Арешти кандидата в президенти і керівника його штабу, черги для заповнення підписних листів на користь опозиційних кандидатів, повернення цікавості до політики у раніше аполітичних громадян, а головне – втома від незмінного президента...

Усе це – про президентські вибори в сусідній Білорусі, які мають усі шанси стати переломними.

Чому в чергових "виборах Лукашенка" раптом з’явилася інтрига? Чому він отримав прізвисько "Саша три відсотки"? І що можна очікувати від бурхливого початку передвиборчої кампанії?

Незвичайні вибори

Вже на початку року стало зрозуміло, що шості президентські вибори в Білорусі проходитимуть у вкрай складній для Александра Лукашенка зовнішній і внутрішній ситуації.

На початку року ключовою проблемою видавався диктат з боку Кремля – ​​в Москві активно схиляли Мінськ до поглиблення інтеграції, поперемінно використовуючи то фінансовий, то енергетичний аргументи.

Трактор проти коронавірусу: що стоїть за відмовою Лукашенка від карантину в Білорусі

Однак ситуацію додатково ускладнила пандемія коронавірусу. Небажання Лукашенка зупиняти економіку (в тому числі – через необхідність забезпечувати зарплати працівникам зупинених держпідприємств) не врятувало економіку від жорсткої просадки (за даними Світового банку, 2020 року ВВП Білорусі впаде на 4%), проте вкрай негативно вплинуло на рейтинги влади.

Оцінити, як саме змінилися рейтинги, більше неможливо – діяльність незалежних соціологів у Білорусі під забороною.

При цьому владі вдалося блокувати традиційну опозицію. Анонсовані останніми масштабні праймеріз для вибору єдиного кандидата були заблоковані, а їхній лідер Павел Северинець – заарештований.

В результаті про бажання йти в президенти заявило кілька опозиційних політиків. При цьому всі вони мають не дуже високі шанси отримати реєстрацію в якості офіційних кандидатів – виною тому фільтр у вигляді вимоги зібрати 100 тисяч підписів.

Ця вимога сама по собі – проблема для опозиційних політиків, що і було ключовою метою висування єдиного кандидата. А крім того, ця норма дозволяє владі без проблем відмовити в реєстрації опозиціонерам, пояснивши це неточностями в заповнених на їхню користь підписних листах.

Особливо небезпечний блогер

Перша сенсація нинішніх виборів – як з’ясувалося, місце традиційної опозиції готові зайняти новачки.

Найяскравішим учасником нинішньої кампанії став опозиційний блогер Сергій Тихановський. Останнього вдалося не допустити на вибори на ранньому етапі – перебуваючи під 15-денним арештом за участь у пікеті проти проведення параду 9 травня, блогер не міг самостійно подати заявку в Центрвиборчком.

Замість нього кандидатом у президенти була зареєстрована його дружина Світлана Тихановська, відмовити якій у ЦВК не було підстав.

Однак і в якості довіреної особи потенційного кандидата в президенти Тихановський був занадто небезпечний для влади.

Як наслідок, провокація на мітингу в Гродно призвела до масових затримань, і тепер Сергію Тихановському загрожує три роки за "організацію групових дій, що грубо порушують громадський порядок і пов'язані з явною непокорою законним вимогам представників влади".

Своєю чергою серія обшуків у Тихановських з третьої спроби дала результат – згідно з повідомленнями слідства, на дачі за диваном було знайдено $900 тисяч.

Втім, вже зараз можна говорити, що блогер справив колосальний вплив на хід кампанії.

По-перше, з його легкої руки до Лукашенка приліпилося прізвисько "Саша три відсотки" – воно було взято з результатів опитувань, оприлюднених в інтернет-ЗМІ. І хоча такі опитування явно не показові, в умовах відсутності соціології альтернатив їм немає.

По-друге, саме Тихановському вдалося показати, що противники Лукашенка вже не є меншістю в країні.

Черга до підписних листів у Мінську. Фото tut.by

На відміну від інших кандидатів, які збирають підписи за свою кандидатуру протягом усього дня, Тихановський збирав їх у певному місці і в певний час, перетворивши банальну процедуру на опозиційні мітинги.

А головне, картина величезних черг із охочих поставити підпис за опозиційного політика показала білорусам, що противники Лукашенка вже не є маргінальною меншістю.

Опозиціонер з "Газпрому"

Втома від чинного президента призвела до нового феномену – заблокувавши одного опонента, влада одразу отримала іншого.

Ще одна особливість останніх виборів – участь у них кандидатів, здавалося б, успішно інтегрованих в лукашенківську систему управління державою.

Таких виявилося навіть двоє: творець білоруського Парку високих технологій Валерій Цепкало і колишній голова правління "Белгазпромбанку" Віктор Бабарико.

При цьому особисті капітали дозволяли обом без проблем зібрати "із запасом" підписи на свою підтримку – що було практичні неможливо зробити традиційним опозиціонерам.

При цьому на початку кампанії обох кандидатів вважали "спаринг-партнерами" Лукашенка – не випадково той самий Бабарико в перші тижні після заяви про участь у виборах фактично не збирав підписи за свою кандидатуру.

Усе змінив другий арешт Тихановського. Бабарико висловився на захист опозиційного блогера – і після цього його виборча кампанія стартувала по-справжньому. А самого банкіра стали вважати основним опонентом Лукашенка.

При цьому питання підтримки Бабарико розкололо опозиційно налаштованих білорусів.

З одного боку, за ним стоїть "креативна молодь", яка досі не брала участі в політиці. Цього виявилося достатньо, щоби банкір зібрав за свою кандидатуру майже 500 тисяч підписів – в рази більше необхідного.

Виктор Бабарико

З іншого – традиційна опозиція не поспішає підтримати потенційного суперника Лукашенка. Для значної частини з них топ-менеджер банку, що належить російському "Газпрому", виглядав так само неприйнятно, як і сам Лукашенко.

Показовими є заяви кандидата щодо зовнішньої політики. На початку кампанії він взагалі критикував Лукашенка за... недостатню інтеграцію з РФ.

Лише потім, коли така риторика "не зайшла", він трохи скорегував свій зовнішній курс.

"Білорусь входить в ОДКБ, і зрозуміло, що існує купа міжнародних угод, з яких за один день не вийдеш. Моя позиція стосовно Білорусі: може, не вдасться це зробити після перемоги протягом одного або двох термінів, але я дуже хотів би бачити Білорусь нейтральною країною", – пізніше заявив він в інтерв'ю російському виданню "Комерсант".

Гра на підвищення ставок

В останні дні збору підписів виборча кампанія різко загострилася.

Під час подачі до Центрвиборчкому підписних листів сам Бабарико та його син були заарештовані.

Офіційно – зовсім не у політичній справі, а у кримінальних – кандидата в президенти звинувачують в ухиленні від сплати податків і у відмиванні коштів, отриманих злочинним шляхом.

Прибічники кандидата в це не вірять – наступного дня центр Мінська заповнили протестувальники.

Тисячі людей створили живий ланцюг на підтримку заарештованих. У відповідь міліції довелося практично заблокувати центр Мінська, затримавши понад сотню людей.

При цьому білоруські силовики роблять заяви, що арешт Бабарико поставив хрест на спецоперації РФ задля зміщення Лукашенка.

"Ми знаємо, що ляльководи, які стоять за ним, побоюються, що наші дії призведуть до отримання даних і підтвердження їхньої причетності до цієї протиправної діяльності. Такими особами є, ми знаємо, великі начальники в "Газпромі", а може, й вище", – заявив голова Комітету держконтролю Іван Тертель.

При цьому сам Лукашенко уточнює, що арешт став можливий завдяки отриманню інформації про міжнародні перекази Бабарико, отримані від США.

І це додатково розколює суспільство, частина якого і раніше вважала Бабарико частиною плану РФ зі зміни влади в країні.

Що далі?

19 червня білоруська ЦВК завершила прийом підписних листів. А вже 9 липня стане відомо, кого Лукашенко допустить до виборів.

Можливість як не допустити неугодних кандидатів до виборів, так і контролювати роботу ЦВК гарантує Лукашенку формальну перемогу і цього разу.

Питання лише в одному – як таку перемогу сприймуть у суспільстві.

Градус втоми від незмінного президента, невдоволення його останніми рішеннями зовсім не гарантує масових протестів навіть у разі брутальних і масштабних фальсифікацій.

Тим більше, того ж Бабарико складно назвати харизматичним політиком, готовим вести людей на барикади.

З іншого боку, з останніх жорстких розгонів протестів у Білорусі минуло більше десяти років. За цей час виросло нове покоління білорусів, не готових миритися з незмінним президентом.

А головне – різке зростання популярності Тихановського і Бабарико показало, що

рівень невдоволення чинним президентом досяг свого піка.

Люди готові підтримати будь-якого альтернативного кандидата, навіть із сумнівним бекграундом, аби не допустити на шостий термін Александра Лукашенка.

Цю втому і невдоволення влади навряд чи вдасться взяти під контроль. А отже, літо в Білорусі обіцяє бути по-справжньому спекотним.

Автори:

Юрій Панченко, редактор "Європейської правди",

Тетяна Калиновська, журналістка, Мінськ