20 тисяч британців добровільно погодилися на зараження коронавірусом, щоби стати одним із 10 добровольців, на яких буде тестуватися вакцина від COVID-19.

Британія, яка однією з останніх у Європі запровадила жорсткий карантин, нині демонструє згуртованість перед "коронавірусним" викликом.

Попри захворювання прем’єра, уряд у найкоротші терміни зміг видати повноцінний масштабний проєкт боротьби за життя британців та за економіку, а суспільство з розумінням та відповідальністю поставилося до нових умов свого життя. 

Втім, чи не були ці кроки запізніми?

Британський розворот

Кожна країна сподівалася, що якимось дивом коронавірус її омине. І кожна рано чи пізно зрозуміла, що помилялася. Деякі визнали свою помилку дуже швидко – одразу після перших сотень заражених ввели карантинні режими, обмеження на пересування та соціальне дистанціювання.

Коронавірус із Бергамо: чому епідемія в Італії схожа на катастрофу, а у Німеччині – ні

А деякі розробляли дещо "альтернативні" способи боротьби. Однією з таких країн була і Велика Британія.

На думку уряду Її Величності, уникнути масового зараження населення було неможливо, а отже, необхідно було створити "масовий імунітет". Перші інсайди про можливість застосування такого плану з’явилися ще в середині березня, і на багатьох рівнях такий формат дійсно обговорювався.

Саме тому ще всередині березня у королівстві діяли досить помірні обмеження. Зокрема, заборонений виїзд в країни з підвищеним епідемічним ризиком, були введені помірні обмеження на масові зібрання та заходи. Натомість підприємства та транспорт працювали у звичному режимі.

Проте вже за тиждень така політика уряду зіткнулася із все більшою та більшою критикою як всередині країни, так і за кордоном.

Без запровадження карантину Британія ризикувала стати одним з європейських лідерів із захворюваності.

Різке збільшення смертності від COVID-19 у Британії розпочалося приблизно 22-23 березня, тоді ж експерти спостерігали майже вибух захворюваності. А вже станом на 30 березня в королівстві було понад 22 тисячі заражених та 1408 людей, які померли від вірусу.

І так вже тривожні цифри накладалися на картину з Італії та Іспанії, де відсутність обмежень на початковій фазі призвела до різкого поширення вірусу.

Зрештою, британська "оригінальність" суттєво загострила відносини Лондона із сусідами. Зокрема, президент Франції Еммануель Макрон погрожував закрити кордон з Великою Британією, якщо та не вживе більш жорстких заходів щодо стримування епідемії.

І тільки тоді британський прем'єр Борис Джонсон, як і багато інших світових лідерів, став готуватися до війни. 

Прем’єр у дистанційному режимі

24 березня прем’єр-міністр Джонсон звернувся до нації, закликавши усіх залишатися вдома. Було введено заборону на вихід на вулицю, за винятком продовольчих магазинів та аптек, або "для одного заняття спортом на день".

Також заборонені збори більше як двох людей, окрім сімей, які мають надати підтвердження своєї належності до однієї родини, і лише у разі крайньої необхідності.

Карантинні заходи передбачають перехід усіх навчальних закладів на дистанційне навчання. 

Такі обмеження несуттєво відрізняються від кроків, на які пішли інші країни, проте вони були введені ледь не останніми. Наразі у Європі жорсткий карантин не введено лише у Нідерландах, Швеції та Фінляндії.

Необхідність обмежень того ж дня отримала підтвердження.

Відразу після звернення Джонсона Букінгемський палац повідомив про позитивний тест на коронавірус у спадкоємця престолу, 71-річного принца Чарльза (на щастя, все минулося – за тиждень принц Уельський вже почувався добре і зміг залишити місце своєї тижневої самоізоляції у Шотландії).

А вже в п’ятницю 27 березня позитивний тест на коронавірус отримав і сам прем’єр-міністр Борис Джонсон, ставши першим світовим лідером із цим діагнозом.

На це Джонсон відреагував з фірмовим британським стоїцизмом, і наразі він перебуває на самоізоляції та продовжує керувати урядом дистанційно.

Проте, попри такий спокій, кабінет дійсно у складному становищі. Один з членів уряду – а саме міністр охорони здоров’я Метт Хенкок – також отримав позитивний тест на коронавірус. Його головний радник також повідомив про симптоми. "Вцілілим наступником" (designated survivor) був обраний Домінік Рааб – міністр закордонних справ кабінету Джонсона.

Для міністерського кабінету, який тільки пару тижнів як пережив буквально фундаментальні перетасування після перемоги на виборах у грудні, такі зміни дійсно перевертають всю роботу догори дригом.

Але це, швидше, тест не для самих міністрів, а для британської системи – а вона вже це має витримати. 

Тому так чи інакше, а засідання Борис Джонсон уже проводить по відеозв’язку, міністри проводять масові перевірки своїх офісів, а для всіх британців це має стати прикладом вміння дистанціюватися – і все одно продовжувати роботу. 

Brexit не на часі

Попри політичні потрясіння, британська економіка досить спокійно відреагувала на карантинні заходи.

На відміну від доволі панікерського стану американських бірж, лондонська показала себе доволі спокійною навіть на фоні діагнозу голови уряду. 

Ще одне досягнення уряду Джонсона – за першого ж погіршення епідемічної ситуації він почав доволі активно реагувати, підготувавши досить чіткі та цільові програми економічної підтримки населення.

План порятунку британської економіки включає оплату 80% заробітної плати для кожного, хто ризикує втратити роботу через пандемію (де-факто, держава надає бізнесам гроші, аби ті тримали працівників на ставці, якщо дистанційна робота для них неможлива).

На цю програму, за словами міністра фінансів Ріші Сунака, буде виділено стільки грошей, скільки знадобиться. Причому це єдине, що зазначив міністр стосовно загальних витрат – тобто навіть базового бюджету на програму не закладено, а розрахунок йде, очевидно, за системою "скільки треба – стільки дамо".

По-друге, в дію вводиться схема безвідсоткового кредитування бізнесу на рік вперед. За прикладом американців, британський уряд вводить в дію пакет прямої фінансової допомоги, який має тримати економіку на плаву. 330 мільярдів фунтів пропонується влити в економіку шляхом безвідсоткового кредитування бізнесу, а ще 20 мільярдів – на цільову допомогу стратегічним галузям. 

По-третє, на наступний квартал весь британський бізнес йде на податкові канікули, які мають зберегти йому – але забрати у держави – майже 30 мільярдів фунтів (майже 1,5% ВВП Сполученого Королівства).

Більшість програм зможуть повноцінно запрацювати в червні, але навіть сам план їх введення вже є непоганою підтримкою для економіки.

Загалом план антикризових заходів має коштувати Лондону майже пів трильйона фунтів. Основне питання: де ж на це взяти гроші?

Варіантів британці мають декілька. По-перше, доведеться різко скоротити обіцяні консерваторами значні соцвитрати на нові інфраструктурні проєкти, нові лікарні (!) та розширення поліції. 

По-друге, з урахуванням на диво стабільного фунта та невисокого безробіття уряд може ризикнути включити друкарський верстат і штучно влити гроші – хоча, звісно, це "ведмежа послуга" перед наступною кризою. 

Ще одне важливе питання – Brexit та горезвісний транзитний період.

Протягом року Британії треба підписати нові угоди з Європейським Союзом та окремо з країнами Європи, створити нові рамки політичних і соціальних взаємодій, і головне – вирішити питання майбутнього Північної Ірландії та її кордону.

Пандемія та закриті кордони суттєво ускладнюють це завдання. А на додачу – коронавірус було виявлено у головного переговірника ЄС з питань Brexit Мішеля Барньє.

Саме тому ЄС вимушений йти на нові поступки, оголосивши про готовність продовжити транзитний період – звісно, тільки якщо Британія сама попросить.

Автор: Олександр Краєв,

Рада зовнішньої політики "Українська призма"