Києва, розпорядження американського президента про "перегляд" допомоги Україні у сфері безпеки, сюжет, пов'язаний з продажем контрольного пакета акцій "Мотор Січ" китайським інвесторам – усі ці теми розбурхали уми, неминуче переплелися у сприйнятті громадськості.

З'явилася спокуса побачити в цьому початок нового етапу у відносинах між США і Україною, сигнал можливого перегляду курсу Вашингтона щодо Києва.

Тим більше, що останнім часом лунали заяви низки західних лідерів, в тому числі і президента США, що дозволяють говорити про прагнення до пом'якшення позиції Заходу стосовно Росії. Певний зв'язок між перерахованими сюжетами є, але його значення перебільшують.

Україна в особливому становищі?

Почнемо з питання про "перегляд" допомоги у сфері безпеки з боку США на адресу України.

Важливим є те, що слово "перегляд" в цьому контексті навряд чи є доречним. Йдеться швидше про аналіз ефективності надання такої допомоги. Подібного роду процеси відбуваються регулярно. Найчастіше вони зовсім не означають, що подальше надання такої допомоги є під загрозою.

Більше того, допомога Україні в цій сфері – в особливому, привілейованому становищі. Вона спирається на потужну двопартійну підтримку Конгресу США, який схвалив з цього питання цілу низку відповідних законодавчих актів.

До перегляду цієї допомоги не закликали і в різних підрозділах виконавчої гілки влади США. Про це не надходило жодного сигналу. Можна констатувати, що з цього питання є консенсус.

Таким чином, допомога у сфері безпеки з боку США не є під загрозою.

Інша річ, що про масштаб цієї допомоги, її фактичне наповнення, її практичну реалізацію говорити можна і треба.

Позиція українського керівництва тут має бути більш проактивною. Треба грати на випередження, формувати своє бачення пріоритетів щодо того, що ми хотіли б отримати від США, і ставити такий запит перед нашими американськими партнерами.

Поки що цього не вистачає, і американська сторона формувала контент допомоги, виходячи лише зі своїх міркувань і бачення ситуації.

Важливим недоліком у багатьох повідомленнях наших засобів масової інформації з цього питання було те, що при цьому не повідомлялося, що цей так званий "перегляд" зачіпає далеко не лише "український напрямок". Аналіз ефективності виділення та надання допомоги має досить масштабний характер.

Зрозуміло, що нас турбує саме "український напрямок", але все ж важливо бачити загальний контекст. Як часто буває, цей контекст – насамперед внутрішньополітичний.

Президент Дональд Трамп скептично ставиться до допомоги іншим країнам. Він бачить у багатьох із них насамперед "нахлібників", які використовують Америку у своїх інтересах.

У цьому він розходиться з традиційним підходом американського істеблішменту, попередніх адміністрацій, Конгресу. Ця риса його світогляду проявилася, як ми знаємо, в тому числі і в його ставленні до НАТО. Тож Україну тут ніхто особливо не виділяє, йдеться про допомогу іншим країнам і організаціям загалом.

У такому підході Трамп не є самотнім. Багато американців згодні з президентом у тому, що на допомогу іншим Америка витрачає забагато, в той час як на вирішення низки проблем всередині країни не вистачає коштів.

Заяви Трампа резонують і з ізоляціоністським настроєм значної частини американців, суть якого в тому, що Америка не повинна і не може бути залучена в усі конфлікти світу і грати ключову роль в їх вирішенні. Звідси і його гасло "Америка понад усе" (America first), який спирається на підтримку і розуміння значної частини американців.

Гра в економію

США зараз стикаються з деякими фінансовими проблемами. Зокрема, йдеться про триваюче зростання дефіциту федерального бюджету – повідомлення про це з'явилися нещодавно.

Ці повідомлення особливо боляче б'ють по Дональду Трампу, який обіцяв скоротити дефіцит, взяти зростаючі витрати під контроль. Більше того – є сигнали і про майбутню рецесію економіки, можливо, в рамках потенційної рецесії світової економіки.

Зростання економіки сприяло політичній підтримці президента Трампа. Якщо почнеться спад, то це вдарить і по рейтингу президента.

І все це відбувається незадовго до президентських виборів. Тому Трамп намагається уникнути такого сценарію, посилає сигнали про те, що він шукає можливості для скорочення витрат.

Одним із пріоритетів для президента Трампа є будівництво стіни на кордоні з Мексикою. Чи буде це саме стіна по всій довжині кордону, не кажучи вже про те, чи зможе вона сприяти вирішенню проблеми припливу нелегальних іммігрантів, невідомо.

Відомо одне – її будівництво коштує чимало.

Демократи в Конгресі не поспішають допомагати президенту в цьому питанні, але ж саме Конгрес в США відповідає за бюджетні асигнування.

Тому Дональд Трамп прагне знайти ресурси, необхідні для завершення цього проєкту. Частина цих ресурсів була взята, наприклад, з бюджету Пентагону.

Політично цей проєкт багато значить для Трампа. Він і його найбільш лояльна електоральна база переконані в тому, що саме приплив нелегальних іммігрантів в США з Мексики і країн Центральної Америки і становить головну загрозу національній безпеці США.

Таким чином, на даний момент президенту важливо надіслати якийсь політичний сигнал, суть якого полягає в тому, що його адміністрація відповідально ставиться до бюджетних питань, виступає проти розтринькування коштів, прагне до скорочення витрат на міжнародну фінансову допомогу.

На практиці це зовсім не означає, що така допомога буде рішуче переглянута. Тим більше немає підстав побоюватися, що її скоротять або переглянуть саме на "українському напрямку".

Початок нових часів

Що стосується ситуації навколо продажу акцій компанії "Мотор Січ", то її слід розглядати в контексті відносин між США і КНР на нинішньому етапі.

З моменту приходу в Білий дім Дональд Трамп неодноразово міняв свій підхід до Китаю, робив безліч несподіваних поворотів, зигзагів, суперечливих заяв. Наразі курс на бачення в Китаї опонента можна вважати основним.

Гроші Китаю або підтримка США: які небезпеки несе Україні продаж "Мотор-Січі"

При цьому зараз адміністрацію США турбують не порушення прав людини в Китаї, політика Пекіна стосовно Тайваню або Гонконгу, гра м'язами в Південно-Китайському морі або інших регіонах. КНР розглядають перш за все як економічного опонента. Звідси виникає "торгова війна" США і КНР, яка поки що лише набирає обертів.

Все, що стосується Китаю, несподівано набуло особливої ​​чутливості для Білого дому.

У цьому сенсі новини про придбання Китаєм пакета акцій "Мотор Січ" просто з'явилися в невдалий момент. Якби це сталося в інший час, то такої особливої ​​уваги до цього сюжету не було б. Можливо, що Білий дім і висловив би свою стурбованість, але не більше того.

При цьому не знаємо точно, яку значимість приділяють цьому питанню у Вашингтоні зараз – і це створює фон для численних домислів.

Нам представляється можливим говорити про те, що розмова про "Мотор Січ" навряд чи домінувала в порядку денному візиту Джона Болтона. Цей порядок денний неминуче широкий і різноманітний, особливо в контексті змін, що відбуваються в Україні зараз, і майбутніх зустрічей президентів Зеленського і Трампа.

Водночас слід визнати: у відносинах України і США вперше з'явився китайський фактор.

Цей фактор – відносно новий. Тепер Києву доведеться вчитися будувати відносини з Вашингтоном і Пекіном з оглядом саме на наявність трикутника Україна-США-КНР.

Створювати систему відносин з різними гравцями на міжнародній арені непросто. Нам потрібно вчитися діяти делікатно, прораховуючи свої кроки з тим, щоб не нашкодити відносинам з ключовими партнерами.

Таким чином, на наш погляд, немає підстав говорити про наявність кризи в стосунках з США, про початок нового етапу відносин. Немає приводу панікувати. Не варто намагатися пов'язувати між собою різні події, коріння яких різняться.

Замість цього потрібно спокійно проаналізувати ситуацію і зробити висновки на майбутнє.

Автор: Володимир Дубовик,

директор Центру міжнародних досліджень і доцент кафедри міжнародних відносин

Одеського національного університету імені І. Мечникова