Між популістом та "друзями Путіна": чим важливі для України вибори у Словаччині
Блокування парламенту, щоб не допустити його позачергового засідання – дуже знайома українцям картина. Особливо якщо додати, що на цьому засіданні парламент мав розглянути суттєве збільшення соціальних видатків – на загальну суму 400 млн євро, – і це трохи більше аніж за тиждень до парламентських виборів, які відбудуться 29 лютого.
Проте для Словаччини такі новини стали справжнім шоком!
Хоча б тому, що законодавство забороняє за два місяці до виборів збільшувати бюджетні видатки (звичайно, якщо не йдеться про надзвичайну ситуацію).
А найголовніше – голосувати за такі зміни разом із партією влади Smer збиралися депутати від ультраправої партії ĽSNS, лідера якої Маріана Котлебу інакше як фашистом у Братиславі не називають.
А відповідно, у такому голосуванні часто бачили "обкатку" сценарію, коли Smer заради збереження влади піде на коаліцію із відверто антизахідними та пропутінськими силами.
Наскільки обґрунтованими є такі побоювання? Щоб розібратися в цьому, ЄвроПравда вирушила до Братислави.
Партії кав’ярень
"Вище голову, Братиславо", – вітає на білбордах у словацькій столиці експрезидент Андрей Кіска. Відмовившись йти на другий термін, він вирішив брати участь у парламентських виборах. І саме його бачили тим лідером, який зможе об’єднати опозицію і кинути виклик правлячим соціалістам зі Smer.
Втім, дані соціології показали, що ця роль експрезиденту не вдалася – в розпорядженні ЄвроПравди є результати останнього соціологічного опитування, які вже заборонено публікувати у Словаччині. Згідно з ними, за партію експрезидента "Для людей" (Za ľudí) наразі готові голосувати трохи більше 8% словаків – і це лише п'ятий результат.
В першу чергу – через вкрай неактивну кампанію. "Якщо згадати, яким Кіска був президентом, то дивуватися не доводиться, адже він волів займатися президентськими справами зі своєї резиденції у Татрах", – іронізує головред найбільшого словацького незалежного медіа Aktuality Петер Барді.
Втім, за два тижні до дня виборів експрезидент, схоже, вийшов із сплячки, провівши гострі теледебати із чинним прем’єром Петером Пеллегріні та, як кажуть, примудрився їх не програти – хоча самі словаки вважають Кіску дуже посереднім оратором.
Адже навіть у столиці, де традиційно підтримують лібералів, позиції партії Кіски вже відтіснила інша партія – "Прогресивна Словаччина", однією із засновниць якої є чинна словацька президентка Зузана Чапутова. Наразі за цю політсилу готові проголосувати близько 9% словаків.
Ця політсила поступово набирає вагу і на фініші виборчої компанії вже посунула "Для людей". В це легко віриться – адже активності прогресистів на братиславських вулицях помітні набагато більше.
Їхні партійні листівки активно роздають на вулицях. Їхні лідери беруть участь в екологічних акціях, а їхні портрети роздають у вигляді дитячих розмальовок.
Зрештою, саме ця політична сила, яку іронічно називають "партією братиславських кав’ярень", – ледь не єдина, що проводить потужні зустрічі з виборцями.
Такі зустрічі мають назву "Шоу перелому". Проте навіть місце їх проведення (у залі одного зі столичних театрів) показує, що партія орієнтується в першу чергу на інтелігенцію. Всім учасникам мітингу вручили подарунки – екологічні мішечки для овочів (як і чинна президентка, партія робить акцент на екології), а також печиво з передбаченням (кореспонденту ЄвроПравди було обіцяно, що його "депутат не буде брехати").
Оскільки партія позиціонує себе як ліберальну, то підіймає теми, які в Україні переважно оминають увагою. Це, зокрема, збільшення участі жінок у політиці (у партії підкреслюють, що мають найбільший відсоток жінок), а також посилення ксенофобії, особливо – щодо ромів.
Остання тема особливо часто лунає в контексті можливої змови чинної партії влади з ультраправими та входження останніх до уряду. "Ми маємо зробити все можливе, щоб запобігти цьому", – раз за разом стверджує лідер партії Міхал Трубан.
Заради цього, переконаний він, опозиційні сили мають забути про амбіції і діяти разом.
Словацький "Зеленський"
Чи здатні словацькі опозиційні сили до такого об’єднання та формування коаліції у новому парламенті? Соціологія стверджує, що так. Проте оцінки політологів песимістичніші.
Ключова інтрига нинішніх виборів – друге місце партії OĽaNO Ігоря Матовича. Її повна назва – "Звичайні люди та незалежні особи" – вказує на популістський характер.
"Певною мірою це наш Зеленський та його партія", – каже директор Асоціації словацької зовнішньої політики Александр Дулеба.
Подібностей дійсно чимало. Зокрема, хоча ця партія вже кілька разів проходить до парламенту, однак завжди робить ставку на "нові обличчя". Зокрема, цього разу першим номером партії та її "обличчям" стала проста вчителька початкових класів зі сходу країни Марія Шофранко, яка досі ніколи не займалася політичною діяльністю.
А сам лідер партії принципово бере собі останнє місце у списку – щоправда, завдяки системі відкритих списків та додаткових балів він без проблем проходить до парламенту навіть з кінця.
Ще одна подібність – відсутність єдиної ідеології серед партійців та кандидатів. Хоча Матович позиціонує себе як консерватор, у партії є багато і лібералів, і прихильників соціалістичної ідеології.
Однак є ще одна подібність, мабуть, найважливіша. Ця партія проводить найбільш новаторську передвиборчу кампанію.
Замість традиційних мітингів та зустрічей із виборцями, керівництво партії поїхало... до Кіпру, де вони знімають ролики-розслідування про фірми-прокладки, за допомогою яких словацькі олігархи позбавляють словацький бюджет сотень мільйонів податкових виплат. А раніше під час цієї кампанії вони їздили до Франції, знімаючи віллу, куплену колишнім міністром фінансів.
"Агітації цієї партії немає на вулицях, проте в новинах вона домінує, адже вони створюють теми, які всі обговорюють", – пояснює Александр Дулеба. Як наслідок, якщо традиційно рейтинг цієї політичної сили коливався на рівні 7-8%, то в останні тижні він перевалив за 16%, майже наздогнавши лідера - партію влади SMER.
І "традиційним" опозиціонерам поступово доводиться визнати: саме Матович наразі є найімовірнішим кандидатом у прем’єри.
Однак це викликає питання: чи здатний контрсистемний політик об'єднати опозицію, запропонувавши всім взаємоприйнятні компроміси?
Особливо коли опозиційні партії мають суттєві ідеологічні розбіжності, а потенційний голова уряду має репутацію абсолютно некомандного гравця.
"Це людина, яка про цей стіл сьогодні буде говорити, що він дерев’яний, завтра, за потреби, скаже, що він залізний, а післязавтра – кам’яний", – жартують про нього у Словаччині.
Як результат, згідно з опитуванням Polis Slovakia, третина громадян очікують, що за результатами нинішніх виборів партіям не вдасться створити стійку коаліцію і справа завершиться достроковими виборами.
Партія влади та друзі Путіна
"Ви знаєте, що Брюссель скоро заборонить словакам полювати та рибалити", – з такими словами у маленькому містечку Тренчин на півночі Словаччини агітатор роздає листівки партії Vlast (в перекладі зі словацької - "Батьківщина").
Лідер цієї партії, ексміністр юстиції Штефан Гарабін був сенсацією минулорічних президентських виборів, отримавши третє місце з підтримкою майже 15%. Втім, зараз його партія не долає 5-відсотковий бар'єр – жодне з опитувань не дає йому більше 3%.
При цьому партія ексміністра "з'їдає" голоси ще однієї євроскептичної сили – Словацької національної партії чинного спікера Андрея Данко, наразі її рейтинг коливається на межі 5-відсоткового бар'єру, а за останніми закритими опитуваннями, які доводилося бачити ЄвроПравді – впав до трьох з половиною відсотків.
Останнє – принциповий момент, адже саме євроскептики та ультраправі можуть отримати золоту акцію у новому парламенті.
Адже за нинішніх розкладів чи не єдиним шансом збереження влади партії SMER може стати формування коаліції з ультраправими партіями.
Одна з них – вже згадувана ĽSNS ("Народна партія "Наша Словаччина" – котлебівці") Маріана Котлеби, за яку готові віддати голоси більш ніж 10% словаків. Втім, для отримання більшості однієї допомоги Котлеби буде недостатньо. Для цього потрібно, щоб у парламент пройшла або партія Данко (відомого своїми пропутінськими заявами), або партія Гарабіна.
Такий ризик є досить високим, адже словацькій політиці притаманний потужний фактор "прихованих" виборців – зазвичай ультраправі отримують на виборах кращі результати, аніж пророкують соціологи.
Для реалізації такого сценарію і владі, і ультраправим необхідно мобілізувати мешканців маленьких містечок, таких як Тренчин. Тож невипадково, що їхня реклама (особливо Котлеби), якої у столиці майже немає, у Тренчині помітно переважає рекламу лібералів.
І саме тому підтримка Котлебою соціальних ініціатив SMER-SD так стривожило опозицію – у цьому там вбачають початок переговорів про співпрацю у новому парламенті.
Такий сценарій видається вкрай небезпечним і для України.
Словацька національна партія і зараз є членом коаліції, та не має впливу на формування зовнішнього курсу. Щоправда, створює чудові інформприводи для роспропаганди, адже Данко регулярно робить заяви про шкідливість санкцій та залюбки відвідує Москву.
Попри це у правлячій словацькій партії досі старанно намагалися тримати баланс, чергуючи приємні для Кремля заяви (і візити депутатів від провладних партій в анексований Крим) із підтримкою України у питаннях газового реверсу.
Але коаліція з партією Котлеби може стати справжньою катастрофою. Партія, що використовує відверто ксенофобські гасла, щодо якої ведеться розслідування про можливе фінансування з РФ, яка проводить збір підписів про вихід країни з ЄС та НАТО, досі вважалася у словацькому політикумі абсолютно нерукоподаваною.
Яскравий приклад - ще кілька років тому Котлеба займав виборну посаду жупана Банськобистрицького краю. Однак на останніх місцевих виборах усі партії домовилися висувати на цю посаду спільну кандидатуру, щоб не дати Котлебі жодного шансу.
Саме тому ситуація місячної давнини, коли за опитуваннями ця партія раптом вийшла на друге місце, стала шоком для всієї країни. В результаті партії та громадські рухи почали потужні протести, проводячи свої акції поруч із кожним мітингом Котлеби.
В будь-якому разі, можливе входження до коаліції Маріана Котлеби суттєво збільшить вплив "друзів Путіна" на словацьку політику.
Як не дивно, від найгіршого для нас сценарію може захистити... історія. А точніше – діаметрально протилежні оцінки місця Словаччини у подіях Другої світової війни між соціал-демократами зі SMER та ультраправими.
"Можливість такої коаліції виключити не можна, проте для SMER вона може обернутися розколом партії", – прогнозує старший науковий співробітник Інституту політичних досліджень Словацької академії наук Юрай Марушак.
На його думку, більш бажаним сценарієм для влади було би створення уряду меншості, яке би мало підтримку ультраправих, проте без оформлення відносин. Але за украй високого рейтингу проросійських праворадикалів є сумніви у тому, чи погодяться вони на те, щоби працювати на "чужий уряд", не намагаючись отримати у ньому посади та реальні важелі впливу.
А отже, напередодні виборів Словаччина опинилася на роздоріжжі, яке несе серйозну небезпеку для України.
І, як не дивно, врятувати ситуацію здатні… словацькі угорці!
Угорська меншина складає понад 10% населення держави та завжди мала свою фракцію. Нині угорці, від яких у виборах беруть участь дві конкуруючі партії – балансують поблизу межі прохідного бар’єру, але зберігають шанс пройти до парламенту. І у разі, якщо вони туди потраплять, то отримають "золоту акцію". І саме від їхніх голосів може залежати те, чи очолить Словаччину відверто проросійський уряд.
Автор: Юрій Панченко,
редактор "Європейської правди",
Братислава – Тренчин