Процес слухань щодо імпічменту президента Дональда Трампа нарешті вступив у свою завершальну стадію.

Минулого тижня справа перейшла у вищу палату Конгресу США – Сенат. І якщо у Палаті представників відбулися "слухання" у справі, то в Сенаті має відбутися "суд".

"Судовий" характер цього етапу певною мірою підкреслює той факт, що головувати буде член Верховного суду США Джон Робертс.

"Суд" над Трампом

В останні тижні тривали дискусії щодо формату слухань у Сенаті. Чи будуть вони публічними, чи будуть виступати "свідки"?

Зрозуміло, що ініціатори слухань – демократи – наполягають на публічних слуханнях та участі "свідків". Вони також проти швидкого "суду".

Тримати президента та його прихильників у напруженні, у центрі уваги якнайдовше – це відповідає цілям опозиції.

Але республіканці хочуть швидкого розгляду справи. Подейкують, що ця стадія може тривати десь два тижні, тобто набагато менше, ніж слухання тривали у Палаті представників.

Напередодні початку слухань у Сенаті з’явилася нова цікава інформація. Йдеться перш за все про вибухові одкровення Лева Парнаса, який був безпосередньо задіяний в організації тиску на Київ від імені президента Трампа.

Оприлюднене листування Парнаса надає можливість дізнатись більше і про роль певних українських діячів у цій справі.

Також напередодні слухань у Сенаті було оголошено рішення незалежного органу, що здійснює контроль над діяльністю виконавчої влади – Офісу підзвітності уряду США (U.S. government accountability office).

У вердикті цього органу рішення Офісу менеджменту та бюджету (ОМБ) Білого дому про призупинення допомоги Україні, що відбулося влітку 2019-го, визнано незаконним.

Оскільки ОМБ зробив це за прямою вказівкою президента Трампа, це, власне, є ще одним закидом на його адресу.

Однак можна з великою ймовірністю прогнозувати, що

Сенат проголосує проти імпічменту президента Трампа.

Республіканці за кількістю домінують у Сенаті. Вони формують правила слухань тут, на відміну від слухань у Палаті представників.

Можливо, декілька сенаторів-республіканців і підтримають імпічмент, але цього буде недостатньо, оскільки для успішного імпічменту потрібні дві третини голосів усього Сенату.

Яким чином сталося так, що Республіканська партія зайняла таку однозначно пропрезидентську позицію?

"Альтернативні праві"

Слід згадати, що свого часу керівництво Республіканської партії робило багато задля того, щоб не припустити висування Трампа на посаду президента.

Але він не тільки отримав номінацію, а й став президентом. З того часу в партії змінилося багато чого.

Новий президент поступово перетворив республіканську партійну машину на протрампівську.

Сьогодні усі керівні партійні органи злагоджено працюють під керівництвом Білого дому та кампанії переобрання Трампа на другий термін.

Водночас у лавах Республіканської партії відбулася помітна ротація.

Значна частина "старих республіканців", традиційних консерваторів відійшла від партії.

Ще протягом кампанії 2016 року вони писали колективні листи про непридатність Трампа для посади президента. Але ця думка тоді не була почута або була свідомо проігнорована значною частиною електорату.

Трамп та його прихильники називають таких "старих" республіканців "never Trumpers" (ті, що ніколи не будуть за Трампа).

На зміну традиційному консерватизму прийшов так званий "alt right", тобто альтернативний правий рух. Він набагато ближчий до радикально правих, спирається на настрої расизму, ксенофобії тощо.

Так званий "фіскальний консерватизм", що закликає до нормалізації бюджету, скорочення дефіциту, відійшов на задній план. Ба більше, за часів президентства Трампа бюджет став ще більшим, а його дефіцит тільки зріс.

"Соціальний консерватизм" залишається впливовим, що проявляється у боротьбі проти одностатевих шлюбів, абортів тощо. Дональд Трамп успішно використовує соціальних консерваторів на підтримку свого президентства.

Важливим моментом є те, що, на тлі невисоких загальних рейтингів Трампа, його популярність саме серед республіканців зашкалює.

Йому вдається зберігати широку підтримку своєї соціальної, електоральної бази, тримати її напоготові у боротьбі з опонентами.

Ця база є головною зброєю Трампа.

Це солідна політична сила, з якою мають рахуватися усі політики-республіканці, в тому числі члени Конгресу.

Частина цих членів свідомо підтримує ідеологію "трампізму". Але є багато таких, що вони її не поділяють, але водночас побоюються його бази.

Диктатура спонсорів

Кинути виклик Трампу, не погоджуватися з ним публічно означає кинути виклик усій цій базі, численній групі активних членів сучасної Республіканської партії.

Тому, власне, ходять чутки, що якби голосування про імпічмент у Сенаті було б таємним, то чимало сенаторів-республіканців проголосували б "за". Але воно буде відкритим.

Тому свідомо кинути виклик базі Трампа ризикнуть лише одиниці.

Це можуть зробити лише ті, хто абсолютно не залежить від президента у своїй політичній кар’єрі, має власні великі фінансові ресурси, представляє штати, де соціальна база Трампа не така впливова, або просто ті, хто завершує своє політичне життя, а тому може дозволити собі грюкнути дверима.

Наразі значна частина республіканських політиків потребує президента, його підтримки. Треба пам’ятати, що у листопаді цього року відбудуться не тільки вибори президента, а й вибори інших посадовців, в тому числі членів Конгресу, губернаторів та інших.

Трамп не тільки політично впливовий, але також успішно діє у сфері фандрейзингу, тобто збору коштів на політичні цілі.

Виступити проти президента за таких умов означає залишитись без фінансової підтримки.

Великі спонсори, які працюють з Трампом, не дадуть грошей тим, хто виступить проти нього. Навпаки, президент та його прихильники працюватимуть проти потенційних "відступників". Через це їх буде небагато.

Деякі критикуватимуть певні моменти політики Трампа, але це зовсім не те, що виступити на підтримку імпічменту президента.

Епоха постправди

Важливим моментом є те, що Трампу вдалося сформувати потужний механізм інформаційної, пропагандистської підтримки.

Провідні ЗМІ Америки критично ставляться до президента. Але його прихильники не звертають на них уваги.

Навіть більше, критика з боку таких ЗМІ для його прихильників лише підтверджує, що президент усе робить правильно.

Водночас склався потужний комплекс протрампівських інформаційних джерел. Це переважно не друковані газети, а соціальні медії, онлайн-ресурси, ток-шоу й тому подібне.

На повну працює твіттер самого президента, з якого його прибічники отримують усе, що їм потрібно, напряму. Багато з них можуть взагалі не читати нічого, окрім твітів президента, тим більше, що він їх часто публікує десятки на день.

Успішно вибудована стіна, яка захищає прихильників президента від неприємної інформації.

Епоха постправди тут показує себе у всій красі.

* * * * *

Таким чином, Республіканська партія США помітно змінилася за останні роки. Вона стала набагато правішою.

Для такої нової Республіканської партії Дональд Трамп стає природним лідером, а "трампізм" – провідною ідеологію.

"Старі" республіканці або відійшли від партії, або тримають свої погляди при собі.

Приклад таких сенаторів, як Ліндсі Грем, Тед Круз, Марко Рубіо та інших, що вони свого часу критично ставилися до Трампа, а зараз переважно перетворились на його апологетів, доводить цей факт.

Потужна фінансова спроможність кампанії Трампа та його впливова інформаційна машина відіграють свою роль.

Беручи усе це до уваги, не можна очікувати іншого результату розгляду справи про імпічмент у Сенаті, окрім виправдання.

Автор: Володимир Дубовик,

директор Центру міжнародних досліджень і доцент кафедри міжнародних відносин

Одеського національного університету імені І. Мечникова