Між вірусом та коктейлем Молотова: чому Італію знову охопили протести
Як тільки з Італії почалися надходити обнадійливі новини щодо подолання епідемії коронавірусу, країна повернулася до активного політичного життя.
Старт нового політичного сезону почався з низки потужних протестів, що пройшлися по півночі Італії і стосувалися коронавірусних заборон уряду.
Медичні рекомендації уникати соціальних контактів не зупинили прихильників правих та футбольних фанатів – на вулиці з камінням та коктейлями Молотова вийшли сотні протестувальників.
Втомою від дій уряду намагаються скористатися і в опозиції: хтось – вимагаючи повної відставки, хтось – намагаючись нав’язати йому свій порядок денний.
А отже, політична нестабільність знову повернулася в італійське життя. Тим більше, що Італія готується до масштабної виборчої реформи, в якої є і стійкі прихильники, й непримиренні опоненти.
"Ви, хлопці, все руйнуєте…"
Мітинг італійських ультраправих екстремістів та любителів футболу відбувся 6 червня в італійській столиці. І ніби через те, що заходи з протидії коронавірусу виявилися недостатніми з боку уряду.
Ініціативу започаткували ультрас міста Брешії ще на початку травня у соціальних мережах, згодом до них приєдналися ультрас "Лаціо", "Венето Фронте Скінхед", "Болоньї", "Асколі", "Кров і честь Варезе", ультрас "Інтера" та "Верони".
Географія учасників показує практично усі міста Північної Італії, де традиційно превалювали "праві погляди" щодо політики.
Сотні радикально налаштованих італійців виступили з вимогою до уряду подати у відставку.
Сутички в центрі Рима розпочалися після бійки між демонстрантами. Поліція відреагувала застосуванням водяних гармат та сльозогінного газу, а також здійснила низку арештів.
Repubblica пише, що демонстранти оточили журналістів, поліцейських та карабінерів, кидаючи каміння, пляшки, коктейлі Молотова, димові бомби та смолоскипи.
Деякі поліцейські та відеооператори були поранені; вісьмох людей заарештовано.
Зі сцени Роберто Фіоре, національний лідер "Форца Нуова", і його соратник Джуліано Кастелліно намагалися заспокоїти протестувальників, сказавши: "Ви, хлопці, все руйнуєте…".
Цікаво, що інші ультрас не поділяли таку ініціативу та в листі-зверненні відмовилися від участі. Найімовірніше, навряд чи вони хотіли, щоб їх порівнювали із будь-ким із італійських політиків.
Здавалося б, яким чином ультрас пов’язані з політичним ландшафтом Італії? А дуже просто.
Ця подія символічно ознаменувала собою початок нового політичного марафону, демонструючи явну потребу у самоствердженні після сезону виборчої "тиші", спричиненої COVID-19.
І тут кожен з італійських політиків пробує на "міцність" власні "політичні м’язи", щоби знову заволодіти серцями та голосами своїх співвітчизників.
Кращий час для протестів
Як показують опитування громадської думки Euromedia Research, час для протестів – майже ідеальний: показник довіри до самого прем’єр-міністра Конте падає до 43,4% (-0,9% у порівнянні із попереднім періодом), уряду – до 34,2%.
Популярність Ватикану також падає (34,1%), а довіра до судової влади скотилася до 26,4% (-12,3%).
Прем'єр-міністр Джузеппе Конте переймається тим, як буде презентувати свій економічний план виходу Італії з кризи, зумовленої COVID-19. Дебати щодо цього йдуть не перший день і не першу ніч, а фіналізуватися мають цього четверга-п’ятниці, коли Конте обговорюватиме план із представниками коаліційних та опозиційних сил.
Звісно, епатує Маттео Сальвіні. "Із Конте все завершено, йдемо усі на голосування восени", – таким чином політик закликає підтримати його спроби блокувати Палати парламенту із вимогою, щоб прем’єр Джузеппе Конте подав у відставку, а сам Сальвіні – посів його крісло. Про це політик розповів у своєму відвертому інтерв’ю газеті "Ла Стампа".
І хоча події 6 червня не пов’язані з партією "Ліга", проте дуже схожий протест Сальвіні організував 2 червня – на День Італійської Республіки.
Тоді він очолив демонстрацію правих сил разом із ультраправою партією "Брати Італії" та її лідеркою Джорджією Мелоні. Часто без маски, політик з'являвся перед демонстрантами та журналістами, охоче роблячи "селфі" та нівелюючи правила соціального дистанціювання.
"Демпартія та "Рух 5 зірок" іще мають перевірити себе на політичну самоідентифікацію", – натякав політик на наявні труднощі в обох партіях з кандидатами та політичними позиціями.
"Італія обиратиме майбутнє на наступні 30 років", – додає Маттео Сальвіні. І тут він має рацію, адже восени італійці голосуватимуть не тільки на муніципальних та регіональних виборах, але ще й матимуть референдум щодо зміни кількості депутатів у парламенті.
Виборців запитають, чи схвалюють вони конституційний закон, який вносить зміни до конституції, щоби зменшити кількість депутатів у парламенті з 630 до 400 в Палаті депутатів і з 315 до 200 в Сенаті. Спочатку проведення цього референдуму планувалося іще на 29 березня, але його було перенесено до осені після поширення пандемії коронавірусу.
Сальвіні зазначає, що будь-якій спробі співпраці між урядом та опозицією перешкоджало небажання Кабміну його слухати.
Берлусконі йде на допомогу
Ще одна новинка нинішнього політичного сезону – "розлучення" Сальвіні з лідером "Форца Італія" ("Вперед, Італіє!") Сильвіо Берлусконі.
Причина конфлікту – суперечності щодо політичних квот, хто і з яких партій контролюватиме регіони в Італії.
Зокрема, для Берлусконі було принциповим, щоб у боротьбу за регіон Кампанія включився його кандидат Стефано Кальдоро. Однак вже після того, як ця кандидатура була погоджена із Сальвіні, той раптом обрав інший шлях – висунути власного сильного кандидата "із народу".
Італійські ЗМІ за це "охрестили" Сальвіні "ius primae noctis" – як "політика, що має право першої ночі" щодо визначення кандидатів на регіональні посади.
"Якби я його слухав, я програв би тричі поспіль. Тому я розриваю із ним стосунки навіть ціною власного програшу, але не хочу, щоб йому дісталися усі лаври", – заявив з цього приводу Берлусконі.
Втім, це не єдиний привід для конфлікту між політичними силами.
Берлусконі побоюється політичної реформи, яка може змінити виборчу систему країни (про це – трохи нижче).
Отож, "всемогутній Сільвіо", чиї рейтинги вже давно не є високими, починає доволі відверто "загравати" з Демократичною партією. Ба більше, починає підтримувати запровадження пропорційної системи виборів, керуючись розрахунком бути в союзниках із "лівими".
Берлусконі почав лояльніше ставитися до урядових ініціатив, особливо під час "Фази-2", коли уряд Конте докладає чималих зусиль, аби залишитися при владі та допомагати італійцям у боротьбі з економічними труднощами.
Назад до Першої Республіки
Чи дійсно Італія радикально змінить свою виборчу систему? Ці очікування є цілком виправданими, адже відповідний проєкт закону вже подано до парламенту.
Законопроєкт готував Джузеппе Брешіа ("Рух 5 зірок") ще наприкінці 2019 року, і за італійською традицією він отримав назву на честь свого розробника – "Брешеллум".
Згідно з текстом, запропоновано скасувати вибори в одномандатних округах, перейти на чисту пропорційну систему і встановити 5-відсотковий прохідний бар'єр на виборах до парламенту.
Таку ініціативу демократи виношували давно. І вона має своє історичне підґрунтя.
Пропорційна виборча система працювала в Італії з часів Другої світової війни аж до кінця так званої "Першої Республіки", коли у 1992 році у країні відбулося масштабне інституційне перезавантаження через низку корупційних скандалів.
З 1993 року, після відповідного референдуму, народилася Друга Республіка, яка передбачала запровадження мажоритарної системи виборів в Італії.
Справжня проблема полягає в тому, що ані мажоритарне, ані пропорційне голосування в Італії ніколи не гарантувало політичної стабільності: за 74 роки новітньої історії Італії в країні змінилося 66 різних урядів.
Тож пересічні італійці не розуміють такий крок "назад до історичного минулого".
Нищівної критики ця ініціатива зазнала й від опозиції.
Однак цього разу Демократична партія налаштована йти до кінця у відстоюванні цих змін. Там сподіваються на те, що голосування за новими правилами дозволить їм сформувати набагато монолітніший уряд.
Найімовірніше, у найближчі місяці цей законопроєкт стане ключовою темою для політичних конфліктів. А це означає, що над Італією знову нависла загроза розвалу коаліції.
Автор: Вікторія Вдовиченко,
кандидат історичних наук,
асоційований експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма"