Франція мала всі шанси розділити компанію Італії та Іспанії, сперечаючись за сумні лаври країни, яка найбільше постраждала від епідемії коронавірусу.

Підстав для цього було більш ніж вдосталь. Країна фактично "проспала" початок епідемії, навіть провівши в цей час місцеві вибори.

На додачу французька система охорони здоров’я показала себе неготовою до таких викликів, значною мірою – внаслідок половинчастих реформ, якими багато урядів намагалися зробити систему менш затратною, без зміни принципів її роботи.

Завдяки чому Парижу вдалося уникнути найгіршого сценарію? І як карантин змінив Францію та французів?

Епідемія на тлі зміни міністрів

Франція отримала сумнівну честь стати першою країною поза межами Азії, де зафіксували смерть від коронавірусу.

Вперше французька громадська думка серйозно звернула увагу на нову загрозу ще наприкінці січня, коли китайська громада Парижа анулювала традиційний парад на честь китайського нового року. Це трапилося в той же момент коли було виявлено перших хворих на території Франції, китайських туристів.

Проте загрозу ще не сприймали серйозно.

Адже в іншому разі наприкінці зими – на початку епідемії, не відбулося б зміни міністра охорони здоров'я.

Це сталося через те, що партія Макрона "Вперед, Республіко!" не мала свого кандидата на вибори мера в Парижі, зрештою, вирішивши делегувати на них міністра Аньєс Бузен.

Коронавірус із Бергамо: чому епідемія в Італії схожа на катастрофу, а у Німеччині – ні

24 лютого новий міністр охорони здоров'я Олів’є Веран заявляє, що в країні більше немає хворих на коронавірус. Між тим 70 медичних закладів переводять на рівень готовності до роботи в умовах пандемії. На думку міністерства, це дозволило б мати майже в кожному департаменті один спеціалізований на коронавірусі заклад.

На наступний день 25 лютого виявлено двох нових хворих. А вже 26 лютого реєструється перша смерть француза від COVID-19.

Далі зараження коронавірусом відбувається в темпах епідемії : щодня +25-40% нових хворих. На початку березня хвороба опиняється на французьких заморських територіях.

У відповідь уряд забороняє скупчення понад 5000 осіб. Але разом з тим продовжують відбуватися футбольні матчі, музеї працюють в звичному режимі, в тому числі і Лувр.

Французи не розуміють таких подвійних стандартів. Зокрема, працівники Лувру починають страйк, посилаючись на таке право у разі, якщо роботодавець не в змозі забезпечити безпечні умови праці.

Вибори у зачинених школах

Телезвернення президента Еммануеля Макрона 12 березня зібрало історично рекордну аудиторію — 24,5 мільйона екранів було включено на його промову про екстраординарні засоби боротьби проти пандемії.

Це 80% всієї французької телеаудиторії і вдвічі більше, ніж аудиторія, яку зібрало його звернення щодо кризи "жовтих жилетів" або пожежі в Нотр-Дамі.

Макрон оголошує, що країна опинилася в надзвичайній ситуації і для зупинення кризи школи та інші навчальні заклади переходять на дистанційне навчання. Заборонені зібрання понад 100 осіб, анульовано концерти та спортивні змагання.

Втім, за збігом обставин на неділю 15 березня припадав перший тур муніципальних виборів.

Якби Макрон анулював і вибори, його б звинуватили в авторитаризмі. З іншого боку, ніхто щиро не розумів, як таке можливо — закрити школи, але запрошувати людей прийти на виборчі дільниці, традиційно розташовані у школах.

Тому перший тур муніципальних виборів видався дивним: виборців запросили прийти з власними ручками, триматися на відстані і мінімізувати фізичну взаємодію. Зрештою, проголосувало тільки 44,66% виборців, що є однією з найнижчих явок голосування на муніципальних виборах.

Окрім того, вибори не відбулися в трьох департаментах — Сом на північ від Парижа, у Верхньому Рейні на сході та на Корсиці — в трьох головних осередках хвороби в країні.

Школи мали зачинятися наступного дня після виборів – 16 березня. Проте для організації дистанційного навчання нічого не було готове.

Батьки хапалися за голову, не знаючи, як організувати догляд за дитиною, адже на той момент роботу ніхто не скасував.

Того дня можна було побачити людей, які йшли з офісів з ноутбуками, навіть більше – вантажили у свої машини системні блоки, щоб організувати роботу вдома.

Надзвичайний санітарний стан

Того ж вечора, 16 березня, Макрон знову з'являється по телебаченню і оголошує, що французи "ведуть війну" і у країні встановлюється надзвичайний санітарний стан, запровадження якого пізніше було схвалено парламентом.

Надзвичайний санітарний стан полягає в максимальному дистанціюванні протягом двох тижнів (зокрема, в закритті закладів громадського харчування, барів, ресторанів, дискотек...), роботодавців закликають по-максимуму влаштувати дистанційну роботу для працівників. Водночас оголошено про тимчасове призупинення дії Шенгену та відновлення контролю на кордонах.

Також Макрон анонсує анулювання реформ, над якими працював уряд (йдеться, зокрема, про пенсійну реформу, через яку постійно відбувалися маніфестації), та відстрочення другого туру муніципальних виборів.

Таким чином, 4 тисячі комун з 35 тисяч, де відбувалися вибори, не змогли обрати мерів.

Рішення провести перший тур муніципальних виборів відгукнеться уряду за два тижні, коли двоє мерів помруть від коронавірусу.

В разі необхідності вийти з дому француз має виписати собі "дозвіл", де вказано привід для цього. За відсутність цього паперу при перевірці поліцією можна отримати 135 євро штрафу.

Держава забороняє підприємствам звільняти працівників на цей період, а зі свого боку виплачує робітникам підприємств, які зупинилися, за часткове безробіття, тобто 70% зарплатні до відрахування податків, що дорівнює 84% зарплатні, яку вони отримують зазвичай.

Щоправда, такі заходи не здатні допомогти фрілансерам або власникам невеличких крамниць чи ресторанів. Для них пропонується відстрочення сплати рахунків та скасування податків і декларацій на час епідемії.

Втім, такі кроки викликають недовіру у французів. Адже уряд Едуара Філіппа зарекомендував себе неоліберальним, і багато хто ще недавно протестував проти його реформ.

Справжній стан медицини

Пандемія стала стрес-тестом для французької медицини, яку самі французи люблять вихваляти.

Ця перевірка показала як усі слабкі місця самої системи, так і реформ з її вдосконалення.

Протягом багатьох років усі уряди вимагали від державних лікарень та інших медичних закладів вкладати економічну складову у свою діяльність. Тобто намагатися економити і мати рентабельність у галузі, яка апріорі не мала бути прибутковою.

На додачу, фіксована кількість місць для студентів на медичному факультеті залишається незмінною протягом останніх 60 років – при тому, що населення Франції збільшилося більш ніж у півтора раза.

Як наслідок, з початком епідемії хвиля хворих остаточно перенавантажила систему, яка вже працювала в режимі авралу.

Уряду довелося закликати вийти на роботу лікарів на пенсії, а також залучати студентів-медиків.

Одночасно вибухнуло декілька скандалів.

Ілюстрація дефіциту засобів санітарної безпеки: маска для пірнання, трубка для дихання, шапочка для волосся зі шкільної їдальні, верхня блуза "Леруа Мерлен" тощо

Наприклад, ще 10 років тому, під час епідемії пташиного грипу, Міністерство охорони здоров’я закупило 250 мільйонів медичних масок, за що було розкритиковане і звинувачене в недоцільному використанні коштів. А самі маски ще довгий час безкоштовно роздавали в аптеках.

Натомість сьогодні медицина і парамедицинські заклади (будинки для літніх людей, медичні пансіонати) страждають саме через брак тестів на коронавірус, масок та іншого одноразового витратного матеріалу.

При цьому єдиний виробник медичних масок у Франції закрився минулого року. Ситуація подекуди настільки критична, що лікарі закликають людей сидіти вдома і шити маски.

Найбільше обурює французів ситуація з пенсіонерами в будинках людей похилого віку. Через брак засобів безпеки і запізню ізоляцію вірус потрапив у ці заклади і в деяких із них забрав життя десятків стареньких. Загалом кількість смертей від коронавірусу в будинках для літніх людей досягла 2 з половиною тисяч. 

До того ж наприкінці березня з'ясувалося, що офіційна статистика хворих і померлих включала дані лише з лікарень. Тобто цифри з будинків для літніх людей, а також ті, хто помер, не потрапивши до лікарні, не враховані.

Інший скандал, який продовжує хвилювати громадську думку – дебати про те, наскільки хлорохінін, ліки, відомі з 1960 років як засіб боротьбі проти малярії, може бути застосований проти коронавірусу.

Відомий марсельський мікробіолог Дідьє Рауль у соціальних мережах закликав медиків користуватися цим засобом боротьби проти вірусу, за що був розкритикований міністерством.

 Експертна рада при президенті Макроні відкинула ці пропозиції, оскільки дієвість препарату на COVID-19 не була підтверджена клінічними дослідженнями.

Пік епідемії вже позаду?

Щовечора о 20-й годині французи аплодують зі своїх вікон медичному персоналу і всім тим, хто дозволяє триматися країні (зокрема, касирам у супермаркетах, які залишаються відчиненими, муніципальним працівникам, таким як сміттярі, поліції, рятівникам тощо).

Французи почали замислюватися над сенсом життя і питаннями солідарності з тими, кому менше пощастило. Люди питають через огорожу, по телефону чи в соціальних мережах, як справи у ближнього, чи нічого не потрібно, організовуються нові форми співпраці.

Три тижні Франція живе новим життям – з вечірками по скайпу, з концертами артистів у соціальних мережах, з уроками фітнесу на ютьюбі, з безкоштовним доступом до зазвичай платних ресурсів.

Тим часом з'являється і світло наприкінці тунелю. 

Самоізоляція почала давати результати. 6 квітня вперше зафіксоване зниження темпів прибування пацієнтів до реанімацій. За два тижні від початку усамітнення щоденні темпи поширення коронавірусу впали з 25% до менш ніж 10%.

Станом на ранок 6 квітня у країні зафіксовано близько 93 тисяч випадків зараження коронавірусом і понад 8 тисяч смертей. 

За прогнозами вірусологів, пік епідемії мав припасти на перший тиждень квітня. А тому уряд вже починає консультації щодо сценаріїв поступового виходу з самоізоляції — чи за географічними зонами, чи за віковими категоріями.

Якщо ці прогнози підтвердяться, Франція може стати першою європейською країною, яка почне виходити з "коронавірусної" кризи. Звісно, якщо країну не накриє наступна хвиля епідемії.

І в будь-якому разі, майже напевно це буде інша Франція, з іншими пріоритетами та цінностями. 

Автор: Ольга Герасименко, 

українська громада у Франції (Лімей, Паризький регіон)