"Цифри дають надію, але нам ще потрібно триматися, як ніколи", – заявила 5 квітня у своєму телезверненні прем’єрка Бельгії Софі Вілемс. За її словами, вже зараз видно результати усіх зусиль із боротьби з коронавірусом.

Незважаючи на те, що Бельгія і Нідерланди – дві сусідні країни, що часто розмовляють однією мовою, а громадяни країн ходять один до одного на каву через кордон, їхні підходи до протидії епідемії коронавірусу дуже різні: і концептуально, і організаційно.

В той час як Нідерланди від початку керувалися концепцією групового імунітету і поступово, крок за кроком, посилювали власні заходи, в Бельгії від моменту першого зараженого було розроблено план дій на час епідемії, з передбаченими фазами, умовами, за яких буде відбуватися перехід до наступної фази, та набором дій на кожному етапі.

Чи виправдав себе такий підхід? І чи можливо завчасно передбачити всі ризики, з якими може зіткнутися країна під час епідемії?

Криза на другій фазі

Перший випадок коронавірусу було зафіксовано у Бельгії 3 лютого, коли в одного з дев'ятьох евакуйованих з китайського міста Ухань виявили відповідні симптоми.

І саме від виявлення першого зараженого запрацював "коронний план" надзвичайних ситуацій, який передбачає три фази, і набір дій, залежно від того, в якій фазі знаходитиметься країна.

Епідемія без ускладнень для бізнесу: як працює нідерландський шлях боротьби з коронавірусом

Перша фаза передбачала інформування та підготовку лікарів, лікарень та лабораторій. На цьому етапі було оцінено їхню спроможність, яку кількість пацієнтів вони зможуть прийняти і звідки саме, як вони діятимуть, коли кількість буде перевищена.

Завдяки цьому країна має бути готовою до другої фази, яка настає тоді, коли кількість заражених стрімко зростає.

Ключовим на цьому етапі стає пошук джерел зараження, їх виявлення і ізоляція для перешкоджання поширенню інфекції.

Після того як виявили інфікованого, досліджують усі його зв’язки з іншими контактними особами, стан яких моніторять та радять їм ізолюватися.

До цієї фази країна підійшла вже на початку березня. 10 березня уряд порадив скасувати усі масові заходи в березні чисельністю понад тисячу осіб. Наголошувалося, що це є не обов’язковим, але рекомендованим.

Школи продовжували працювати в звичайному режимі, лише було скасовано шкільні поїздки і екскурсії. Компаніям рекомендували за можливості перевести своїх працівників на віддалений режим.

А за два дні, 12 березня після консультацій з експертами та науковцями уряд Бельгії перейшов на федеральний рівень управління кризою: закрили школи для відвідування, заклади харчування, скасували усі масові зібрання та заходи.

Протягом найближчих днів на основі даних про динаміку поширення вірусу та рекомендацій експертів заходи було переглянуто, розширено і подовжено – наразі до 19 квітня з можливістю продовжити до 3 травня. 

А головне – почали діяти заборони та штрафи.

Третя фаза настає у випадку, коли інфікованих стає так багато, що їхні контакти вже неможливо простежити.

На щастя, до цієї фази Бельгія так і не дійшла.

Картопля фрі – поза обмеженнями

Від початку епідемії центральний уряд перебрав на себе ухвалення рішень та керування антикризовими заходами, залишивши регіональним право визначати заходи з фінансової допомоги бізнесу.

Станом на зараз ключові заходи протистояння пандемії, запроваджені Бельгією на цьому етапі, вже мало відрізняються від обмежень у сусідніх країнах.

Усі правила зводяться до кількох доволі очевидних принципів соціального дистанціювання: обмежити пересування, дотримуватися на вулиці дистанції в 1,5 метра, носити маски й дотримуватися особистої гігієни.

Щоб визначити найоптимальніші правила для всіх, уряд Бельгії застосував системний підхід, розділивши усі види економічної і соціальної діяльності на три категорії.

До першої увійшли усі масові заходи, кафе та ресторани, перукарні та салони краси, ринки, а також магазини, які не продають критично важливої продукції (такої як продукти харчування, медичні засоби). Їхня діяльність наразі призупинена до 19 квітня.

До другої категорії належать усі підприємства та активності, які не є абсолютно критичними для забезпечення суспільства і продовження функціонування країни.

Їхня робота дозволена, проте за умови дотримання вимог безпеки. Зокрема, вони мають перейти на дистанційну роботу, а якщо це неможливо, то мають забезпечити дотримання правил соціального дистанціювання на робочому місці.

Якщо ці компанії не забезпечать виконання всіх вимог з безпеки, вони мають бути закриті.

До третьої ж категорії віднесли найбільш важливі заходи і підприємства, які забезпечують "вітальні потреби нації та захищають її інтереси".

Вони також мають максимально докладати зусиль, аби виконувати правила соціального дистанціювання і віддаленої роботи, проте закриття їм не загрожує.

На практиці працювати залишаються лише магазини з товарами для домашніх тварин, продовольчі крамниці, аптеки, магазини медичних приладів, газетні, АЗС та постачальники палива, а також нічні магазини, які мають зачинятися о 22:00 (раніше – о 2:00).

Особливість Бельгії – карантин не призвів до закриття бібліотек. Хоча у їхньому приміщенні читати заборонено, книги можна брати додому.

Ще одна особливість – дискримінація у закритті кіосків швидкого харчування. Виняток зробили для тих, які торгують традиційними бельгійськими сандвічами та картоплею фрі (яку бельгійці вважають своїм національним винаходом). Як же бельгійцям пережити пандемію без них?

Поліцейська держава?

Залишатися вдома, щоб обмежити контакти зі сторонніми людьми і тим самим зменшити ризик зараження і поширення вірусу – основна рекомендація уряду.

Друга рекомендація – якщо вже вийшли з дому, то необхідно дотримуватися дистанції усюди, чи ви в трамваї, чи в поховальній процесії.

Зокрема, на поховання допускається максимум 15 осіб, за умови дотримання дистанції. Аналогічно під час карантину можна одружитися, однак лише за присутності подружжя, їхніх свідків та реєстратора цивільного стану або служителя церкви.

Розраховуючи на свідомість громадян, уряд залишив відкритим доступ до парків, скверів, зон відпочинку. Адже їх не шкідливо відвідувати, якщо ви зберігаєте дистанцію. Заборонено лише годинами сидіти на лавочці у парку.

Ніби нічого складного чи непотрібного.

Проте на практиці виявилося, що бельгійці масово порушували норми.

Щоб якось змусити їх дотримуватися правил дистанції, Міністерство внутрішніх справ запровадило моніторинг поліцією громадських місць та запустило дрони для стеження.

Такі дії одразу викликали коментарі про занадто вільну інтерпретацію міністром своїх повноважень та скочування Бельгії до "поліцейської держави".

Міністр внутрішніх справ Пітер де Крем пояснює, що права громадян оберігає конституція і ніхто на неї в жодному разі не зазіхає. В цьому випадку річ у суспільному, а не в особистому інтересі.

Індивідуальні обмеження, переконують у поліції, служать захисту суспільної безпеки. Немає також нічого особливого в застосуванні дронів для стеження, адже такі дрони кожного Різдва та Нового року запускають для моніторингу перевищення швидкості на дорогах або для відстеження наркотрафіку.

В очікуванні соціальних проблем

Особливість Бельгії – її досить складна, навіть у порівнянні з іншими, федеральна система. Більшість заходів з підтримки бізнесу ухвалює не центральний уряд, а уряди Фландрії, Валонії та Брюссельського округу (що є самостійною економічною одиницею у федеральній структурі Бельгії).

Кожен із регіональних урядів утворив свій фонд, який забезпечує різноманітні виплати підприємствам, які постраждали.

Зокрема, фонд Фландрії налічує 100 мільйонів євро, які спрямовуються на: разове відшкодування у розмірі 4000 євро для компаній, що закрилися через епідемію; компенсацію від 1500 до 3000 євро для підприємств, які втратять щонайменше 60% обороту в квітні; окрему допомогу на 250 мільйонів євро для стартапів (надання позик) та підприємств, які продовжують утримувати 80% свого персоналу, але зазнають збитків у зв’язку з кризою; а також пакет надзвичайних заходів допомоги у 200 мільйонів євро для субсидійованих державою секторів, таких як культура, медіа та спорт.

Аналогічними є заходи урядів Валонії та Брюссельського округу. Їхні фонди налічують відповідно 233 мільйони та 150 мільйонів євро.

Їхні заходи цілком подібні до фламандського пакета, з певними відмінностями. Наприклад, у Валонії підприємствам, що збанкрутіли внаслідок кризи, виплачують 5000 євро разової допомоги.

Але є й цікавинки – наприклад, у Брюсселі надають разову компенсацію в 2000 євро перукарням. Також тут скасували надсилання штрафів за порушення автомобілістами Low Emission Zone (забруднення повітря в зоні міста) до першого дня після завершення карантину. 

Водночас такі заходи в соціально орієнтованій Бельгії спричинили дискусії навколо принципового питання: якщо держава готова виділяти кошти, аби врятувати економіку, то чи не потрібно змінити підхід і інвестувати також у розвиток вразливих груп населення?

Адже якщо цього не робити, криза охорони здоров’я закінчиться кризою соціальною.

Зокрема, згідно з опитуваннями, кожен п’ятий фламандець очікує втратити роботу, а кожен другий – вважає, що втратить у зарплатні.

* * * * *

Зарано стверджувати, що Бельгія подолала епідемію. Станом на 9 квітня у країні інфіковано більш ніж 23 тисяч осіб, а померло – 2240.

Проте чітке планування та підготовка однозначно допомогли королівству втримати ситуацію під контролем, а медичній системі – впоратися.

За останніми повідомленнями, кількість нових госпіталізацій стабілізувалася, а інфікована особа заражає менше ніж одну іншу особу (раніше – дві-три особи).

А найголовніше – досвід пошуку компромісів у складній бельгійський політичній системі допоміг знайти "золоту середину" між захистом всього суспільства та інтересами окремого громадянина.

Авторка: Тетяна Шевчук,

Дипломатична академія України імені Геннадія Удовенка при Міністерстві закордонних справ