Країни Балтії вже давно вважаються стратегічними друзями України. Саме як "добрих друзів" охарактеризував їх президент Володимир Зеленський, анонсуючи свій офіційний візит. 

Цікаво, що Петро Порошенко відвідав Латвію лише за рік після початку своєї каденції, Литву – наприкінці 2015 року, Естонію – лише раз, у 2017 році.

Володимиру Зеленському натомість вдалося вже протягом пів року свого перебування на посаді побувати в усіх трьох країнах Балтії, що свідчить про неабиякий інтерес до регіону. А з президенткою Естонської Республіки Керсті Кальюлайд Зеленський має вже четверту зустріч на президентський посаді. 

Проте в інформаційному полі ці візити запам'яталися насамперед помилками президентської пресслужби та дещо двозначним офіційним подарунком – цього разі Керсті Кальюлайд подарувала Володимиру Зеленському велосипед.

"Гарне місце для інвестицій"

Словом, яке звучало чи не найчастіше з вуст українських високопосадовців у Таллінні та Вільнюсі, було слово "дякую". І, відверто кажучи, звучало воно небезпідставно.

Адже Естонія, наприклад, вже багато років проводить тренінги для наших військових медиків. Як Естонія, так і Литва забезпечують лікування українських військовослужбовців. А цьогоріч Литовська Республіка надала кошти для реконструкції школи у прифронтовій Авдіївці. Естонія ж, у свою чергу, за обсягом фінансової, військової, гуманітарної, технічної допомоги Україні сьогодні є рекордсменом з розрахунку на душу населення.

Зрештою, саме президентка Естонії була першим світовим лідером, яка минулого року побувала на лінії фронту на Донбасі.

Саме завдяки країнам Балтії у Парламентській асамблеї Ради Європи було започатковано ініціативу "Балтик Плюс", а також досі є на слуху позиція щодо неприпустимості "Північного потоку-2". Прикметно, що під час спільної пресконференції із президентом Зеленським Керсті Кальюлайд чітко та недвозначно заявила, що в Україні – не такий конфлікт, де обидві сторони винні, а такий, "де є агресор, а є – жертва".

Слова подяки від президента Зеленського лунали і на адресу проукраїнських депутатських груп "ProUkraine" та "Групи друзів українського Криму" Сеймасу (парламенту) Литви.

Під час П'ятого українсько-литовського економічного форуму, звертаючись до литовських підприємців, він згадав про давні економічні зв’язки, які ще сягають торгового шляху "від варяг до греків", і назвав Україну "гарним місцем для інвестицій".

Про зацікавленість українським ринком вели мову як литовський президент Гітанас Науседа, так і його естонська колега. Якщо перший висловлював особливий інтерес до ринку електроенергії, зокрема сонячної, то пані Кальюлайд натякнула на зацікавленість Естонії в українських фахівцях у сфері IT. Керсті Кальюлайд, у свою чергу, зазначила, що естонські інвестиції в Україну повинні бути захищені.

Президентка Естонії подарувала колезі велосипед

Фото пресслужби Зеленського

У відповідь Володимир Зеленський не скупився на компліменти своєму уряду, описуючи результати його роботи. Виступаючи у Таллінні, він навіть провів сміливу аналогію між урядом Олексія Гончарука та урядом естонського прем'єр-міністра та реформатора Марта Лаара початку 1990-х років.

Кілька разів з високої трибуни Зеленський наголошував на тому, що теперішній парламент спромігся у славнозвісному "турборежимі" прийняти 82 закони. При цьому там же він визнав, що іноді "помилки трапляються".

На додачу Володимир Зеленський похизувався українськими здобутками у сфері цифрових технологій. Такими, на його думку, є проєкт LIFT, а також нова система електронної взаємодії "Трембіта".

Цікаво, що основу "Трембіти" складає саме естонська платформа обміну даними X-ROAD. За словами Володимира Зеленського на форумі Digital Society Sandbox, ця українська система покликана "полегшити життя українцям і ускладнити його корупціонерам".

Власне, саме боротьбі з корупцією як "одному з пріоритетів" української влади було приділено значну увагу з боку президентки Естонії. Разом із тим, пані Кальюлайд висловила побажання, щоб робота наших антикорупційних структур пожвавилася.

З оглядом на Нормандію

У порівнянні з жовтневим візитом до Латвійської Республіки результативність вояжу до Таллінна та Вільнюса є справді разючою.

Насамперед йдеться про підписання низки двосторонніх документів, що стосуються різних сфер.

Так, зокрема, було підписано меморандум про співпрацю в IT-секторі між Міністерством цифрової трансформації України й естонським Міністерством з міжнародної торгівлі та інформаційних технологій. У зв’язку з цим було прийнято рішення про проведення Україною й Естонією шести масштабних хакатонів, найближчий з яких пройде в Одесі вже наступного року.

Важливо, що у Таллінні українська делегація запропонувала відновити діяльність Спільної міжурядової українсько-естонської комісії з економічного, промислового та науково-технічного співробітництва, останнє засідання якої було ще у 2013 році. Крім того, було підписано Декларацію про наміри щодо взаємного визнання електронної ідентифікації та довірчих послуг для електронних трансакцій.

На рівні міністерств оборони України й Естонії було підписано документ про співробітництво в організації територіальної оборони. Згідно з ним, естонські фахівці допомагатимуть впроваджувати у нас пілотний проєкт з тероборони в окремих областях. Не менш важливим документом буде і Декларація про розвиток стратегічного партнерства між Україною та Литовською Республікою на період 2020-2024 років.

Схоже, що нова влада вирішила застосувати принцип "турборежиму" і у зовнішній політиці.

Щоправда, як у багатьох інших царинах, так і у питанні зовнішніх відносин поки все ще відчувається брак стратегічного бачення та системності.

Так само у питаннях міжнародної політики помітна і майже повна відсутність синхронізованої комунікації між Офісом президента, МЗС і Верховною радою України.

І це не може не насторожувати, особливо напередодні головної дипломатичної битви року – зустрічі у Нормандському форматі.

До речі, у Вільнюсі президент Науседа побажав Володимиру Зеленському успіху 9 грудня, а також закликав "не йти на необґрунтовані поступки" Кремлю. Дуже хотілося б, щоб його український колега дослухався до побажання стратегічного друга.

Автор: Максим Кияк,

кандидат філософських наук,

"Українська призма"