Із 11 грудня вирішення міжнародних торговельних спорів вступило у фазу невизначеності та непередбачуваності.

Оскільки тепер Апеляційний орган СОТ не може вирішувати апеляції, державам слід думати, яким альтернативним шляхом захистити свої торговельні інтереси на міжнародній арені.

Швидше за всіх на цю ситуацію відреагував ЄС.

Так, вже 12 грудня була опублікована пропозиція внести зміни до Регламенту ЄС №654/2014 від 15 травня 2014 року щодо здійснення прав Союзу на застосування та виконання міжнародних правил у сфері торгівлі. В ЄС зазначили, що цей документ – свого роду "кістяк", що має функціонувати до моменту відновлення діяльності Апеляційного органу. Лейтмотив пропозиції – у час блокування Апеляційного органу СОТ швидкість дій є вирішальною.

СОТ втрачає важелі впливу: чому торгова організація входить у глибоку кризу

Що пропонує Євросоюз?

Метою пропозиції є захист економічних інтересів ЄС у ситуаціях, коли треті країни вживають обмежувальних торговельних заходів та одночасно блокують процес вирішення спорів щодо цього питання. В таких випадках ЄС, по-перше, планує вживати заходи у відповідь ("призупинення торговельних поступок чи переваг") до держав, які блокують процес вирішення торгових спорів. По-друге, збирається більш активно застосовувати систему вирішення суперечок у рамках договорів про вільну торгівлю. Загалом контрзаходи до порушників ЄС планує вживати у двох випадках.

Перший випадок – коли на користь ЄС винесено рішення групи експертів СОТ, але виконання рішення блокується іншою стороною, що програла спір. Така ситуація можлива, коли відповідач подає на апеляцію звіт групи експертів до неіснуючого Апеляційного органу і тим самим блокує виконання рішення групи експертів щодо усунення порушення.

Другий випадок – якщо у спорі за іншими міжнародними торговельними угодами, зокрема регіональними та двосторонніми, сторона не співпрацює належним чином для його вирішення. Наприклад, держава не призначає арбітра для розгляду спору. У такому разі ЄС не чекатиме вирішення суперечки (що може затягуватися відповідачем на довгий час), а одразу застосовуватиме торговельні обмеження у відповідь.

Що стосується вирішення спорів у рамках угод про вільну торгівлю, то ЄС почав використовувати цей механізм ще з грудня 2018 року.

На даний момент ЄС ініціював уже три суперечки в рамках угод про вільну торгівлю – це всім відомий спір проти України щодо заборони експорту лісу-кругляка, а також спори, ініційовані проти Південної Кореї (щодо забезпечення міжнародних стандартів трудових прав) та Митного союзу Південної Африки (щодо запровадження спеціальних мит на імпорт птиці з ЄС).

Спори проти Південної Кореї та МС Південної Африки цілком виправдано були ініційовані в рамках угод про вільну торгівлю як такі, що покривають "СОТ-плюс" зобов’язання, тобто такі, що передбачені не угодами СОТ, а угодами про вільну торгівлю.

Разом з тим спір проти України міг би потенційно бути ініційований в рамках СОТ, адже стосується зобов’язання України, взятого в рамках угод СОТ. Однак у випадку з Україною ЄС, вочевидь, вирішив діяти на випередження, розуміючи невідворотне блокування Апеляційного органу.

Чому це важливо для України?

Викладена вище стратегія ЄС може послужити прикладом для України, яка останнім часом досить активно захищає свої інтереси через систему вирішення спорів у рамках СОТ. Зокрема, серед інструментів, що доступні Україні вже на даний момент, є вирішення спорів у рамках угод про вільну торгівлю.

У портфелі України зараз є шість угод, що передбачають відповідний механізм – це угоди з Ізраїлем, Канадою, ЄС, Чорногорією, країнами ЄАВТ (Норвегія, Ісландія, Швейцарія та Ліхтенштейн) та в рамках СНД. Такий механізм виглядає особливо привабливим з огляду на те, що вирішення спорів у рамках договорів про вільну торгівлю передбачають обов’язкову юрисдикцію.

Варто наголосити, що процедура вирішення спорів у рамках угод про вільну торгівлю побудована за такими ж принципами, що й у СОТ. Водночас хід розгляду справи може піти навіть швидше, ніж в СОТ, оскільки в цьому випадку не потрібно "стояти в черзі" для вирішення спору у зв’язку з завантаженістю Секретаріату СОТ.

При цьому запропонована ЄС схема має й ризики. Зокрема, хоча практично всі відповідні сучасні угоди про вільну торгівлю передбачають процедуру вирішення спорів, даний механізм досі був свого роду "страховкою".

Передбачалося, що навіть якщо спори ніколи і не виникнуть, і механізм ніколи не буде використано, сам факт його існування мав би стати додатковою гарантією для виконання зобов’язань. У час же глобальної кризи міжнародної торговельної системи механізм вирішення спорів у рамках угод про вільну торгівлю набуває більш вагомого і прикладного значення, оскільки дозволяє домогтися виконання зобов’язань за угодою, робить обіцянки держав-партнерів більш надійними та переконливими.

Зокрема, детальна процедура вирішення торговельних спорів прописана у шістьох угодах про вільну торгівлю, стороною яких є Україна. Це так звані угоди другого покоління – досить складні інструменти, укладені після 2010 року, які регулюють величезний масив питань, як-от: торгівля послугами, конкуренція, захист інвестицій, регулювання інтелектуальної власності, трудові відносини, електронна комерція.

Такі угоди Україна уклала з Ізраїлем, Канадою, ЄС, Чорногорією, країнами ЄАВТ (Норвегія, Ісландія, Швейцарія та Ліхтенштейн) та в рамках СНД. Хоч може скластися враження, що це невелика кількість країн, у потенційних спорах з якими можна скористатися процедурою вирішення спорів, насправді за результатами 2018 року імпорт-експорт із зазначеними країнами охоплював більше 50% зовнішньої торгівлі товарами України і 47% зовнішньої торгівлі послугами України.

Це означає, що левова частина зовнішньої торгівлі України товарами та послугами охоплюється угодами про вільну торгівлю, а отже, і її безперебійне функціонування застраховане процедурами вирішення спорів у рамках відповідних угод.

Процедура вирішення спорів в угодах про вільну торгівлю подібно до процедури вирішення суперечок у СОТ передбачає такі етапи:

* Залежно від угоди, ті чи інші етапи вирішення спору (як і їхня тривалість) можуть відрізнятися

Якщо одна зі сторін угоди про вільну торгівлю вважає, що її контрагент порушує свої зобов’язання, вона може ініціювати консультації – дипломатичну і, як правило, конфіденційну спробу вирішення спору. Якщо ж консультації не приносять результатів протягом двох місяців, позивач має право ініціювати створення арбітражної групи. Це означатиме перехід до юридичного етапу вирішення спорів, що передбачає подання письмових меморандумів сторонами, усні слухання, аналіз фактів та права арбітражною групою.

Арбітражна група складається з трьох осіб (по одному призначає кожна сторона, третього обирають за згодою) – експертів у сфері права, міжнародної торгівлі, в галузі врегулювання спорів чи інших питань, що є предметом спору. На розгляд спору арбітражній групі дається 3-6 місяців, після чого арбітри шляхом консенсусу приймають рішення і видають фінальний звіт, обов’язковий до виконання. Важливо, що звіти не можуть передбачати виплату матеріальної компенсації позивачеві в разі виграшу.

Якщо арбітражна група доходить висновку про порушення угоди відповідачем, сторони домовляються про розумний строк виконання рішення. Він залежить від природи обмежувального заходу відповідача: це може бути як питання зняття обмеження на імпорт чи експорт, що може зайняти менше часу, так і внесення зміни чи прийняття законодавчого акта, що потребує більших часових ресурсів. Проте угоди про вільну торгівлю, укладені Україною, як правило, передбачають, що строк виконання рішення не може перевищувати 15 місяців.

Якщо відповідач не виконує рішення, сторони можуть домовитись про виплату компенсації позивачу.

В разі недосягнення згоди щодо виплати компенсації позивач має право призупинити зобов’язання в еквівалентному розмірі.

У сьогоднішніх реаліях вирішення спорів у рамках угод про вільну торгівлю має низку переваг порівняно з процедурою СОТ – більш оперативні строки вирішення спорів (немає апеляції, третіх сторін, не треба перекладати звіт арбітражної групи на декілька мов, немає потреби "стояти у черзі" для розгляду спорів) та малоймовірність затягування процесу з огляду на репутаційні ризики у відносинах між державами як партнерами по угоді про вільну торгівлю.

* * * * *

Україна на цьому етапі як ніколи часто стикається з низкою торговельних обмежень, насамперед, з боку Росії. Дії ЄС чітко демонструють, що у часи кризи системи вирішення торговельних спорів слід оперативно реагувати на зміни та пристосовуватися до нових реалій.

Для України одним із найбільш реалістичніших та доступних кроків можуть бути, по-перше, заходи у відповідь на торговельні обмеження інших держав у разі блокування ними вирішення спору та відмови таким чином виконувати рішення групи експертів СОТ щодо усунення порушення. Водночас варто наголосити, що відповідні заходи не можуть бути спонтанними, а повинні вживатися за чітко прописаною процедурою в законодавстві.

По-друге, варто пам’ятати про можливість вирішення спорів через угоди про вільну торгівлю на час кризи Апеляційного органу. Зважаючи на те, що механізми вирішення спорів в угодах про вільну торгівлю напрацьовані переважно за зразком відповідної процедури в СОТ, можна передбачити, що вирішення спорів у рамках угод про вільну торгівлю функціонуватиме не менш успішно.

Автори:

Вікторія Микуляк, юрист Sayenko Kharenko

Анастасія Колтунова, молодший юрист Sayenko Kharenko