В середу ввечері з Ради Європи повідомили, що нарешті готові карати злісних порушників. Комітет міністрів РЄ – керівний орган цієї організації, до якого входять посли 47 її держав-членів, – ухвалив рішення про нову процедуру реагування "на серйозні порушення державами-членами своїх статутних зобов’язань".

Держави, що прагнули "прощення" росіян у Страсбурзі, зробили все, щоби відтепер агресія проти України не могла бути причиною для санкцій проти Кремля. Зокрема, напад РФ на Донбас та окупація Криму не є "серйозним порушенням", виходячи з формулювань документа. Та й за інші дії Путіна нереально покарати – процедура дає Росії усі можливості "відпетляти", так і не виправивши порушення.

"Європейська правда" розібралася, хто виступав проти нової процедури (спойлер: багато друзів України ви у цьому переліку не знайдете), чи лишаються можливості покарати порушника поза нею, а також проти кого нові правила спрямовані насправді.

Рахунки сплачені

Перш за все, варто зауважити: новина зі Страсбурга не стала несподіваною.

Навпаки, це рішення було очікуваним – але від того воно не стає менш безглуздим. Ним Рада Європи завершила виконання принципових домовленостей про "примирення", досягнутих із Росією минулого року. Без участі України, і до того ж – всупереч українській позиції.

"Європейська правда" повідомляла про ці домовленості ще минулого літа.

Тоді ПАРЄ змінила власні правила, обрізала власні санкційні повноваження та погодилася на повернення російських депутатів до асамблеї без жодних санкцій – аби лише Москва відмовилася від своїх погроз вийти з Ради Європи. Зі свого боку, росіяни пообіцяли:

• відновити сплату внесків до бюджету організації (Росія зробила це 4 вересня);
• відпустити частину українських бранців, включно з полоненими моряками (це сталося майже одночасно – 7 вересня, причому Росія спромоглася зробити це на найбільш вигідних для себе умовах).

Лишалася ще одна умова, щоби закрити досягнуту домовленість: Рада Європи мала ухвалити нову, ускладнену процедуру накладення санкцій на злісних порушників, яка гарантувала б Москві, що та під санкції не потрапить.

Цю частину роботи Страсбург виконав "із честю".

Попереднє затвердження нової процедури було головним питанням січневої сесії ПАРЄ, де її ухвалили абсолютною більшістю голосів. А на цьому тижні свою частину роботи завершив і головний нормотворчий орган Ради Європи – Комітет міністрів (КМРЄ), зробивши це якнайкращим (для росіян) чином.

При цьому росіяни провернули інформаційну спецоперацію, яка не лише заблокувала українські правки до рішення, але й допомогла створити міф про те, що росіяни тут ні до чого.

Детальніше про це – дещо згодом, а спершу – про те, що змінилося з рішенням КМРЄ.

Санкції не за Донбас

Влітку, коли ПАРЄ обрізала власні санкційні повноваження, ініціатори цього рішення – передусім Франція та Німеччина – намагалися зберегти обличчя (адже у їхніх державах медіа розкритикували "прощення" Путіна) та пояснювали, мовляв, це є тимчасовим рішенням, а вже у 2020 році буде ухвалений новий, і навіть жорсткіший санкційний механізм.

Багато хто і тоді не вірив, що нова процедура даватиме реальні шляхи покарання Кремля. Однак деякі деталі нового механізму перевищили навіть очікування скептиків.

Затверджений механізм сам по собі складний.

Лише для того, щоби його ініціювати, потрібна підтримка 130 депутатів ПАРЄ від різних делегацій (зібрати таку кількість підписів на одному папірці складно навіть суто логістично) або дві третини голосів держав у КМРЄ. Затвердженню санкцій за цією схемою передує тривалий процес діалогу з державою-порушником та пошуку шляхів того, як уникнути накладання обмежень (у рішенні КМРЄ його тривалість зазначена як 12 місяців). На кожному етапі процес може бути продовжений, призупинений або припинений, якщо досягнуто "позитивний прогрес".

А головне – те, що у підсумку, як ідеться у рішенні КМРЄ, санкції можуть бути накладені лише у разі, якщо "не відбулося поліпшення ситуації". Отже, державі-порушнику достатньо продемонструвати певний прогрес, навіть не вирішивши ситуацію, щоби "заговорити" цю процедуру.

Та й це не все.

Агресія проти іншої держави за цією процедурою взагалі не є "серйозним порушенням".

Порушення пункту статуту Ради Європи про те, що в основі організації є "мир, що ґрунтується на праві та міжнародній співпраці", не може бути підставою для запуску нової процедури – у ПАРЄ була така пропозиція від України, але її викреслили з рішення.

І це не випадково.

Кілька співрозмовників ЄП серед членів ПАРЄ та дипломатів (як українських, так і з держав-друзів України) пояснили, що на роль імовірної "першої жертви" нової процедури розглядають не Росію, а... Азербайджан.

За ухваленим КМРЄ рішенням, процедура може бути запущена лише у разі, якщо держава перестає "визнавати принцип верховенства права та поважати права людей і фундаментальні свободи на своїй юрисдикції". Тобто держава має принципово відмовитися дотримуватися якоїсь із фундаментальних свобод і не робити кроків для виправлення порушення. В Страсбурзі впевнені, що Росія на це не піде.

Чи є можливість покарати росіян за межами нових правил? Теоретично – так.

І в рішенні КМРЄ, і в заявах усіх посадовців Ради Європи підкреслюється, що нова процедура – додаткова, і старі механізми швидкого реагування лишаються дійсними. Можна навіть виключити державу з організації без запуску жодних процедур. Але це в теорії.

А на практиці у Раді Європи немає політичної волі знову накладати на РФ будь-які санкції.

Причому небажання сваритися демонструють навіть наші держави-друзі.

Україна проти всіх

Коли нову санкційну процедуру затверджували у ПАРЄ, вона здобула впевнену більшість голосів на свою підтримку: 109 депутатів проголосували за, 24 – проти. Ще 30 депутатів утрималися, і це – дуже високий показник для асамблеї. Та ще більше парламентарів (в тому числі від держав-друзів України) просто вийшли з залу під час голосування або не стали натискати жодну кнопку.

Перші тривожні дзвіночки пролунали ще тоді.

Україна ще минулого літа, за попереднього складу Ради, створила у ПАРЄ групу Baltic+ із депутатів тих держав, які нас підтримують – поляків, балтійців, грузинів тощо.

Але чому ж за санкційну процедуру, яка виводить Кремль з-під удару, проголосували п’ятеро поляків та троє грузинів, і жоден із цих держав не віддав голос проти? Чому всі литовці утрималися? А більшість британці проголосували "за"?

Річ у тім, що Росія провела у ПАРЄ дуже ефективну інформаційну операцію, яку Україна чи то вчасно не ідентифікувала, чи то не змогла зупинити.

Росіяни з усіх сил намагалися показати, що вони проти нового механізму.

І дарма, що це було схоже на "протест бджіл проти меду" (ми розповідали це у новині "Росія пообіцяла голосувати проти проросійської доповіді у ПАРЄ"). Але чимало західних політиків цьому, схоже, повірили. Або вдавали, що повірили.

Це також стало потужним аргументом на користь того, щоби не враховувати правки до цього рішення, запропоновані Україною (мовляв, ми не враховуємо ані українські, ані російські пропозиції).

І, на жаль, гра в "антиросійську процедуру" продовжилася і у КМРЄ.

Результати голосування у комітеті міністрів є непублічними, тому перевірити їх неможливо. За даними "Європейської правди", Україна виявилася єдиною державою, яка проголосувала проти. Росія та ще декілька держав утрималися. Натомість усі (або майже усі) ті, кого прийнято зараховувати до друзів нашої держави – підтримали новий санкційний механізм.

Включно із головуючою у КМРЄ Грузією.

Хоча після заяв представників цієї держави у Страсбурзі, коли президентка Грузії не зважилася на підтримку нових санкцій проти РФ, а глава МЗС взагалі не згадав у виступі про російську агресію проти своєї держави – це не є аж надто дивним...

І це, на жаль, відображає нову реальність, у якій опинилася не лише Рада Європи, а й наш континент. "Напад на Україну, окупація Криму та їхні наслідки – це жахливо, але давайте спробуємо з Росією поговорити", – така думка стає все більш поширеною.

Але і за цих умов Києву не лишається нічого іншого, як боротися. Намагатися змінити те, що можливо змінити. Наводити докази. Вимагати. Агресія триває проти нашої держави, тому не дивно, що нам вона найбільше болить.

Навіть якщо Україна лишиться єдиною, хто нагадуватиме західним партнерам про злочини РФ – все одно не має припиняти це робити.

Автор: Сергій Сидоренко,

редактор "Європейської правди",

Страсбург – Київ