Перші "коронавірусні" вибори в Європі пройшли у Сербії.

На парламентських виборах 21 червня абсолютну перемогу отримала Сербська прогресивна партія (SNS), головою якої є президент країни Александар Вучич. Тепер вона здатна одноосібно формувати коаліцію та призначати уряд. 

Втім, ця перемога може стати "початком кінця" для чинного президента Сербії.

Адже її було досягнуто на тлі відмови опозиції від участі у виборах – і це суттєво зменшує легітимність новообраного парламенту в очах суспільства. 

А головне – одноосібна влада означає й одноосібну відповідальність. В першу чергу йдеться про відносини із Косовом, до чого Белград підштовхують і ЄС, і США.

Однак будь-які поступки у питанні Косова призведуть до масових протестів у Сербії. І не виключено, що РФ, яка завжди підтримувала сербську владу, цього разу стане на бік більш войовничої та антизахідної опозиції. 

"Перемогли навіть там, де раніше програвали"

На парламентських виборах у Сербії 21 червня переконливу перемогу здобула Сербська прогресивна партія, SNS, лідером якої є чинний президент країни Александар Вучич.

Партія, яка йшла на вибори під гаслом "За наших дітей", отримала більше 60% голосів виборців, які взяли участь у голосуванні. Це рекордний показник.

"Я багато років у політиці, але таке переживаю вперше! Ми отримали найбільшу в історії довіру народу, понад 2 млн голосів громадян із 3,3 млн тих, хто прийшов на вибори. Ми перемогли всюди, навіть там, де раніше програвали. Перемогли в Берліні, Нью-Йорку, в Москві ми набрали 57%, а в Сочі – 95%!" – радісно заявив сербський президент після оприлюднення перших результатів екзит-полів.

Разом з SNS до парламенту проходить ще одна правляча політична сила – передвиборчий блок на чолі із Соціалістичною партією Сербії, яку очолює міністр закордонних справ Івіца Дачич (понад 10%).

Тривідсотковий бар'єр, за попередніми результатами, подолав також "Сербський патріотичний союз СПАС", список якого мав назву "Перемога для Сербії". Лідером цієї політсили є колишній член збірної Сербії із водного поло Александар Шапич.

Формально це єдина опозиційна загальнонаціональна політична сила, що отримує місця в новому парламенті.

Але сам Шапич вже встиг дуже обережно заявити, коментуючи можливість формування післявиборчих коаліцій: "Я ні перед ким не зачинятиму двері. Я говоритиму з усіма", що аж ніяк не схоже на промову опозиціонера.

В парламенті будуть також представлені партії національних меншин, які проходять за окремою квотою. Це Союз угорців Воєводини, боснійська Партія демократичної дії Санджаку, албанська "Демократична альтернатива" та ще один список, очолюваний муфтієм Муамером Зукорлічем.

Президент Сербії Вучич святкує перемогу своєї партії

За попередніми розрахунками, Сербська прогресивна партія матиме 191 депутата з 250, соціалісти – 32, політсила Шапича – 11.

З партій меншин більше всього мандатів - 10 - отримає Союз угорців Воєводини. Партія демократичної дії Санджаку, албанська "Демократична альтернатива" та список Муамера Зукорліча - по два.

Отже, якими б не були остаточні офіційні результати голосування, очевидно, що Вучич та його союзники отримують практично повний контроль над парламентом та майбутнім урядом, на додачу до поста президента країни.

Вибори без опозиції

Втім, підсумки голосування не означають для нинішньої (та майбутньої) влади Сербії повної перемоги і життя в теплій політичній ванні.

Річ у тім, що провідні опозиційні сили, які згуртувалися в "Альянс для Сербії", участі у виборах взагалі не брали.

На додачу опозиціонери закликали громадян бойкотувати голосування і впевнені, що їхній заклик почули: на виборчі дільниці, за попередніми підрахунками, прийшло менше 50% виборців.

У Сербії не існує закону, який би встановлював "планку явки" для визнання виборів такими, що відбулися, але це не заважає надавати особливої політичної ваги цьому психологічно важливому показнику. "Альянс для Сербії" вже встиг заявити, що участь менше половини зареєстрованих виборців означатиме нелегітимність нової влади.

На пресконференції після закриття виборчих дільниць лідер "Альянсу для Сербії" Драган Джилас наголосив, що "Сербія однозначно сказала "ні!" Александару Вучичу", зазначивши, що бойкот досяг успіху, тому що на виборах зафіксована "найнижча явка в історії сучасної Сербії", що каже про нелегітимність влади.

Але якщо явка і виявиться, за офіційними даними, більшою за 50%, це все одно не стане перепоною для подальшого зростання протестних настроїв – явно в хід піде теза "влада вирішила нас обдурити".

В умовах, коли найбільш потужна та активна опозиція свідомо залишилася поза парламентом, невідворотно треба чекати пожвавлення політичної боротьби – в тому числі й непарламентськими методами. В Сербії і так перед карантином тривали масові вуличні "антивучичівські" акції протесту. І нині заяви опозиційних лідерів кажуть про продовження цієї політики.

Магістральною вимогою опозиціонерів було і є впровадження демократичних принципів у політичне життя, в першу чергу проведення вільних від втручання влади виборів – зокрема, призначення на час виборчої кампанії технічного уряду та надання доступу опозиції до державних медіа.

За словами Джиласа, виходом із нинішньої ситуації є або проведення вільних виборів під наглядом Європейського Союзу, або поглиблення кризи, посилення агресії, підвищення напруженості.

Президент опозиційного руху "За зміни" Янко Веселінович заявив, що "Альянс за Сербію" "боротиметься за вільну Сербію" і не визнаватиме парламент та уряд, які будуть сформовані на основі нинішніх виборів.

Натяк більш ніж прозорий. Тим більше для країни, яка є батьківщиною першої "кольорової революції" і в якій за 30 років лише тричі були проведені чергові парламентські вибори (включно із останніми) і вісім разів – дострокові.

Косово в центрі уваги

Тригером загострення ситуації може стати та ж сама причина, яка "повалила" Слободана Милошевича під час "Бульдозерної революції" – Косово.

В 2000-му році на зміну адепту "Великої Сербії" та авторитарному лідеру, після його програшу у війні за автономний край Косово і Метохія, прийшли більш проєвропейські і менш шовіністично налаштовані політики.

Асоціація ворожнечі: чи втримає Брюссель мир на Балканах. Репортаж із Косова

Тепер ситуація є дзеркально протилежною – Вучичу, який хоче знайти компроміс та домовитися із Приштиною, хоча і формально не визнаючи до повної міри незалежність Косова, "дихають у спину" політичні лідери, які виступають категорично проти будь-яких поступок косоварам.

Напередодні дня виборів Драган Джилас, коментуючи інформацію про ймовірність досягнення незабаром "остаточного рішення" щодо Косова і Метохії, заявив, що не впевнений, що Вучич "якось неофіційним шляхом" не визнає незалежність Косова. За словами опозиційного політика, такий крок був би "відплатою" Вучича за ту підтримку, яку він отримав від Заходу для своєї влади.

"Він щось обіцяв, і тепер настав час виконати ці обіцянки", – заявив лідер "Альянсу для Сербії". Джилас наголосив, що проти рішення, яке люди в Сербії переживатимуть як приниження та історичну несправедливість.

Ще один лідер "Альянсу для Сербії" та очільник руху "Двері" Бошко Обрадович за кілька днів до голосування взагалі прямо заявив, що бойкот виборів захищає Косово і Метохію як частину Сербії, оскільки таким чином визнання Косова, що нібито має намір зробити Вучич після виборів, не матиме легітимності.

Загалом зрив можливих компромісних домовленостей щодо Косова виглядає як головна мета нинішньої сербської опозиції на цьому історичному етапі.

Натяк від Москви

Треба зазначити, що наміри сербських опозиціонерів повністю збігаються із намірами Росії.

Голова Міністерства закордонних справ РФ Сергєй Лавров, який відвідав Белград напередодні виборів, прямо заявив, що прийме будь-яке рішення по Косову, яке буде базуватися на Резолюції Ради Безпеки ООН 1244 – тобто на документі, який, на думку росіян, захищає територіальну цілісність Сербії, визначаючи статус Косова як частини Сербії.

Вже 27 червня Вучич має зустрітися у Вашингтоні з офіційними представниками Приштини.

Як стверджують коментатори і в США, і в РФ, на тлі внутрішньоамериканських проблем Дональд Трамп вирішив продемонструвати швидкі успіхи на зовнішній арені – зокрема, форсувати остаточне вирішення косовського питання.

Але якщо цей план господаря Білого дому дійсно вдасться, хай не через кілька днів, а через кілька місяців, і при цьому сербський президент якимось чином насправді визнає право Косова на існування, його чекатиме "Майдан".

І наразі не зовсім зрозуміло, чи є у Вучича варіант досягти хоча б якихось домовленостей із Приштиною і уникнути повторення "Бульдозерної революції".

Помітно, що сербський лідер усіма силами хоче отримати гарантії підтримки від Росії. Звідси і ця дивна згадка про кількість голосів, отриманих у Сочі, і поїздка на "парад Перемоги".

Але, кажуть, Кремль вже давно не проти зміни влади в Белграді.

Занадто "прозахідний" цей Вучич, занадто миролюбний, якщо дивитися на нього з Москви.

Автор: Наталя Іщенко,

журналіст, редактор порталу "Балканський оглядач"