Днями міська влада польського Вроцлава завершила справді проривний проєкт. Йдеться про онлайн-голосування з вибору проєктів, які фінансуватимуться із міського бюджету. 

Ні, самі по собі громадські бюджети з онлайн-відбором не є новиною ані для Польщі, ані для України. Унікальність в іншому.

Вперше участь у такому голосуванні змогли взяти не лише польські громадяни, а й мешканці міста з паспортами інших країн – в першу чергу українці. А щоби при цьому не залучити мешканців з інших міст, реєстрація для голосування проводилася через податковий код, який у системі пов’язаний із місцем проживання платника.

Скільки саме українців взяло участь у такому опитуванні, мерія не повідомляє, але їх точно чимало. Адже наразі, за різними підрахунками, у місті мешкає від 50 до 100 тисяч українців (всього у Вроцлаві близько 650 тисяч мешканців), а один з міських районів – Кшикі – вже жартома називають "маленьким Києвом". 

Спроба залучити українських трудових мігрантів у міське життя є ще важливішою на тлі політики центральної влади: у той час як уряд Польщі готовий залучати іноземних працівників лише на короткотермінове перебування, у найбільших польських містах замислюються про їхню інтеграцію у міські громади.

ЄвроПравда вирушила до Вроцлава, щоби знайти відповідь на запитання: навіщо їм це?

"Уповноважена у справах українців"

Песьє Поле розташоване на околиці Вроцлава – це район, куди туристи не доїжджають.

Тут, у районному культурно-бібліотечному центрі працює Ольга Хребор. Окрім основної роботи, на громадських засадах вона є уповноваженою мера Вроцлава у справах мешканців українського походження.

"Вам, напевно, потрібно поспілкуватися з міською адміністрацією, а також із представниками української громади? Можете об’єднати, бо я – два в одному", – жартує вона на початку зустрічі.

Зважаючи, що мерія Вроцлава не має спеціального органу, який піклується про інтереси мешканців інших національностей, цю роботу виконує низка департаментів. Завданням Ольги є координація їхньої роботи та зусиль громадських організацій.

"Ідея – показати, що Вроцлав є відкритим містом, і залучити всіх його мешканців до вирішення суспільних завдань", – пояснює вона.

А для цього потрібно, щоби іноземці, в тому числі українці, не почувалися чужими.

Зокрема, у мерії не шкодують зусиль для боротьби з "мовою ненависті".

Кажуть, що їхній досвід наразі переймають навіть інші держави ЄС. 

"У нас є департамент, який, серед іншого, займається знищенням написів із мовою ненависті, є гаряча лінія, куди ви можете подати сигнал про такі написи. А правопорушників, яким присуджують виховні роботи, ми намагаємося спрямовувати саме на затирання цих написів. Часто буває, що вони знищують свою власну роботу. Це дає результати: такі написи стали з’являтися набагато рідше", – розповідає вона.

Волонтерські заняття з вивчення польської мови

Подібні програми поступово впроваджують і в інших містах Польщі – в першу чергу великих.

Ще одна ініціатива – адаптаційні класи для дітей іноземців, відкриті у семи вроцлавських школах. "Окрім інтенсиву з польської мови, там дають знання з функціонування освітньої системи: як здавати іспити, які є шкільні свята, куди звертатися дітям у разі булінгу, тобто цькування", – розповідає Ольга. 

Допомагають соціалізуватися і дорослим – у трьох вроцлавських кінотеатрах сеанси йдуть з українським дубляжем, а українські книжки (і дорослі, й дитячі) є у 40 відділеннях міської бібліотеки. І звичайно, вже нікого не дивує, що автомати з продажу квитків на транспортних зупинках Вроцлава (як, втім, і у багатьох інших польських містах) мають опцію української мови.

Україномовну сторінку має і сайт мерії Вроцлава.

Нею опікується Єва Ваплак – також представник "старої" української діаспори. Окрім сторінки в інтернеті, вона веде щотижневу програму українською на муніципальному радіо. 

Мерія підтримує не лише українську меншину – аналогічна радіопрограма транслюється також німецькою.

"Вроцлав від початку позиціонував себе як місто, відкрите для всіх. Тому значною мірою наше місто є лідером у впровадженні інструментів, що мають залучати українську громаду до вирішення проблем міської громади", – говорить вона.

Саме тому в мерії покладають великі сподівання на можливості для українських працівників брати участь у розподілі громадського бюджету, обираючи важливі для української меншини інфраструктурні та соціальні ініціативи.

Навчання для активістів

А як на всі ці ініціативи реагують українці? Точніше, мігранти "нової хвилі"?

Олександр Боднар чотири роки тому переїхав до Вроцлава із Кривого Рогу. Наразі він працює у фармацевтичній компанії та є адміністратором однієї з найбільших facebook-груп для вроцлавських українців.

"Коли ми приймали рішення про переїзд, то орієнтувалися в першу чергу на роботу, а ще на те, що і тоді у Вроцлаві вже було багато українців. Однак зараз багато людей робить вибір саме на підставі соціальних програм мерії", – розповідає він.

Олександр наводить приклад свого колеги, для якого ключовим фактором для вибору міста стала саме можливість віддати дитину в адаптаційний клас. "Він ще з України зателефонував до однієї з таких шкіл, і там підтвердили, що готові прийняти дитину хоч завтра", – додає він.

Разом із тим, мерія здатна вирішити далеко не всі проблеми. В першу чергу, йдеться про дозволи на роботу, видача яких входить у компетенцію центральної влади – набагато менш зацікавленої у припливі іноземців.

Нижньосілезьке воєводство, центром якого є Вроцлав, має славу досить проблемного у цій сфері. Цілком можливо, одного з найпроблемніших з видачі дозволів на роботу в Польщі. Цю проблему визнають і в мерії, однак кажуть, що намагаються принаймні допомогти з коректним оформленням заяв, щоб у воєводства не було формальних підстав для відмови.

Таку допомогу в мерії надають через гранти громадським організаціям, що опікуються проблемами меншин.

Ірина Юрчак вже 20 років з перервами живе у Польщі, останні п'ять років – постійно у Вроцлаві. З 2014 року вона активно займається волонтерством, збираючи допомогу як українським військовим, так і дітям Донбасу.

Одночасно вона є активістом "Школи міського лідерства" (польською Szkoła liderów osiedlowych) – проєкту, що фінансується в тому числі і містом та має залучати іноземців до громадської діяльності. 

У цьому проєкті "нових вроцлав'ян" вчать, як бути активістом, що змінює на краще життя у своєму районі.

"Мета проєкту – не лише мотивувати до громадської активності, але й сприяти інтеграції мешканців міста різних національностей та зменшенню ксенофобії", – пояснює Ірина. 

Для цього учасники проєкту розбиті на пари, в кожній з яких разом працюють представники різних національностей. 

Інвестиції у суспільний спокій

Найбільшою громадською організацією, яка займається допомогою українцям, є "Фундація Україна". В останні роки вона настільки збільшила оберти своєї роботи, що займається допомогою усім новоприбулим, а не лише громадянам України (хоча, їм, звісно, найбільше).

За іронією долі офіс фундації розташовано на вулиці Руській – в самому центрі старого Вроцлава.  

Там на нас чекає голова фундації Артем Зозуля. Довгий час він опікується вирішенням питань вроцлавських українців, зараз він є директором почесного консульства України, а одночасно займається громадською діяльністю. "Коли ми починали, то отримали дуже суттєву допомогу саме від міського бюджету. Але тепер нашим основним донором є Євросоюз", – уточнює він.

За пів години нашого спілкування в офіс прийшло до пів десятка відвідувачів, більшість з яких потребувала юридичної допомоги щодо подання заяви для отримання дозволу на працевлаштування.

За словами Артема Зозулі, схожу підтримку організацій, що займаються інтеграцією українців, поступово впроваджують й інші польські міста, в першу чергу Краків та Гданськ.

Але навіщо ці міста інвестують в інтеграцію іноземців? Лише для того, щоб залучити більше працівників?

Артем Зозуля переконаний: такі ініціативи в першу чергу є довгостроковими інвестиціями у громадський спокій.

"Рано чи пізно темпи економічного зростання у Польщі загальмуються і робочих місць не буде вистачати вже й полякам. Тоді варто чекати справжніх конфліктів на етнічному ґрунті. І тому такі міста, як Вроцлав, завчасно готуються до цього, вкладаючи кошти у інтеграцію, щоб потім не мати таких проблем", – пояснює він. 

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди",

із Вроцлава (Польща)