"НАТО – це організація колективної оборони, але проти чого чи проти кого? Хто наш спільний ворог? Це дуже стратегічне питання. Часом хтось говорить, що наш ворог – це Росія чи Китай. Але чи є метою Альянсу визначити одного з них своїм ворогом? Я так не вважаю. Наш спільний ворог, ворог усіх у Альянсі – це тероризм, який вдарив по наших країнах".

Це – частина промови президента Франції за підсумками його зустрічі з генсеком НАТО Єнсом Столтенбергом.

Ця промова наробила галасу в Україні і (схоже, без вагомих підстав) була представлена як радикальна зміна думки французького президента напередодні Нормандського саміту. Хоча насправді цього разу Еммануель Макрон був доволі стриманим в оцінці Росії у порівнянні з нещодавніми заявами, і навіть зробив невеликі кроки назад. Як вважають у Франції – реагуючи на критику та претензії на свою адресу.

А от щодо США Макрон дійсно змінює риторику. По суті, тепер єдність Північноатлантичного альянсу підважує не тільки Трамп – готовність до цього є в окремих столицях по обидва боки Атлантики.

Макрон та Путін: "тепло", але не "тепліше"

Про те, що Франція протягом останнього року стає все більш відверто прихильною чи то відкритою до Росії, говорили не раз і не два. Цей зсув – не новий.

Його першим публічним проявом стали зусилля Франції, на пару з Німеччиною, з повернення Росії до ПАРЄ, які тривали ще від минулого року, хоча ці дії Парижа, будемо говорити відверто, збігалися із прагненням більшості західноєвропейських урядів.

Та влітку Франція вдалася до справді нових підходів у відносинах із Кремлем – тих, які викликали подив і навіть обурення не лише у Києві.

Спершу була зустріч Макрона з Путіним із дивними заявами про "дуже глибоко європейську" Росію. Далі пролунала ідея повернути Росію до G7, яка, втім, швидко "здулася" після критики з боку інших європейських політиків – її замінила ідея запросити Путіна на саміт "сімки" як гостя. А ще Еммануель Макрон планує приїхати до Москви на 75-річчя Перемоги.

Це все – відносно "давні" заяви, датовані серпнем чи початком вересня. Саме тоді був період змін у підходах президента Франції щодо Росії. Чи змінилося щось відтоді? Чи можна говорити про новий етап потепління? Схоже, що ні. Принаймні, публічних проявів цього немає.

Багато кого шокувала фраза Макрона, винесена на початок статті. В українському сегменті Facebook активно поширюють лінк на закриту статтю The Times, за назвою "Макрон повідомив НАТО: "Росія більше не наш ворог".

Даруйте, але ж це неправда! НАТО не може перестати вважати Росію ворогом, бо і досі цього не було.

До певної міри ми в Україні стали заручниками своїх прагнень.

Так, багатьом хотілося би бачити відносини Альянсу з Росією таким чином – але у Брюсселі дотримуються іншої думки. Багато хто здивується, але за 5,5 років від початку російської агресії від генсека НАТО (тобто людини, яка представляє офіційне бачення) жодного разу не лунала навіть фраза про те, що "Росія є противником Альянсу".

Навпаки, у НАТО неодноразово підкреслювали: це Кремль намагається зобразити нас своїм противником, а ми, мовляв, так не вважаємо.

Тому заява Макрона, як не сумно це визнавати багатьом у Києві, дуже чітко відображає ставлення до РФ у більшості західних столиць – а також думку ЄС та НАТО в цілому.

Можливо, в інших моментах Макрон сказав щось таке, що суперечить позиції НАТО? Знову ні. Ба більше, можна навіть говорити про більше врахування інтересів України, аніж це було у серпні. Згадуючи про діалог з Росією та про ставлення до Кремля, він кілька разів підкреслив, що це не має відбуватися коштом інтересів держав-партнерів, і України зокрема.

Президент Франції виступив за "чіткий, твердий та вимогливий діалог з Росією", додавши, що "не є наївним".

Далі – дослівний переклад решти заяви Макрона, що стосується російського питання.

"Наш Альянс має історію та географію. І тому ми дуже сильно розглянемо, які у нас стосунки з Росією, адже Росія, безумовно, є в межах Європи. Зважаючи на це, я глибоко поважаю занепокоєння та безпекові інтереси всіх наших європейських партнерів, які я і сам цілком поділяю і які я завжди буду відстоювати як власний пріоритет.

Я також розумію, що являє собою Росія, зважаючи на її історію. І вони (держави-партнери) знають, що це є суттю наших зобов'язань щодо стримування Росії та спільної оборони НАТО в країнах Балтії та у Чорному морі.

Ми є і завжди будемо дуже суворі, коли йдеться про суверенітет наш та партнерів. Але чи відсутність діалогу з Росією зробила європейський континент більш безпечним? Чи в наших інтересах і чи в інтересах нашої стабільності обходити заморожені конфлікти і дозволяти (росіянам. – ЄП) погіршувати ситуацію в Україні? Я так не думаю. Працювати над цим є в інтересах миру та стабільності в Європі".

А тепер серйозно: чи є "нова зрада" у цих заявах? Так, хотілося би почути від президента жорсткіші фрази щодо Путіна; так, це вже точно не "бойкот Путіна"; так, є всі підстави сперечатися із фразою про "європейську Росію"... Але чи є підстави говорити, що цей виступ Макрона доводить нове потепління між Францією та РФ?

Напевно, ні.

Макрон і НАТО – крок за кроком до суперечок

Утім, зустріч Еммануеля Макрона та Єнса Столтенберга все ж стала підтвердженням певних нових змін. Щоправда, не на російському напрямку, а на американському.

Розбіжності у думках та підходах між лібералом Макроном та консерватором Трампом проявляються не вперше. Тепер їх епіцентром стала діяльність НАТО.

Варто нагадати, що причиною візиту Столтенберга до французького президента стали скандальні заяви останнього про "смерть мозку НАТО". Макрон не приховував, що його скепсис стосується не всього Альянсу, а участі США у ньому.

Тоді слова французького лідера засудили усі союзники, всі розуміли, що проблема лишається, і саме тому генсек НАТО поїхав до колеги, щоби спробувати особисто переконати його не створювати новий розлом у Альянсі та довести, що ЄС не може захистити Європу без НАТО.

Їхня спільна пресконференція довела: "склеїти розбите" буде непросто.

Причому заяви Макрона не лише містили "шпильки" на адресу Трампа, а й суперечили спільній позиції усього Альянсу. Зокрема, щодо розриву американсько-російської "ядерної угоди" (Договору про ліквідацію ракет середньої та малої дальності, ДРСМД).

Досі усі члени НАТО мали спільну позицію з цього приводу: цей договір вбив Путін, бо саме Москва перестала його дотримуватися. Згодом усі члени НАТО дали згоду на рішення США про вихід з непрацюючого ДРСМД.

Але тепер президент Франції змінив думку.

Він погодився, що Росія справді порушувала цей договір, знецінивши його, але після того... звинуватив Трампа у непродуманому руйнуванні цієї угоди.

"Ми висловили жаль щодо рішення США про вихід з ДРСМД... Ми не можемо опинитися в ситуації, коли самі зробили все можливе, щоби Росія порушувала ці договори", – заявив він, додавши, що Європа більше не може покладатися на захист з боку Штатів і буде змушена вести переговори з Росією про нову багатосторонню угоду щодо ядерних обмежень.

Ба більше.

Макрон має претензії не тільки до Трампа та США.

Другим адресатом його критики стала Туреччина, а саме її дії у Сирії.

"Солідарність між союзниками означає, що ви не можете приймати самостійно, без консультацій чи узгодження, рішень, які мають дуже прямий вплив на інших… Не можна вимагати підтримки і водночас розпочати військову інтервенцію, яка загрожує діям Коаліції проти ІДІЛ, членом якої є НАТО", – пояснив він.

Тут, щоправда, президент Франції висловив не лише свою думку – турків були ладні критикувати й інші європейські лідери. Макрон просто виявився одним із небагатьох, хто заговорив про це публічно.

Ця історія точно матиме розвиток. Тим більше – після різкої відповіді президента Туреччини, який порадив Макрону "перевірити голову".

Трамп, Макрон, Ердоган та інші керівники держав-членів Альянсу зустрінуться наступного вівторка у Лондоні на "мінісаміті". Ця зустріч мала стати просто відзначенням 70-річного ювілею Альянсу, а в реальності стане місцем для дискусії про його майбутнє.

І на останок варто відзначити ще одну деталь.

Критикуючи Туреччину, Макрон окремо відзначив, що має запитання не тільки до її дій у Сирії, але окремою проблемою вважає те, що Анкара придбала у Росії новітні системи протиповітряної оборони: "Тож я дуже хотів би, щоб ми мали справжню дискусію з Туреччиною та діалог про сумісність збройних систем після того, як Туреччина придбала комплекси С-400. Адже сумісність між нашими арміями – це дуже велика військова додана цінність НАТО".

І якщо ця претензія з боку Макрона була щирою, якщо він справді вважає проблемою закупівлю членом НАТО російського озброєння, то це – ще один привід не втрачати надію та не переоцінювати "російський крен" чинного президента Франції.

Автор: Сергій Сидоренко,

редактор "Європейської правди"