Переступити через могили: що приніс візит Зеленського до Варшави
"Не відлига у відносинах, а прорив", – так Володимир Зеленський охарактеризував результати своїх переговорів у Варшаві.
Значною мірою це правда. Перший офіційний візит нового українського президента до Польщі дозволив "підвести риску" під тривалою кризою в українсько-польських відносинах та анонсувати активізацію співпраці.
Втім, відкритим залишається питання, якою ціною це було досягнуто. А ще – чи призведе виконання домовленостей із польською владою до реального вирішення історичних суперечностей Києва та Варшави.
Візит у режимі експромту
Вже напередодні візиту стало відомо, що Володимир Зеленський має намір зняти з порядку денного найболючіше питання, яке турбувало польську сторону, а саме – скасувати мораторій на пошуково-ексгумаційні роботи.
Втім, як виявилося, польська сторона до останніх днів перед візитом не була у курсі таких планів українського гостя.
А зважаючи на консервативність польської політики та дипломатії (включаючи увагу Варшави до дотримання формальностей), такий крок України поляків здивував.
Причому вони наполягають, що могли зафіксувати домовленості письмово – якби лише знали про них.
"У світі так не робиться. Ми пропонували заздалегідь підготувати документи для узгодження. Для цього ми пропонували Вадиму Пристайку у будь-який зручний час відвідати Варшаву для консультацій. І ми пропонували це навіть не керівництву МЗС, а людині, якій довіряє Зеленський. Однак можливостей для таких консультацій в українського президента не знайшли. Як наслідок – про ініціативи, з якими український президент збирається летіти до Варшави, ми дізнаємося з медіа", – обурювався у розмові з ЄвроПравдою інформований польський дипломат, що опікується відносинами з Україною.
У підсумку візит українського президента справді відбувся без підписання заключних документів або спільного президентського комюніке.
Єдиним документом, підписаним українськими представниками у ці вихідні, став тристоронній українсько-польсько-американський меморандум про співпрацю в газовій сфері, підготовка якого проводилася перед візитом Зеленського, для чого до Польщі за два дні до того прилетів секретар Радбезу Олександр Данилюк.
Тристороння угода передбачає розвиток постачання американського скрапленого природного газу в Польщу та Україну, використання українських підземних газових сховищ (ПСГ) та облаштування газової інфраструктури.
Це вкрай важливий документ.
Попри те, що підписана лише декларація про наміри, а польська газотранспортна інфраструктура матиме змогу забезпечити повноцінний транзит газу в Україну не раніше 2022 року, меморандум має стати потужним аргументом у нашому протистоянні з "Газпромом".
До слова, підготовка візиту лишила незадоволеними не лише польських дипломатів. У програмі президента не знайшлося місця для зустрічі з українською громадою, що обурило активістів діаспори, які написали президентові відкритого листа з переліком претензій.
Втім, у президентському офісі вийшли із ситуації якнайкраще, оперативно відреагувавши на проблему. В особистій відповіді активістам президент заявив, що має намір зустрітися з діаспорою під час наступного візиту до Польщі, а крім того – анонсував появу посади радника з питань закордонних українців і міграційної політики при Кабінеті міністрів. Ініціатори листа, до слова, кажуть, що аналогічні звернення до президента Порошенка просто лишалися без відповіді.
Але головна відмінність між чинним президентом та минулим проявилася на офіційних переговорах із поляками.
Кінець "спадку" Порошенка
"Я готовий розблокувати отримання дозволів на проведення пошукових робіт в Україні", – цю заяву Володимира Зеленського ледь не найбільше чекали у Польщі.
Адже криза у відносинах, викликана українським мораторієм, стала ударом по обох країнах. Втім, жодна зі сторін довгий час була не готова робити крок назустріч першою.
Те, чого так і не зробив Петро Порошенко, зробив Володимир Зеленський, викликавши цим не лише захват у Польщі, але й певну критику вдома (звісно – серед прибічників колишнього президента).
"Односторонні поступки України (скасування видачі дозволів на пошукові роботи на терені України) без очікуваних з боку Польщі (відновлення бодай одного зі зруйнованих пам‘ятників) лише погіршать ситуацію. Тому що утвердять не партнерські стосунки між нашими країнами, а стосунки домінування однієї над іншою… Навіть більше – односторонні поступки стануть заохоченням для продовження тиску на Україну з боку інших держав", – пише директор Українського інституту національної пам'яті та кандидат у нардепи від "Європейської солідарності" Володимир В'ятрович.
Саме він 2017 року був одним з ініціаторів впровадження мораторію.
Але чи дійсно йдеться про односторонні поступки з боку України?
Зеленський каже, що ні.
"Польська сторона упорядкує українські місця пам'яті в Польщі", – заявив він у Варшаві на пресконференції з Анджеєм Дудою.
Пізніше на своїй сторінці у facebook Зеленський уточнив, що домовився з польським колегою про "відновлення робочої групи з "обнулення" взаємних претензій – зокрема, спільні експедиції займатимуться пошуком і перепохованням на батьківщині загиблих польських та українських вояків і мирного населення".
Однак польська сторона наразі утримується від конкретики. Тому говорити з певністю, чи ці домовленості дійсно будуть виконані та в якому обсязі, поки зарано.
Латання історичних дірок
До того ж навіть якщо Дуда зробить все те, що оголосив його український колега, чи означатиме таке зобов’язання польської сторони реальне вирішення претензій з боку України? Швидше за все, ні. По суті, Володимир Зеленський потрапив у ту ж пастку, якої у грудні 2017 року не уникнув його попередник Петро Порошенко, який досяг схожих домовленостей з Анджеєм Дудою.
Проблема полягає в тому, що тлумачення багатьох термінів польською та українською сторонами є суттєво відмінним.
Зокрема, згідно з баченням Варшави, Польща і зараз не має проблем із захистом поховань – усі вони захищені законом. Натомість проблеми виникають у меморіальних пам'ятках, на які законодавство не поширюється.
Іншими словами, позиція Польщі полягає в такому: ви спочатку доведіть, що це поховальні пам’ятки, та доведіть, хто саме під ними похований – і лише тоді ми визнаємо їх пам’ятками, що підлягають захисту.
Таким чином, жодна з озвучених обіцянок польської сторони не дає гарантій відновлення чи бодай захисту українських пам'яток, передусім – місць поховання воїнів УПА.
Відмінність у тому, що у Петра Порошенка не хотіли заплющувати на це очі, а у Володимира Зеленського – згодні на це.
Чи призведе така поступка Києва до нових вимог Варшави, як обіцяє В'ятрович? Швидше за все, ні. Принаймні – у короткостроковій перспективі.
Річ у тім, що антиукраїнські настрої, такі потужні у Польщі ще два роки тому, поступово зійшли нанівець. Показовий момент – і минулорічні місцеві вибори, і перебіг нинішніх парламентських поки проходять без гучних антиукраїнських акцій.
Тому українські поступки навряд чи викличуть нову хвилю знищення українських пам'яток.
Водночас варто зважати на те, що нова хвиля антиукраїнських настроїв може з'явитися зовсім несподівано. Зрештою, друзі Росії, готові їх підігріти, нікуди не поділися ані в Україні, ані у Польщі. І тому український владі варто вже зараз готувати ймовірні відповіді на такий сценарій – хоча б для того, щоб пошук відповіді не відбувався в авральному режимі й не призвів до помилкових або непродуманих рішень, як це було з мораторієм.
А в ідеалі – варто разом із Варшавою працювати над кроками, які могли б глобально знизити рівень напруги між країнами.
Таких глобальних підходів поки не помітно.
В цьому контексті варто згадати ще одну ініціативу Володимира Зеленського – будівництво "спільного меморіалу примирення" на кордоні двох країн.
Такою ініціативою Зеленський показав, що його бачення шляху порозуміння із Польщею мало чим відрізняється від бачення часів Леоніда Кучми та Віктора Ющенка. Коли вирішення історичних конфліктів із сусідом вбачали у будівництві таких меморіалів або у спільних молитвах під гаслом "прощаємо та просимо вибачення".
На жаль, ці кроки, навіть зроблені від щирого серця, тоді так і не принесли порозуміння між народами. Що й довела остання криза.
* * * * *
Демонстративно урочисте прийняття українського президента у Варшаві показало – Польща дійсно зацікавлена у завершенні кризи відносин із Україною.
У питанні "подолання спадку Порошенка" інтереси української та польської влади збіглися.
Як наслідок, поступки у питаннях історії можуть призвести до активізації економічної співпраці країн. Що й дозволить Володимиру Зеленському занести свій варшавський візит до "перемог".
Принаймні – до нового спалаху антиукраїнських настроїв у Польщі.
Автор: Юрій Панченко,
редактор "Європейської правди"