Коли запрацює режим вільної торгівлі між Україною та Туреччиною? 

Президенти двох країн доручили підписати угоду вже наступного року, але чи буде це перемогою? Адже найшвидше можна домовитися, якщо здати національні інтереси. То чи не стало це платою за турбо-ЗВТ?..

Ці питання вкотре виникають після українсько-турецьких зустрічей високого рівня. 

Про зону вільної торгівлі (ЗВТ) з Анкарою Київ домовляється вже близько 10 років, поставивши абсолютний рекорд таких переговорів (домовленість про їхній старт датована 2010 роком, хоча формальний запуск переговорів відбувся 2011-го). На кожній такій зустрічі незмінний турецький лідер Реджеп Таїп Ердоган публічно домовляється з черговим президентом України про "пришвидшення роботи".

Спершу він заявляв про це разом із Януковичем, потім із Порошенком, тепер із Зеленським. Тож, на перший погляд, нічого нового. 

Але нині є суттєва відмінність.

Вперше за десятиріччя переговорів Україна та Туреччина підписали додатковий документ – Меморандум про взаєморозуміння щодо переговорів про Угоду про зону вільної торгівлі. І це вже – значно серйозніше, ніж просто слова. 

Тож варто пояснити, в якому стані зараз переговори, чим ризикує Україна та навіщо президентам знадобився спеціальний меморандум.

Зона якнайшвидше

"У нас є дуже амбітна мета – підвищити обсяг двосторонньої торгівлі до $10 млрд. Ми домовилися надати поштовх нашим представникам, які працюють над текстом Угоди про вільну торгівлю", – заявив Володимир Зеленський після зустрічі з турецьким колегою.

Можна лише погодитися, що планка у десять мільярдів – дуже амбітна.

Зараз обсяг торгівлі між країнами перевищує $4 млрд (експорт українських товарів – $2,3 млрд, турецький імпорт – $2 млрд). 

Отже, йдеться про зростання обсягів двосторонньої торгівлі більше ніж удвічі!

Оптимістичні оцінки лунали і раніше. 

Зазвичай на них акцентує увагу турецька сторона, закликаючи Україну якнайшвидше завершити переговори про лібералізацію, а Київ традиційно відповідає, що і сам не проти цього.

ЗВТ на обмін: як Україна готується до економічних поступок Туреччині

Наприклад, два роки тому Ердоган та Порошенко домовилися завершити переговори про ЗСТ до кінця 2018 року. Тоді джерела в українському уряді пояснювали, що згода української сторони на прискорення стала знаком "вдячності"за політичну позицію Анкари. 

То чому ж ці переговори так і не завершилися, якщо Київ зацікавлений у зростанні обсягів? Річ у тім, що вплив угоди на Україну може виявитися далеко не таким оптимістичним.

Від початку переговорів Анкара наполягала, що потрібно лібералізувати торгівлю лише промисловою продукцію (яку продає Туреччина), не поширюючи її на харчовий сектор (який цікавить Україну). 

Згодом, за даними джерел ЄвроПравди, турки нібито пішли на поступки і погодилися розширити режим вільної торгівлі, але... запропонували близько 500 (!) винятків, які повністю вбивали сенс лібералізації. Ще одна пропозиція Анкари – відкрити ринок для певної квоти українських товарів, взявши 1/27 аналогічної квоти Угоди про асоціацію з ЄС.

Жодна з цих ідей, звичайно, не влаштовувала Київ. Тож останні вісім років переговори з Туреччиною фактично не просувалися. 

Втім, в останні місяці почали надходити сигнали про якесь пожвавлення – зустрічі, домовленості, обіцянки. І виникли побоювання: чи не буде досягнуто згоди за рахунок суттєвих поступок з боку України.

Меморандум замість зради

Напередодні візиту Ердогана кілька джерел ЄвроПравди повідомили, що з Офісу президента надійшла "рекомендація" завершити переговори з Туреччиною якнайшвидше.

У Мінекономрозвитку спростовують такі вказівки.

"Ви могли б звернути увагу, що про потребу швидкого створення ЗВТ говорить саме турецька сторона – з українського боку таких заяв немає. Звичайно, ми підтримуємо бажання запустити ЗВТ якнайшвидше, проте у всіх є розуміння, що угода має працювати лише на прийнятних для нас умовах", – прокоментував ЄвроПравді після завершення зустрічі торговий представник України Тарас Качка.

Зрештою, якщо раніше Ердоган закликав завершити переговори цього року, то у підписаному меморандумі задекларована мета закінчення переговорів у 2021 році. 

То чи є реальним швидке завершення переговорів із Туреччиною?

В уряді вважають, що так. Причому без здачі інтересів України. Мовляв, підписаний у Києві меморандум свідчить про готовність Анкари змінити позицію на прийнятну для обох сторін.

Але впевненості немає і у наших співрозмовників.

"На підставі цього меморандуму ми чекаємо пропозицій турецької сторони. І якщо ці пропозиції будуть прийнятними, тоді ми можемо обережно прогнозувати, що переговори дійсно вийшли на фінальний відрізок", – поділився з ЄП урядовець, що знає про перебіг переговорів.

Звісно, без винятків у вільній торгівлі не обійтися: компроміс вимагає поступок від обох сторін. Однак меморандум, за даними джерел, фіксує зобов’язання сторін згодом повернутися до лібералізації торгівлі тими товарами, які будуть виключені з угоди.

Можна припустити, що саме за таким сценарієм піде торгівля металургійною продукцією, адже наразі і Україна, і Туреччина зацікавлені у захисті цих галузей, але в перспективі готові до діалогу про подальшу лібералізацію.

Втім, у переговорах із Туреччиною існує ще один потенційний фактор ризику.

Наразі сальдо торгівлі між двома країнами є позитивним для України (за даними Укрстата, за підсумками 11 місяців минулого року воно склало майже $300 млн, проте загальні тенденції невтішні – темпи зростання турецького імпорту в Україну суттєво перевищують аналогічні темпи зростання експорту українських товарів до Туреччини (34,9% проти 6,3%).

Отже, вже цього року баланс торгівлі може змінитися не на нашу користь.

В цьому зв’язку турбує, що в українському уряді немає розрахунків можливого ефекту від лібералізації торгівлі з Анкарою: за даними ЄвроПравди, зараз таке дослідження лише проводиться. 

Чи є такі розрахунки у турецької сторони – нам не відомо, але Київ дав згоду на "турборежим", не маючи таких цифр. 

І посилатися на старі розрахунки тут не вийде, адже попереднє дослідження, проведене ще на початку переговорів із Анкарою, виявилося досить тривожним – за умови повної лібералізації економічний ефект для України буде негативним.

Звісно, це ще не "зрада". Невідомо, чи будуть винятки із ЗВТ, на чию користь, у якому обсязі тощо – а саме ці деталі мають значення. А зважаючи на досвід переговорів із Туреччиною, варто бути готовим до прихованих небезпек. 

Адже поспішна згода може дорого коштувати усій країні. 

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"