Вже наступного місяця на засіданні Ради ЄС може бути ухвалено рішення про відкриття переговорів про вступ до Євросоюзу Північної Македонії та Албанії.

Втім, існує чимала вірогідність, що ці плани можуть бути скасовані. В тому числі – через гучний корупційний скандал, який сколихнув Північну Македонію.

Скандал, який дає аргументи противникам розширення ЄС говорити про неготовність балканських країн до переговорів. І одночасно – який може закінчитися реваншем колишньої македонської влади та навіть створити суттєву проблему для НАТО через конфлікт країн-членів.

Рівняння на жовтень

Підписання історичної угоди з Грецією, що відкрило для Північної Македонії двері до НАТО, стало беззастережною перемогою чинного прем’єра Зорана Заєва. І одночасно – здавалося, що остаточною поразкою колишньої партії влади ВМРО-ДПМНЄ.

Як результат, на президентських виборах, які відбулися цієї весни, кандидат від "колишніх", хоч і набрала у другому турі більш ніж 46%, де-факто не мала шансів на перемогу.

Однак ці часи змінилися, і за опитуваннями, проведеними у червні, ВМРО-ДПМНЄ знову повернула собі лідерство.

Останнє особливо важливо в контексті того, що парламентські вибори у країні мають відбутися наприкінці 2020 року, однак в уряді раніше анонсували плани провести їх наступної весни.

У будь-якому разі позитивне рішення щодо європерспектив для Північної Македонії має суттєво підняти рейтинги македонських соціал-демократів, що дозволило би їм розраховувати на перемогу.

Одночасно ухвалення такого рішення геть не гарантоване. Всередині ЄС є низка країн, в першу чергу Нідерланди та Франція, які виступають проти розширення.

Спецпрокурор-хабарниця

На цьому тлі останні пів року македонська влада постійно опиняється у центрі медіаскандалів.

В контексті України варто згадати телефонну розмову прем’єра Заєва з російськими пранкерами, один з яких назвався тодішнім українським президентом Петром Порошенком і радив, як краще дати хабара Вселенському патріарху (питання здобуття церковної автокефалії є вкрай актуальним для Північної Македонії).

Втім, найгучніший скандал відбувся згодом.

Усе почалося зі звичного корупційного скандалу – місцевим ЗМІ стало відомо, що олігарха Йордана Камчева за хабар у 1,5 млн євро було звільнено з-під арешту.

Згодом у ЗМІ з’явився й запис передачі хабара. Найголовніше, що одного з учасників записаної розмови було ідентифіковано як спецпрокурора Катіцу Яневу. Тут треба пояснити, що йдеться про ключового розслідувача злочинів, вчинених попередньою македонською владою. У 2015 році впровадження посади спецпрокурора та призначення на цю посаду Яневої було однією з ключових умов мирної передачі влади від ВМРО-ДПМНЄ до соціал-демократів.

Незабаром після оприлюднення цього запису Катіцу Яневу було заарештовано, а 14 вересня – звільнено з посади.

Водночас участь у корупційному скандалі керівника спеціальної прокуратури, створеної на вимогу ЄС, може бути сприйнята у багатьох європейських столицях Євросоюзу як неготовність Північної Македонії до початку переговорів про вступ. І хоча, як згодом виявилося, ця кандидатура була внесена ВМРО-ДПМНЄ (і погоджена ЄС як прийнятний компроміс), скандал насамперед вдарив по чинній владі.

Показовою стала нервова реакція прем’єра Заєва. Він заявив, що не допустить, щоби цей скандал "завдав шкоди євроатлантичній інтеграції країни", вкрай образливо охарактеризувавши одного з його фігурантів – за що згодом довелося просити вибачення у місцевої ЛГБТ-спільноти.

Російський реванш?

Чи зможе гучний корупційний скандал заблокувати європейську перспективу для балканських країн?

Швидше, варто говорити, що він може дати аргументи противникам такого розширення, щоби домогтися чергового переносу розгляду цього питання.

Втім, такий сценарій може мати катастрофічні наслідки як для Македонії, так і загалом для ЄС та (в першу чергу) НАТО.

"Відповідно до досвіду Чорногорії, напади на Республіку Північну Македонію, особливо на прем'єр-міністра Зорана Заєва, а також на ключові державні інститути (зокрема, на систему правосуддя) виглядають як шокові спроби дестабілізації країни, створення хаосу, блокування її членства у НАТО, а також незаконного захоплення державних інституцій", – пише Міжнародний інститут досліджень Близького Сходу та Балкан (ICIMES, Словенія).

Не вказуючи прямо на РФ, автори дослідження роблять висновок, що ці атаки були спрямовані ззовні, в першу чергу – з оточення експрем’єра Ніколи Груєвського. 

Дійсно, в разі відкладання у "довгу шухляду" питання початку переговорів про вступ Євросоюз суттєво посилює шанси на перемогу опозиційної ВМРО-ДПМНЄ.

Партії, яка хоч і декларує проєвропейський вибір, однак має дружні відносини з Росією та виступала категорично проти перейменування Македонії заради здобуття членства у НАТО.

Невипадково президент Європейської ради Дональд Туск вже заявив про неприпустимість чергового перенесення рішення щодо Північної Македонії та Албанії. "Коли лідери ЄС зустрілися в червні, вони взяли на себе зобов'язання винести в жовтні "чітке і змістовне" рішення про те, чи починати переговори про вступ з вами і вашим сусідом, Албанією", – заявив у вівторок Туск у спільному виступі з македонським прем'єром.

Відповідно, ключове питання:

чи зможе перемога опозиції зруйнувати угоду з Грецією, тим самим підклавши міну під єдність ЄС та НАТО?

З одного боку, вже маємо приклад зміни влади у Греції. Переможці виборів, які виступали проти Преспанської угоди та обіцяли скасувати її, наразі не роблять нічого для виконання своїх обіцянок. 

Але чи означає це, що ВМРО-ДПМНЄ буде поводитися так само? Далеко не факт, особливо зважаючи на її дружні зв'язки з РФ.

Адже навіть натяки на можливе скасування угоди (наприклад – через загальнонаціональний референдум) здатні створити новий гучний конфлікт із Грецією. Проте, якщо до цього часу вступ Північної Македонії до НАТО ратифікують усі держави-члени, то новий конфлікт буде вже всередині Альянсу.

Або навпаки – така загроза має призупинити процес ратифікації членства балканської країни в Альянсі. А це може надовго відбити інтерес до розширення як у НАТО, так і у ЄС.

Зрештою, чи можна сподіватися, що Кремль не скористається можливістю взяти реванш за свої останні поразки на Балканах?

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"