"Я виграла у Варшаві у Ярослава Качинського, виграю й у Анджея Дуди". Це слова майбутньої кандидатки на посаду президента Польщі – єдиної, хто має шанси перемогти чинного главу держави. 

Польська опозиція нарешті визначилася, хто стане її кандидатом на виборах, які відбудуться у травні наступного року.

Від "Громадянської платформи", ключової опозиційної сили в країні, опонувати чинному президенту Анджею Дуді буде Малгожата Кідава-Блонська. У партійному голосуванні її кандидатура перемогла майже з трикратним відривом. Є шанси, що вона буде змагатися за цю посаду не лише від імені "Платформи", а й здобуде підтримку також інших прозахідних сил Польщі.

Правнучка польського президента Станіслава Войцеховського, віцеспікер Сейму протягом двох останніх скликань та його спікер у 2015 році, Кідава-Блонська лише зараз стала сприйматися як потенційний лідер "Платформи". 

Цьому сприяв успіх на парламентських виборах столичного списку партії, який очолювала політикиня – він переміг список провладної партії "Право та справедливість" (ПіС) на чолі з Ярославом Качинським. І що не менш важливо, рекордна кількість виборців – більш ніж 416 тисяч – поставила "плюсик" біля імені саме Кідави-Блонської (вибори у Польщі проходять за системою відкритих списків, де виборці можуть підвищувати або знижувати місце у списку окремим кандидатам). Для порівняння, Ярослав Качинський на цих виборах отримав близько 249 тисячі голосів. 

І проігнорувати такий прояв довіри у партії не могли.  

Але попри те, що її кандидатура перемогла на партійних праймеріз із величезним відривом, очікуваним цей вибір теж не був.

Адже до останнього кандидатом від опозиції вважали експрем'єра та колишнього президента Європейської ради Дональд Туск. Він був, і вочевидь залишається, найрейтинговішим польським опозиційним політиком.

На що у такій ситуації може сподіватися опозиція? І на що варто звернути увагу Україні у відносинах із Польщею? 

Нове обличчя опозиції

"Рішення Дональда Туска відмовитися від участі у президентських виборах викликало певне розгублення всередині опозиції", – кілька тижнів тому розповідав ЄвроПравді експосол Польщі в Україні Ян Пєкло.

Ян Пєкло: у новому Сеймі стане простіше протистояти "друзям Путіна"

Як відомо, Туск нещодавно був обраний головою Європейської народної партії. Поєднувати цю роботу з боротьбою за посаду президента Польщі навряд чи можливо.

На думку експосла, таке рішення Туска завдало удару по шансах опозиції. "Ми вже бачимо декілька осіб, які претендують там на лідерство. І не виключено, що до моменту виборів опозиція підійде в більш роз’єднаному стані, аніж є зараз", – заявляв він.

Варто визнати, польській опозиції вдалося уникнути такого сценарію, хоча до останнього це було не очевидно.

В першу чергу проблеми полягали в амбіціях чинного глави партії Гжегожа Схетини. Попри те, що під його керівництвом "Громадянська платформа" програла три виборчі кампанії поспіль, Схетина до останнього намагався забезпечити своє лідерство у партії.

Найнебезпечнішим його суперником була саме Кідава-Блонська, яка, на відміну від нього, довела здатність до перемоги на виборах, коли боролася у Варшаві з Ярославом Качинським. Вирішальним стало опитування, проведене серед партійців – кого воліють бачити кандидатом у президенти. На ньому віцеспікерка не лише з відривом перемогла. Важливим є й інше: Схетина зайняв у ньому розгромне сьоме місце. 

Після таких результатів лідер партії, як і низка інших претендентів, сам відмовився від боротьби за висування від партії на президентських виборах. 

Попереду ще один етап, на якому втрата ним впливу, найімовірніше, продовжиться: чергові вибори глави партії.

Чинний керівник "Платформи" до останнього намагався їх відстрочити, але після впевненої перемоги Кідави-Блонської партія вирішила, що час для змін настав. Партійні вибори призначені на кінець січня – початок лютого. 

Зважаючи на заклик Дональда Туска про те, що Схетина має поступитися лідерством, з великою ймовірністю можна сказати, що на керівництво ключової опозиційної сили Польщі чекатимуть значні зміни.

Протистояти Polexit

Чекає на зміни й риторика польської опозиції. Перші заяви Кідави-Блонської показали, що окрім традиційного наголосу на захисті демократичних інституцій, у партії мають намір активніше використовувати екологічну тематику.

Зрештою, проходження до Сейму блоку лівоцентристів, які також робили ставку на екологію, показало, що попит на це у Польщі існує.

В першу чергу кандидатка в президенти піддала критиці відмову Польщі не долучатися до спільної кліматичної політики ЄС.

"Я розумію, що для прем'єр-міністра і для мене ці 30 років (термін реалізації цієї політики) – це період, по закінченню якого ми не будемо хвилюватися з приводу того, що залишимо у цьому світі. Але молодь залишиться – їм доведеться жити у світі, який ми залишимо. І вони мають право жити в цих містах, вчитися, створювати сім’ї… Саме тому ми не можемо уникати відповідальності за клімат", – вважає вона.

Аргументи чинного уряду про те, що до таких змін не готовий польський бізнес, вона називає "ляпасом" для країни.

Також Кідава-Блонська обіцяє блокувати спроби уряду зменшувати незалежність судової влади.

"Це початок Polexit, це початок того, що "ПіС" хоче вивести нас з Європи. Так, вони не говорять про це прямо, але ці дії означають, що ми сильно відстаємо від країн, які думають про спільне майбутнє, – каже кандидатка.

Другий після Квасневського

Чи зможе Анджей Дуда переобратися на другий термін? 

Статистика свідчить, що зробити це буде нелегко – за останні 30 років це вдалося лише Александру Квасневському.

Однак соціологія, навпаки, додає аргументів на його користь. Опитування, нещодавно проведене Pollster, показує, що у разі виходу у другий тур Дуди та Кідави-Блонської її наразі готові підтримати 37% виборців, тоді як чинного президента – 45%.

Ще з більшим відривом Дуда здатен виграти й у інших опозиційних політиків.

Однак є значний відсоток виборців, які досі не визначилися (наразі близько 18%), та й до виборів лишається ще майже пів року.

Головна проблема чинного президента – недостатньо високий рівень підтримки його дій на цій посаді. Згідно з дослідженням іншої соціологічної компанії, SW, дуже добре роботу Дуди на президентській посаді оцінюють 16,1% поляків, а просто добре – ще 23,2%. Натомість 25,5% виборців незадоволені його роботою, а 4,4% – дуже незадоволені.

У такій ситуації польська влада зазвичай використовує козир соціальних ініціатив.

Така тактика вже принесла партії "Право та справедливість" перемогу на останніх парламентських виборах. Схоже, її планують використати й на президентських.

Анджей Дуда вже анонсував перегляд принципів виходу на пенсію – її будуть розраховувати не за віком, а за трудовим стажем, а пенсійні видатки збільшаться. Ця ініціатива має стати ключовим елементом передвиборчої програми чинного президента, вважають політологи.

При цьому мінімальний трудовий стаж пропонується встановити на рівні 35 років для жінок та 40 для чоловіків. Економісти ж звертають увагу, що ця зміна може зруйнувати систему нарахування пенсій та розбалансувати фінансову систему, адже де-факто на пенсію багато хто зможе піти і у 55 років. Наразі жінки в Польщі мають право виходу на пенсію у 60 років, чоловіки – у 65 років, причому такий показник є одним із найнижчих у ЄС. 

Невипадково парламентські вибори 2015 року "ПіС" виграв у тому числі обіцянкою скасувати реформу, яка підвищує пенсійний вік до 67 років.

Це може ще більше зашкодити бюджетній стабільності, тим більше зважаючи на те, що досі не зрозуміло, який вплив на економіку країни матимуть соціальні обіцянки, дані "ПіС" напередодні цьогорічних парламентських виборів

* * * * *

Перемога "ПіС" та поразка попередньої польської партії влади, "Громадянської платформи", у 2015 році стала неочікуваною для України.

У Києві довго продовжували вважати, що зміна влади не здатна вплинути на відносини країн, а після появи перших тривожних дзвінків – довго заспокоювали себе, що, мовляв, після 2019 року до влади знову повернуться більш знайомі ліберали. Тепер ці ілюзії розвіялися. Нині керівна партія зуміла зберегти одноосібну більшість у Сеймі (щоправда, втратила її у Сенаті), а її висуванець, чинний президент Дуда, має добрі шанси виграти й наступні президентські вибори.

Тепер в Україні є розуміння, що з ПіС також потрібно та можливо працювати, а контакти Києва з Варшавою вже давно не зведені лише до старих друзів із "Платформи".

Однак демократія – річ циклічна. Рано чи пізно влада змінюється, і у Польщі це теж неодмінно станеться.

Тому зміна лідерів у головній опозиційній партії змушує Київ вже зараз краще придивитися до її нових облич. 

Щоби у разі, якщо нехай не у 2020, а ще за кілька років "Громадянська платформа" все ж повернеться до влади, Київ був готовий до змін та вже мав друзів не лише серед чинної влади, а й серед керівництва теперішньої опозиції.

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"