На сайті Верховної ради 10 квітня опубліковано урядовий законопроєкт "щодо захисту населення від розповсюдження інфекційних хвороб".

Якщо його схвалить парламент, уряд на час карантину отримає право забороняти виїзд громадян України за кордон. 

Це не всі нововведення, запропоновані документом. Серед іншого, проєкт дає уряду дозвіл не впускати іноземців до України (хоча ця норма діє і зараз), а також передбачає, що потенційно хворі без симптомів, а також люди, які повернулися з-за кордону з місць, де поширені "особливо небезпечні інфекційні хвороби", мають надавати згоду на самоізоляцію та/або ізоляцію (що, по суті, додатково легалізує ту практику, яка існує зараз).

Втім, на нормі про заборону виїзду українців варто зупинитися окремо – адже вона є найбільш суперечливою. Незрозуміло, на кого спрямована ця новація і навіщо вона взагалі потрібна. 

Заборони навколо нас

За останній час ми вже звикли, що навколо постійно щось забороняють. Пропоноване право уряду забороняти виїзд за кордон є лише елементом довгого ланцюжка.

Свобода пересування всередині країни стала однією з перших (і логічних) жертв карантинних обмежень, запроваджених українським урядом, так само, як і в інших країнах Європи. Спочатку було обмежено, а потім і припинено рух через лінію розмежування на Донбасі та на межі з Кримом. 18 березня припинилося міжміське сполучення, закрився метрополітен у трьох містах. Згодом міський транспорт у Києві та інших містах закрили для всіх, крім співробітників критичної інфраструктури зі спеціальними перепустками.

Іншою була ситуація з транскордонним рухом. Обмеження для іноземців запровадили швидко, припинивши оформлення віз і заборонивши їм в’їзд (крім низки винятків, зокрема, для тих, хто живе в Україні). 

При цьому прямих обмежень для українців запроваджено не було – але вистачало опосередкованих, на кшталт обмеження транспорту та кількості пунктів пропуску.

Стаття 33 Конституції України прямо забороняє не впускати громадянина України додому.

Щоправда, багато хто цього не знав.

Тому провальні комунікації з боку влади (а саме президента Зеленського) про нібито "закриття кордонів" наприкінці березня спричинили масове одночасне повернення громадян з-за кордону і багатогодинні скупчення людей на пунктах пропуску, особливо на кордоні з Польщею. 

А оскільки Україна перед тим "вчасно" припинила пішохідний і автобусний рух, то всі хто не мав авто, стояли в чергах, поки їм не організовували перевезення. На піку на Краківці за день таких було 6,5 тисяч, які приїхали всі разом через страх, що наступного дня їх не пустять, бо "закривають кордони".

У період карантину не надто зрозумілих обмежень (які насправді мало що обмежували) не бракувало.

Зокрема, з 24 березня "було заборонено" виїзд за кордон з метою туризму. Формулювання саме по собі не надто логічне, адже всі регулярні перевезення вже було припинено, так само припинився потік туристичних чартерів для масового туризму, а встановити мету поїздки тих, хто виїжджає з країни на авто, майже неможливо. 

До того ж більшість суміжних країн і так заборонили в’їзд тим громадянам України, які не мали дозволів на проживання в цих країнах.

Та повернемося до нового, додаткового обмеження.

Чи це законно? Чи це логічно?

Вже згадана стаття 33 Конституції, яка забороняє не впускати у країну власних громадян, також каже, що громадянин України не може бути позбавлений права виїзду за кордон, крім випадків, передбачених законом. 

Раніше причинами такої заборони могли бути несплата аліментів, доступ до державної таємниці, відкрите кримінальне провадження тощо. 

У разі, якщо урядовий законопроєкт схвалять, то до цього переліку додасться рішення Кабміну в часи карантину. Це право передбачає закон – отже, формально воно не суперечитиме Конституції.

Інша річ – запитання про те, чи є сенс у такому обмеженні.

Зараз громадяни України не можуть просто за бажанням виїхати до більшості сусідніх країн (Молдова, Румунія, Угорщина, Словаччина, Польща, Росія). Виїзд можливий тільки для чітко прописаних винятків, як-то водії вантажних автомобілів чи потягів, що виконують товарний рейс, або члени екіпажів, дипломати, або ті, хто має дозвіл на проживання в одній із цих країн, перебувають у шлюбі з громадянами чи є членами сімей громадян тощо – у кожній країні свої особливості. 

Трохи окремо стоїть Польща, куди автомобілями пропускають також власників "карти поляка" та дозволу на працю (з подальшою самоізоляцією). Однак нові візи зараз не оформлюють, оскільки візові центри закриті.

Найбільшим винятком є Білорусь, куди наразі можна заїхати теоретично будь-кому. Але ті українці, хто приїхав до Білорусі, мають відбути 14-денну самоізоляцію, протягом якої не можна виїжджати з країни, що різко обмежує коло подорожуючих. 

У підсумку ми бачимо безпрецедентне падіння кількості перетинів кордону, особливо на виїзд з України. 

Так, за даними ДПСУ, 7 квітня за кордон виїхали всього 2300 громадян України, частина з яких, вочевидь, була водіями вантажних транспортних засобів. Прикордонники кажуть, що це – найнижчий показник за часи Незалежності.

Якби припустити, що заборона, право на яку просить собі Кабмін, почала б діяти зараз, вона вплинула б на дуже невелику кількість людей. Крім того, майже напевно такі категорії, як дипломати, члени екіпажів і водії вантажівок, знову були б виключені з-під її дії. А якщо винятками стануть також громадяни із дозволом на проживання за кордоном, то виникає запитання: а чи має сенс така заборона?

Подальші перспективи

Є кілька сценаріїв подальшого розвитку подій.

Можливо, ситуація буде стабільна, і протягом найближчих двох-трьох місяців будуть зберігатися обмеження на транскордонний рух, які є зараз. 

Можливо, вона погіршиться, і транскордонний рух практично зовсім припиниться.

Можливо, обмеження почнуть поступово знімати, якщо сусідні країни вважатимуть, що ситуація в цих країнах (і в Україні) достатньо безпечна, і так само поступово почне відновлюватися рух через кордони.

Можливо, зберігаючи обмеження, країни шукатимуть способу відповісти на нагальні виклики. Перед багатьма економіками вже стоїть гостра потреба залучити іноземців – сезонних працівників у сфері сільського господарства. У Німеччині активно обговорюються і навіть втілюються плани ввозити сезонних робітників чартерами, у Польщі – думають дозволити в’їзд без обов’язкової одиночної ізоляції.

У якій із цих ситуацій і кому уряд планує забороняти виїзд з України? 

Громадянам, які й так не можуть нікуди виїхати в умовах пандемії за першого та другого сценарію? Але ж у цьому просто немає сенсу!

Чи потенційним сезонним робітникам в умовах економічної кризи в Україні та зростання безробіття у нашій державі? Але ж їхній виїзд був би здатний втримати на плаву їхні родини у кризовий період та, зрештою, допомогти державі. То навіщо така заборона? 

Чи це буде обмеження для тих мандрівників, які наважаться почати їздити після послаблення карантинних заходів? Також неоднозначний крок, адже уряд матиме й інші інструменти, в тому числі (само)ізоляцію після повернення. Та й для того, щоби туристичний рух відновився, треба, щоби цих туристів були готові впустити до себе інші країни – а цього напевно не станеться до спадання епідемії як у цих державах, так і в Україні. (До речі, весь ЄС закрив двері для мандрівників як мінімум до середини травня, із чималим шансом на продовження цього терміну.)

Звісно, це не виключний перелік сценаріїв, але нинішнє формулювання у проєкті залишає дуже багато запитань. 

Цілком можлива ситуація, коли у майбутньому карантин в Україні залишиться, але рух через кордон стане інтенсивнішим. Водночас уряд отримає право заборонити виїзд фактично будь-кому. 

Останнім часом уряд часто критикують за те, що він запроваджує тотальні заборони навіть там, де можна було би діяти точково – і при цьому ефективніше. Ця норма має всі шанси поповнити цей перелік сумнівних рішень. Тому вона має бути або видалена з законопроєкту, або конкретизована і публічно аргументована щодо того, для чого вона потрібна.

Автор: Павло Кравчук,

експерт ГО "Європа без бар’єрів",

для "Європейської правди"