Британське перезавантаження: хто з опозиціонерів кине виклик Борису Джонсону
Чи вдасться британській опозиції кинути виклик Борису Джонсону?
Вражаюча перемога консерваторів змусила говорити про те, що опозиції потрібне істотне перезавантаження.
Насамперед йдеться про Лейбористську партію, адже в особі її лідера Джеремі Корбіна часто вбачають головну причину поразки партії на останніх виборах.
Втім, у кризовій політичній ситуації також опинилися і британські ліберал-демократи, чия очільниця Джо Свінсон на минулих позачергових виборах не змогла навіть пройти до парламенту.
Чи зможуть ці політичні сили обрати собі лідерів, здатних кинути виклик харизматичному Борису Джонсону? І як зміни лідерів вплинуть на їхній курс?
Голосування разом зі профспілками
Вибори керівника Лейбористської партії проводяться в декілька етапів. Початково кандидатів висунули депутати британського парламенту та Європарламенту.
Особливістю проведення виборів лідера Лейбористської партії є те, що кандидатів обирають не лише члени партії, але й представники профспілок та інших соціалістичних організацій, афільованих з партійними органами.
Вперше такі правила було апробовано на практиці у 2015 році, коли Джеремі Корбін змінив Едварда Мілібенда. І тепер уже сам Корбін залишає в спадок своєму наступнику істотну втрату політичного впливу та нову систему партійних виборів.
Відібрані депутатами номінанти мали здобути підтримку серед членів партії, профспілок та на місцевих виборчих округах. За кількістю членів партії лейбористи не поступаються решті політичних сил Великої Британії – дані за січень 2020 року свідчать про 580 тис. осіб.
А вже з 24 лютого, після завершення другого етапу виборів, бюлетені надсилають членам Лейбористської партії, соціалістичних товариств та профспілок і загалом усім тим, хто зареєструвався проголосувати 14-16 січня.
Голосування триватиме до 2 квітня, і 4 квітня буде оголошено переможця.
В самому бюлетені виборці мають надати пріоритетність тому чи іншому кандидату. Після того як вибуде один кандидат, голосування проводиться наново. І так до того моменту, коли не залишиться один номінант.
Троє на місце Корбіна
Нині, коли триває вже третій етап виборів, залишилося троє кандидатів, один з яких замінить Корбіна на посаді головного лейбориста країни.
Це Ребекка Лонг-Бейлі (164 місцеві виборчі округи та 7 організацій), Кір Стармер (374 округи та 15 організацій) та Ліза Ненді (72 округи та 4 організації).
Депутат британського парламенту з 2015 року Ребекка Лонг-Бейлі вважається ледь не головним помічником Корбіна в розробці діяльності Лейбористської партії останніх років. Не дивно, що період його керівництва партією Лонг-Бейлі оцінює на "10 з 10".
Лонг-Бейлі пішла на вибори лідера партії з гаслом "Надихаючий соціалізм".
На додачу до цього, кандидатка акцентує увагу на збільшенні прав громад та кліматичних змінах.
Втім, реноме "продовження Корбіна" суттєво зменшує її шанси на перемогу.
Набагато кращі шанси стати наступником Корбіна – в досвідченого юриста та політика сера Кіра Стармера.
Стармер має тривалий досвід роботи в галузі прав людини, є депутатом британського парламенту з 2015-го, спочатку був міністром з питань міграції. Після того як у 2016-му Стармер у складі групи лейбористів прагнув скинути Корбіна з посади лідера партії, його новою посадою стало міністерське крісло з питань Brexit. Він досі твердо впевнений у необхідності проведення другого референдуму.
Загалом цей кандидат прагне у своїй риториці зробити Лейбористську партію більш центристською, відійшовши від ліворадикальних ідей "демократичного соціаліста" Корбіна.
Ключовий слоган кампанії Стармера звучить так: "Інше майбутнє можливе, але ми маємо боротися за нього". Не варто забувати, що на виборах його підтримують впливові фігури політичного істеблішменту, зокрема мер Лондона Садік Хан.
Третій політик, що бореться за чемпіонство серед лейбористів, Ліза Ненді, бажає об’єднати різні фракції всередині партії.
Ненді є депутатом парламенту з 2010-го, була міністром енергетики та кліматичних змін у 2015-2016 роках, аж допоки не взяла участь вже зі згаданим вище Стармером у заколоті проти лідерства Корбіна в партії.
Вона є компромісною фігурою поруч із центристом Стармером та соціалісткою Лонг-Бейлі, висуваючи гасла про "повернення лейборизму додому".
За даними опитувань YouGov станом на 20-25 лютого виборча підтримка кандидатів є такою: Стармер – 53%, Лонг-Бейлі – 31%, Ненді – 16%.
Ліберал-демократи у пошуках лідера
Про вибори лідера ліберал-демократів заявили після того, як 13 грудня 2019 року Джо Свінсон, втративши депутатське місце від Східного Данбертонширу, склала свої повноваження очільниці партії.
Керівні органи політичної сили 18 січня 2020-го оголосили порядок проведення виборчого процесу: висунення кандидатів триватиме впродовж 11-28 травня, а саме голосування відбудеться 18 червня – 15 липня.
Втім, поточна ситуація змушує лібдемів більше сфокусуватися на травневих місцевих виборах, а вже потім вирішити питання лідерства у своїй політсилі.
Станом на зараз лише двоє кандидатів заявили про свою участь у виборчих перегонах. Це депутати британського парламенту з 2017 року, спікер з питань зміни навколишнього середовища та клімату Вєра Гобхаус й колишній журналіст Крістін Жардін.
Потенційними кандидатами на крісло лідера партії є також перший депутат палестинського походження в британському парламенті Лейла Моран, Дейзі Купер та сер Едвард Дейві.
У Моран є перевага, що вона не мала досвіду співпраці з консерваторами часів Девіда Кемерона. Купер, хоч її і було обрано з третьої спроби депутатом парламенту в грудні 2019-го, є представником нового покоління політиків. Дейві, своєю чергою, був єдиним конкурентом Свінсон на виборах лідера партії влітку минулого року, коли остання очолила лібдемів, щоправда, лише на пів року.
* * * * *
Як би там не було, вже влітку британська опозиція має провести суттєве оновлення.
Втома британців від розлучення з ЄС та особисто від Бориса Джонсона має дати опозиції шанси на перезавантаження політичної системи країни.
Втім, чи буде готова британська опозиція до такого шансу? Відповідь на це питання ми отримаємо за кілька місяців.
Автор: Єгор Брайлян,
історик, редактор Toynbee Prize Foundation