Відповідальна за інтеграцію: хто керуватиме європейськими реформами в оновленому уряді
Урядова євроінтеграція нарешті може вийти з "режиму паузи".
Прем’єр-міністр вирішив змінити свого заступника з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України. Посаду віцепрем’єра, яку наразі займає Вадим Пристайко, має обійняти юристка, фахівчиня з європейського права Ольга Стефанішина.
Чому це так важливо?
Насамперед через те, що це призначення має стати першим кроком для виводу з кризи урядової роботи в питанні євроінтеграції. При цьому – не втративши у фаховості керівника європейського напрямку. А у разі, якщо в офісі президента переконаються у фаховості нової віцепрем’єрки, вона має всі шанси зберегти цю посаду надовго і залишитися на ній навіть у разі зміни уряду.
І це є ключовою, украй важливою зміною.
Річ у тім, що призначення Пристайка на посаду віцепрем’єра було вимушеним.
ЄвроПравда вже розповідала, як з’явилося це рішення. Не секрет, що формуванням складу уряду Дениса Шмигаля опікувався не прем’єр (як це передбачено Конституцією), а президент та його офіс. В ОПУ планували, що в новому уряді Дмитро Кулеба очолить МЗС, але на додаток збереже посаду віцепрем’єра з євроінтеграції.
Таке суміщення від початку викликало критику, адже, попри стереотипи, впровадження євроінтеграційних змін має мало спільного з дипломатією.
Але завадило інше: в день призначення уряду виявилося, що ця ідея суперечить Конституції. Річ у тім, що кандидатуру головного дипломата у Раду має вносити президент, а віцепрем’єра – голова уряду, і "сумістити" ці документи неможливо. А оскільки "плану Б" у президента не було, а лишати уряд без "європейського" віцепрем’єра Банкова не хотіла, щоби не надсилати партнерам хибний сигнал – виникла ідея призначити на цю посаду Вадима Пристайка.
Та головною проблемою стало те, що на Банковій це призначення вважали тимчасовим. Там від початку розраховували швидко замінити віцепрем’єра, кажуть джерела ЄП.
Пристайко також знав, що працюватиме на посаді не надто довго, та очікував на призначення очільником одного з українських посольств, що було погоджене із Банковою ще до ротації.
І все це наклалося на давні кадрові проблеми в урядовому офісі з координації євроінтеграції, де ще від вересня немає керівника і з часом кількість вакансії лише збільшувалася. Адже хто схоче йти до уряду на такі посади, не знаючи, хто стане твоїм безпосереднім керівником, тобто віцепрем’єром?
Усе це де-факто поставило євроінтеграцію на паузу.
А разом із проблемами, які викликала пандемія, це додатково загальмувало виконання Україною Угоди про асоціацію з ЄС, яка минулого року і без того рекордно уповільнилася.
Чи здатне призначення Ольги Стефанішиної розв'язати ці проблеми?
Принаймні частину з них – так, здатне. Як мінімум, це свідчить про те, що в уряді почули про наявність проблем.
До того ж кандидатура імовірної нової віцепрем’єрки обрана якнайкраще. У експертній спільноті вона зустріла повну підтримку; від посадовців ЄС автори цих рядків теж вже чули схвальні відгуки.
У 2016-2019 роках Ольга Стефанішина була керівником Урядового офісу з координації європейської та євроатлантичної інтеграції. Вона чудово орієнтується у виконанні Угоди про асоціацію, знає цю тематику набагато краще, аніж її попередники на цій посаді в обох урядах Володимира Зеленського.
Втім, успіх роботи урядового куратора євроінтеграції ще більшою мірою залежатиме від співпраці з парламентською більшістю. І цей виклик Стефанішиній ще доведеться подолати.
Майбутня віцепрем’єрка не є представником команди "Слуги народу", а на попередніх парламентських виборах вона йшла до Ради у списках партії Володимира Гройсмана (хоч і не вела політичної агітації). Втім, "чужою" чи то "суперницею" для партії влади вона також не є. Восени 2019 року Стефанішина деякий час попрацювала в команді віцепрем'єра Кулеби, співпрацювала з нинішнім складом парламенту.
І її представлення на засіданні фракції "Слуги народу" пройшло, за словами джерел, дуже добре. Сумнівів у її фаховості і водночас прагматичності у депутатів не лишилося.
Значно більшою інтригою лишається інше.
Чи зможе Ольга Стефанішина стати першим урядовцем, що збереже добрі відносини як з більшістю, так і з проєвропейською опозицією? Шанс на це є.
Стефанішина – держслужбовець зі стажем, вона працювала в Мін'юсті з 2007 року.
Втім, у 2016-му вона прийшла до уряду разом із віцепрем’єркою Іванною Климпуш-Цинцадзе. Нині вона є депутаткою від "Євросолідарності" та очолює парламентський комітет з питань інтеграції з Євросоюзом. І хоча Стефанішина нині точно не є членом команди Климпуш-Цинцадзе, але довіра до професійності одна одної між ними напевно збереглася.
Але чи стане цей старий досвід достатнім для тривалих конструктивних відносин? Це лишається під питанням. Історія віцепрем’єрства Кулеби (який також мав досвід у команді Порошенка) свідчить, що політичні розбіжності відіграють завелику, часом навіть визначальну роль, яка накладає відбиток на співпрацю навіть учорашніх партнерів.
І немає гарантій, що зі Стефанішиною цей сценарій не повториться.
Наостанок варто підкреслити:
Навіть призначення визнаного фахівця на посаду віцепрем’єра не є достатнім для прискорення європейської інтеграції України.
На це можна буде сподіватися лише після перезапуску всієї вертикалі урядової євроінтеграції – проведення конкурсу на голову урядового офісу (джерела кажуть, що його варто чекати з дня на день), заповнення вакансій профільних заступників міністрів, а також – що особливо важливо – перегляд системи їх координації із профільним віцепрем’єром (про що вже писала "Європейська правда").
Тішить те, що всі ці проблеми Ольга Стефанішина чудово усвідомлює.
А тому вже найближчим часом ми зрозуміємо, чи поділяє такі її погляди голова уряду.
Автори: Юрій Панченко, Сергій Сидоренко,
редактори "Європейської правди"