Саморуйнування Трампа: як протести в США впливають на президентську кампанію

Як масові протести в США вплинуть на президентські перегони? У тому, що цей вплив буде значним, сумнівів ні у кого вже не лишилося.

Та хто з кандидатів в президенти зуміє виграти від останніх подій в країні?

Надії Трампа на те, що його жорстка позиція щодо протестів матиме широку підтримку, схоже, не виправдалися.

Президент сподівався, що він зможе повторити успіх Річарда Ніксона, який виграв вибори 1968 року на тлі втоми країни від затяжних протестів і заворушень (викликаних в тому числі і вбивством Мартіна Лютера Кінга у квітні 1968-го).

Немає сумнівів, що багато американців дійсно були в останні тижні стурбовані погромами, грабежами і мародерством, які супроводжували протести. Але водночас вони не хотіли припинення заворушень ціною ще більшої крові.

Соціологічні опитування показують, що більшість американців вважають расизм цілком реальною проблемою, з якою потрібно боротися, і висловлюють розуміння протестів і співчуття їхнім учасникам.

Схоже, що Америка змінюється, і президент Трамп не встигає за нею.

Скандальний старт

На 19 червня у виборчій кампанії Дональда Трампа спочатку планувався перший після карантину передвиборчий мітинг.

Залишимо осторонь питання про доцільність проведення масового зібрання людей в закритому приміщенні в умовах епідемії коронавірусу, яка й досі триває. Вибір дати багатьом видався недоречним саме через хвилю виступів афроамериканців за свої права і на тлі досить суперечливої реакції Трампа на ці протести.

Річ у тім, що 19 червня посідає помітне місце в американській історії. Цього дня 1865 року в Гальвестоні, Техас було проголошено скасування рабства.

Формально це було зроблено ще в Прокламації про скасування рабства, яка набрала чинності з початку 1863 року. Але для реального звільнення рабів тоді потрібно було ще, щоби Північ виграла війну у Півдня. Законодавчо скасування рабовласництва було закріплене 13-ю поправкою до конституції США, яка була прийнята в кінці 1865-го.

99 років по тому – в 1964-му – в цей же день Конгрес США схвалив проєкт Закону про громадянські права, який завдавав удару по практиці расової дискримінації та сегрегації в США.

Від змішування слів "червень" і "дев'ятнадцяте" виникло словосполучення Джунтінс (Juneteenth).

Відтоді народні маси відзначали Джунтінс саме як своє свято, тривалий час не закріплене як офіційне. За цим днем ​​закріпилися різні інші неформальні назви, такі як "День свободи" або "Чорне 4 липня".

У більшості американських штатів цей день вже досить давно вважається святом.

На хвилі нинішніх виступів за права афроамериканців зростає підтримка ідеї перетворити Джунтінс на загальнонаціональне свято.

Та це не єдина причина, яка зробила старт виборчої кампанії Трампа скандальним.

Ситуацію посилив вибір місця проведення цього мітингу – Талса, Оклахома. Саме тут у 1921 році відбувся один з найстрашніших в американській історії погромів проти чорношкірих.

Цілий район міста – Грінвуд – тоді був фактично стертий з лиця землі. Таким чином, у нинішній емоційно зарядженій ситуації цей вибір сприйняли критично. Під впливом критики штаб Трампа вирішив перенести мітинг з 19 червня, але не відмовився від проведення його саме в Талсі.

Президент в ізоляції

Схоже на те, що Трамп перестав бути непотоплюваним президентом.

Свого часу він хвалився, кажучи, що навіть якщо він вийде на П'яту авеню і застрелить когось, то не втратить виборців. Схоже, ці часи вже в минулому.

Зрозуміло, що зберігається ядерний електорат Трампа. Це його найнадійніші прихильники. В їхніх очах президент завжди правий.

Це поклоніння на рівні культу, для якого Трамп є таким собі гуру.

Але цього електорату Трампу недостатньо, щоби зберігати шанси на переобрання.

Нинішній рік видався для президента дуже непростим. Він почався зі слухань у Конгресі з приводу імпічменту.

Трамп встояв, зберіг свій пост, і результати слухань не принесли особливих змін.

Але незабаром Америки дісталася епідемія коронавірусу. Президент досить довго не визнавав реальність і масштабність загрози. Було втрачено цінний час.

Коли Трампа запитали, чи визнає він відповідальність за неадекватну реакцію на епідемію, він заявив, що не визнає жодної відповідальності. Така позиція суперечить традиціям американської політики.

Президент завжди відповідає за те, що відбувається в країні, навіть коли, здавалося б, його прямої відповідальності немає. Свого часу президент Гаррі Трумен навіть тримав у себе на столі в Овальному кабінеті на найвиднішому місці табличку зі словами "The buck stops here", що можна перекласти як "відповідальність завжди на мені". Такої думки дотримуються більшість американців.

Коли масштаби епідемії в США стали очевидні, Трампу довелося все-таки погодитися з жорстким локдауном, що своєю чергою призвело до різкого падіння американської економіки. Це вибило з рук президента Трампа важливий козир, який полягав у високих темпах економічного розвитку країни напередодні кризи.

Сьогодні Трамп виступає за якнайшвидше відкриття економіки. І знову це викликає критику з боку частини американців, які бояться занадто швидкого повернення до звичайного життя на тлі триваючої епідемії.

Трамп, зокрема, розгубив частину підтримки з боку літніх американців, які становлять основну групу ризику за часів коронавірусу.

Ну і, нарешті, протести, які прокотилися країною після смерті Джорджа Флойда, завдали останнього на даний момент удару по рейтингах президента.

Його поведінка в розпал кризи викликала навалу критики від опонентів і певне здивування з боку частини людей, лояльних до Трампа. Нездатність і небажання президента виступити в ролі президента всіх американців, примирителя, були дуже добре помітні. На тлі масштабних протестів Трамп довго не звертався до нації, попри те, що частина його оточення благала президента зробити це.

Твіти президента часто лише підливали олії у вогонь. Трамп, власне, не приховував, що він виступає за силове придушення протестів за будь-яку ціну.

Кульмінацією стали події 1 червня, коли мирний протест на площі Лафаєта жорстоко розігнали задля того, щоби президент міг пройти кілька сотень метрів до церкви Св. Іоанна.

Ще одним важливим епізодом стала наполеглива пропозиція президента використовувати для придушення протестів регулярні війська збройних сил США.

Не лише високопоставлені військові чини у відставці, але навіть чинний міністр оборони Марк Еспер і голова об'єднаного комітету начальників штабів Марк Міллі виступили проти цієї ідеї.

Таке рідкісне явище в американській історії супроводжується і дистанціюванням від Трампа низки республіканських політиків, які ще недавно були серед його явних прихильників.

Чинний президент, по суті, опинився в ізоляції.

У такій ситуації опонент Трампа Джо Байден, на думку багатьох, може просто розслабитися і спостерігати за його саморуйнуванням.

Втім, набагато продуктивнішою виглядає тактика перехоплення ініціативи. Саме тому Байден останніми тижнями став більше виходити в люди, збільшувати кількість інтерв'ю та виступів, виявляти активність у соціальних медіа.

Його кампанія почала активно вкладати зібрані кошти в передвиборчі перегони, в тому числі й в тих штатах, які ще вчора здавалися беззаперечною вотчиною Трампа, не забуваючи і про ті штати, в яких у 2016 році Гілларі Клінтон несподівано отримала поразку.

Вирішальні місяці боротьби ще попереду, але зараз чаша терезів електоральних симпатій хитнулася в бік кандидата від демократів.

Автор: Володимир Дубовик,

директор Центру міжнародних досліджень,

доцент кафедри міжнародних відносин Одеського національного університету імені Мечникова