Головна будівля Європейської комісії в Брюсселі розташована на широкій рю де ла Луа. Автомобільний рух на цій вулиці зазвичай досить щільний.

"Навіть у годину пік ви не відчуєте на рю де ла Луа запаху вихлопних газів. Це те, що дуже відрізняє Брюссель від Києва", – зауважив колись українським журналістам Філіп Куіссон, керівник переговорної групи Єврокомісії за часів роботи над Угодою про асоціацію. 

Зустріч із ним відбулася саме тоді, десь 2012 року. Про повітря Куіссон згадав, бо йшлося про потенційні переваги для пересічних українців від асоціації з ЄС.

Це пригадалося останніми днями, коли багато хто в Києві нарікає на жахливе повітря. Власне, добрим воно в столиці буває рідко. В Угоді про асоціацію з Євросоюзом справді є положення, покликані зробити повітря десь на традиційно забитому машинами київському бульварі Шевченка таким, як на брюссельській рю де ла Луа. 

Україна досі цими рецептами не скористалася. 

За статистикою, третина шкідливих викидів у повітря у нас припадає на автотранспорт. Звичною справою є густий чорний дим із вихлопної труби. Машини щедро розсівають токсичні речовини і канцерогени.

У західних країнах – менша кількість старих машин і регулярні техогляди, під час яких перевіряють і рівень викидів шкідливих речовин. Це два основних чинники, що зменшують рівень забруднення повітря автомобілями.

Угодою про асоціацію передбачено запровадження техоглядів авто за стандартами ЄС. 

Останніми роками було навіть підготовлено кілька законопроєктів, спрямованих на виконання відповідних положень угоди – однак до розгляду Верховною радою вони не доходили. І це добре, бо містили надто "оригінальні", далекі від євростандартів речі – наприклад, пропонувалося проводити техогляд перед кожним виїздом за кордон.

До слова, термін виконання відповідних положень угоди спливає за місяць. Тобто ці зобов’язання уже провалені.

Щодо парку автомобілів, то українські переговірники примудрилися свого часу зробити собі ж гірше: наполягли на початковому 10-відсотковому миті на імпорт нових автомобілів з ЄС. То був лобізм "вітчизняного автовиробника". Продавцям "ланосів" та "славут" це не допомогло – а от нові імпортні авто для українців доступнішими не стали. 

Натомість різко збільшився імпорт в Україну старих автомобілів. 

За останні чотири роки – у понад вісім разів. У 2018-му частка імпортованих вживаних автомобілів склала майже 60% від загальної кількості перших реєстрацій – тоді як 2015-го була близько 23%. Середній вік транспортних засобів в Україні становить близько 20 років – отже, легковий автомобіль середньостатистичного українця фактично відповідає екологічним стандартам Євро-0 та Євро-2.

Ці цифри та факти – з пояснювальної записки до законопроєкту 2208-1, поданого минулого тижня групою депутатів від фракції "Слуги народу". Автори стверджують, що його спрямовано на покращення екологічності імпортованих в Україну авто.

Є в Угоді про асоціацію й профільна частина, присвячена власне якості атмосферного повітря. 

Україна має імплементувати тут шість директив ЄС. Метою їх є обмеження вмісту в повітрі певних видів забруднюючих речовин та сполук, зокрема і надзвичайно шкідливого дрібнодисперсного пилу. Також передбачено належний моніторинг стану повітря та інформування про нього.

Основною є Директива 2008/50/ЄС про якість атмосферного повітря та чистіше повітря для Європи. Решта стосується вмісту в атмосферному повітрі миш’яку, кадмію, ртуті, нікелю і поліциклічні ароматичних вуглеводнів; якості бензину та дизельного палива; контролю летких органічних сполук, що виникають зі сховищ нафти та при її транспортуванні з терміналів до сервісних станцій, та деяких інших джерел забруднення повітря.

Подібно до сфери транспорту, темпи та рівень виконання атмосферних положень не призвели до бажаного для суспільства результату. 

Майже всі прописані терміни імплементації цих директив або окремих їх частин становлять від 2 до 5 років. Це означає, що їх мали би виконати до 1 листопада 2019-го – адже сфера довкілля була частиною тимчасового застосування угоди, яке стартувало 1 листопада 2014-го.

Затримка має місце не в останню чергу через те, що запровадження євростандартів у сфері якості атмосферного повітря зачіпає приватні інтереси впливових осіб – власників промислових гігантів. А на промисловість та енергетичний комплекс припадає близько двох третин шкідливих речовин в українському повітрі.

З позитивних речей можна відзначити ухвалення – хоча вже аж наприкінці серпня 2019 року – постанови Кабміну щодо моніторингу в галузі охорони атмосферного повітря, якою запроваджуються європейські стандарти у цьому окремому сегменті. Імплементація їх залежатиме уже від теперішньої влади.

Поки що головним профільним законом залишається закон про охорону атмосферного повітря від 1992 року.

Брудом та токсинами дихають і ті, хто мав і має провести відповідні реформи, і їхні виборці. 

Автор: Анатолій Марциновський,

"Європейська правда"

Матеріал підготовлений "Європейською правдою" в рамках фінансованого Європейським Союзом проєкту Keeping Focus on Reforms Ahead of Elections and Beyond. Оцінки та думки журналістів та дописувачів ЄП можуть не збігатися з позицією Євросоюзу