У вівторок 23 червня книгарні США офіційно розпочнуть продаж мемуарів Джона Болтона про його роботу у команді президента Дональда Трампа. Майже півтора року – з квітня 2018 по вересень 2019 – він обіймав посаду національного радника з питань безпеки, тобто був одним із ключових посадовців, що визначали міжнародну та безпекову політику Білого дому.

Його звільнення не було полюбовним – Болтон мав засадничі розбіжності із президентом США про те, як Штати мають діяти у світі.

Та досі мало хто міг уявити масштаб суперечностей.

Мемуари колишнього безпекового радника США стали скандальними задовго до виходу друком.

І це не дивно. Книга, що має назву "Кімната, де це сталося" (The Room Where It Happened), розкриває подробиці переговорів Трампа в Овальному кабінеті та поза ним, розповідає про, м’яко кажучи, нестандартний підхід президента США до зовнішньої політики. Білий дім відчайдушно і марно намагався зупинити публікацію, переконував прибрати з книги окремі секретні фрагменти.

А минулого тижня, коли перші примірники потрапили до журналістів і американські газети зарясніли скандальними подробицями, Трамп заявив, що книга складена із "брехливих фактів", а держсекретар Майк Помпео додав, що вона вже "завдала шкоди Америці".

І якщо твердження про брехливість книги багато хто сприйняв як спробу "зберегти обличчя", то слова про шкоду – незаперечні. Американській дипломатії завдано чергового потужного удару. Болтон цитує переговори Трампа з багатьма світовими лідерами, які ніколи не мали стати публічними. У тому числі ті, що стосуються України.

"Європейська правда" прочитала цю книгу до початку її продажу. Ображатися Трампу є на що. Ми свідомі того, що слова Болтона неможливо на 100% підтвердити, але його репутація (а також підтримка ним України) дають підстави принаймні зважати на його заяви.

У першій статті – про гельсінський саміт лідерів Штатів та Росії, а також про те, як Трамп планував оголосити про вихід США зі складу НАТО.

Мрія про Путіна

Варто відразу зауважити: мемуари не перетворилися на "мочилово" Трампа. Колишній радник з питань безпеки визнає: нестандартний підхід президента США нерідко був успішним. Ламаючи шаблони та стереотипи, Трамп досягав неочікуваного успіху.

Але водночас були і небезпечні кроки, які у книзі описані в деталях.

Варто нагадати, що Болтон – еталонний "яструб" американської політики, який вважає нинішню Росію безумовним противником США. Попри це, він каже, що не має чітких доказів "проросійськості" Трампа – однак деякі побічні індикатори є.

"(Дональд Трамп) ніколи не висловлював свою оцінку стосовно Путіна, щонайменше за моєї присутності. Та й сам я про це не питав – можливо, через те, що побоювався почути відповідь. Тому його особисте ставлення до російського лідера лишилося загадкою", – розповів Болтон. Втім, він визнав, що Трампа не вдалося переконати щодо нових санкцій, навіть коли були аргументи на користь цього.

Трамп прагнув зустрічі з Путіним та був готовий іти на поступки, щоби вона відбулася.

Зрештою Вашингтон і Москва домовилися про зустріч у Гельсінкі.

Не минулося без курйозів. Трамп нібито хотів поступитися цим місцем на користь Відня, який пропонували росіяни, з дуже несподіваної причини. "Він спитав мене, чи є Фінляндія союзником Росії. Того ж ранку він питав Джона Келлі (главу апарату Білого дому), чи не входить Фінляндія до складу РФ", – стверджує книга Болтона.

Для підготовки зустрічі до Кремля літала американська делегація на чолі з Болтоном, тому про переговори з Путіним автор книги розповів від першої особи. Теми переговорів були непростими (Сирія, вихід США з угоди про ядерне озброєння (ДРСМД) тощо), але навіть на цьому фоні розмова про Україну була особливо складною.

"Путін взяв дуже жорстку позицію щодо України. Перейшовши на більш конфронтаційний тон, він заявив, що військове постачання із США в Україну було незаконним і не допомагає вирішенню проблеми. Він відмовився навіть говорити про Крим.

А одним із найцікавіших моментів зустрічі стала його заява про те, що Обама чітко сказав йому в 2014 році, мовляв, якщо Росія піде не далі анексії Криму, то українську суперечку можна буде залагодити, однак потім Обама змінив позицію, і все зайшло у глухий кут. Розуміючи, що зустріч добігає завершення, я лише відповів, що наші розбіжності щодо України настільки великі, що немає часу обговорювати їх детально. Варто просто зафіксувати, що ми не погоджуємося".

Втім, лишалося питання, чи повторить це Трамп на зустрічі з Путіним тет-а-тет.

НАТО без Штатів

Перед початком саміту з Путіним на команду Трампа чекала ще одна подія, яка ледь не обернулася катастрофою. Йдеться про саміт НАТО у Брюсселі 11-12 липня 2018 року.

Трамп критикував Альянс ще коли змагався за посаду президента. А у промові на відкритті штаб-квартири НАТО у 2017 році він "здивував усіх радників, коли навмисно не згадав статтю 5 (про колективну оборону), особисто викресливши усі посилання на неї зі своєї промови", нагадав Болтон.

Головною претензією президента США стало те, що Європа витрачає на оборону значно меншу частку ВВП, ніж це роблять Штати. Темпи зростання оборонних витрат європейських членів Альянсу Трампа геть не задовольняли, тому ще під час підготовки до саміту-2018 він повідомив генсека Єнса Столтенберга: зустріч у Брюсселі буде непростою.

За словами Болтона, на попередніх телефонних переговорах із генсеком господар Білого дому додатково завищував витрати США та стверджував, що Штати "платять 80-90% коштів НАТО" (що було неправдою, і помічники президента так і не зрозуміли, звідки той взяв цю цифру), а згодом став навіть говорити, що США фінансують усі 100% витрат Альянсу, а отже, Штатам такий Альянс взагалі не потрібен.

Трамп накручував себе, і йшлося вже про вихід США з НАТО.

Команда президента розуміла, що із цим треба щось робити. Вони розробили стратегію, покликану переконати Трампа у тому, що відмовлятися від НАТО не можна. "На подив, Трамп погодився із аргументами, майже не сперечаючись. Але за кілька днів він знову спитав мене про те, чому б нам не вийти з Альянсу повністю", – переповідають мемуари. Особливе роздратування президента викликали витрати Німеччини (1,2% від ВВП за норми у 2%).

Усе це лишалося закритою інформацією, але вузьке коло радників Трампа вже не сумнівалося, що саміт точно не обійдеться без теми виходу з Альянсу.

"Жесть" почалася вже на першій зустрічі у Брюсселі – на переговорах Трампа зі Столтенбергом. На ній президент США у присутності журналістів пішов у атаку на уряд Ангели Меркель.

"Дуже шкода, що Німеччина укладає величезну нафтогазову угоду з Росією. Ми ці країни захищаємо, а будуть трубопроводи! Німеччина повністю контрольована Росією! Росія захопила Німеччину", – розпалювався Трамп, згадавши про проєкт Nord Stream-2.

Вже згодом, коли журналісти вийшли з кімнати, Трамп лишив Берлін у спокої та перейшов до критики самого Альянсу. До того ж відповіді його, схоже, і не цікавили.

"Він спитав, нащо НАТО штаб-квартира вартістю $500 млн, а не військовий бункер. Нову будівлю Альянсу він назвав радше військовою ціллю, ніж штаб-квартирою, бо вистачить одного танку, щоб її зруйнувати...

Він продовжив: НАТО є важливим для Європи, але не для Америки, то чому Америка має платити? Столтенберг часом намагався почати відповідь, але йому не вдавалося говорити достатньо довго", – розповів колишній помічник Трампа.

На завершення президент США заговорив про Україну.

"Трамп спитав, чи Росія витрачає багато грошей на Крим, і сказав, що він би не дозволив їм це зробити так, як Обама. І взагалі, навіщо США мають ризикувати опинитися у війні (через російську агресію. – ЄП), додав Трамп. Столтенберг відповів, що з Україною ситуація інша, адже вона не є членом НАТО (і стаття про колективний захист не діє. – ЄП). На це Трамп відповів, що Україна дуже корумпована. На цьому зустріч добігла завершення", – переповів Болтон зміст цих украй дивних переговорів, після яких американській делегації здавалося, що це – найгірший можливий візит.

Але Трамп знову усіх здивував.

Його переговори з лідерами Німеччини і Франції пройшли на диво мирно. Можливо, через те, що вони не підігрівали злість президента США, а звертали все на жарт.

"На переговорах із Меркель вона сказала м’яко: "Ми поки що не повністю контрольовані Росією..." На зустрічі з Макроном Трамп звинуватив його у зливі змісту переговорів, а той, заперечуючи це, широко посміхався, – переказав перебіг зустрічей Джон Болтон. – Нам почало здаватися, що все налагоджується. Але це було зовсім не так".

Виявилося, що Трамп залишив головне на другий день саміту.

Крок на вихід, два назад

"Він зателефонував мені о 7:45 ранку і сказав: "Ну що, ти готовий грати у вищій лізі? Це те, що я робитиму сьогодні", – пригадує Болтон.

Трамп почав надиктовувати тези свого майбутнього виступу на засіданні Альянсу. Текст був однозначним:

"Ми дуже поважаємо НАТО, але з нами тут поводяться нечесно. Тому до 1 січня (2019 року) всі держави мають зобов'язатися досягти 2% (оборонних витрат від ВВП), і тоді ми все забудемо. Або ми виходимо (зі складу Альянсу). І ми вийдемо з Альянсу, якщо буде домовленість про трубопровід (добудову Nord Stream-2)".

До початку першої зустрічі з президентом його команда відразу взялася до роботи – вони мали придумати, що зробити, як переконати Трампа, щоби запобігти катастрофі. Виникла альтернативна ідея – зменшити внесок США в бюджет НАТО з 22% до 15%, але вона спершу не спрацювала. Трамп повторив, що "хоче зробити щось історичне". Він, за словами Болтона, був націлений вийти з Альянсу.

"Та коли ми прибули (на засідання), Трамп покликав мене і перепитав, чи варто це робити. Я застеріг його не йти на цей крок і пояснив, що йому варто "бити" по окремих членах НАТО, які не витрачають адекватні кошти, але все ж не йти на погрози виходом з Альянсу чи урізанням фінансування. "Піднімайтеся до найвищого накалу – але не перетинайте цю межу", – порадив я", – йдеться у мемуарах Болтона.

Трамп кивнув, але від імпровізації він все одно не відмовився і виставив європейським державам нову вимогу – сказав, що вони мають досягти 4% ВВП на оборону замість 2%, а рівня у 2% треба досягти до 1 січня. А ще він повторив претензію, яку вже висловлював Столтенбергу – що замість штаб-квартири НАТО треба було будувати бункер.

Але головне, що зрештою Трамп не став оголошувати ультиматум.

Небезпека стрімкого виходу США з НАТО минула.

"І коли мене хтось питає, чому я лишався на цій посаді так довго, то це – одна з причин", – пояснив Болтон.

За іронією долі, саміт, який міг обернутися катастрофою і для НАТО, і для США, і для самого Трампа (бо він навіть не уявляв, з чим стикнувся би після повернення додому!), виявився переможним для президента США. Він розпалив очікування партнерів до максимуму, і тому міг вимагати від них швидшого зростання витрат, а до того ж – закріпив свій імідж "першої особи" в Альянсі.

За словами Болтона, та дискусія, яка розгорілася на закритому засіданні, це лише підтвердила. І Трампу відверто подобалося, що інші сприймають його як лідера №1.

Інші країни, по суті, почали торгуватися. Чеський прем'єр сказав, що економічне зростання його країни таке швидке, що вони "не встигають нарощувати оборонний бюджет, щоби досягти показника у 2%". Це зачепило Трампа за живе – він у відповідь взявся доводити, що у США та сама проблема, тільки ще сильніша, бо економіка росте, як ніколи.

"Це треба було бачити", – підсумував Болтон.

Зустріч із Путіним

Та головним для України, звісно ж, були інші переговори у європейському турне Трампа – а саме його зустріч із Путіним.

Очікування президента США від цих переговорів були явно неадекватними, як випливає з пояснень Болтона. Господар Білого дому недооцінював досвідченого російського колегу та взагалі не чітко розумів, про що саме треба із ним говорити – хоча сам добивався зустрічі з ним.

"Ще перед виїздом з Вашингтона Трамп сказав мені: "Отже, у мене буде НАТО, буде Британія (після саміту НАТО Трамп відвідав Лондон із дружнім візитом. – ЄП), і буде Путін. Я, чесно, думаю, що Путін буде найлегшим"...

Саме цього липневого дня я зрозумів, що насправді у Трампа не було якоїсь великої геополітичної стратегії, і навіть будь-якої сталої траєкторії. Він сприймав світ як архіпелаг із точок, як ринок нерухомості, а розробку чи пошук стратегії лишав нам. Цей підхід мав плюси і мінуси", – йдеться у мемуарах.

Вплинути на Трампа намагалася не лише його команда. Так, президент Фінляндії Саулі Нііністьо, з яким Трамп зустрівся по приїзду, дав три поради, як поводитися з Путіним на переговорах. Нііністьо нагадав, що Путін – дзюдоїст, і тому Трамп має завдавати удару у відповідь, якщо той атакуватиме. По-друге, важливо зберігати повагу до Путіна, бо коли той відчуватиме довіру, то може стати менш зібраним. І по-третє, Трамп має поводитися, як на рингу, не відкриваючись ані на мить і не дозволяючи Путіну легко завоювати жоден дюйм своєї території (до слова, навряд чи президент Фінляндії, який і досі обіймає цю посаду, буде у захваті від цитування його слів про Путіна у книзі Болтона).

Наскільки Трамп дослухався порад – сказати складно.

Зустріч проходила віч-на-віч, у присутності лише перекладачки.

Трамп заборонив їй робити будь-які записи під час переговорів.

Втім, після зустрічі вона по пам’яті розповіла про зміст переговорів вузькому колу представників американської адміністрації.

Книга Болтона стала першою, де ця інформація прозвучала публічно. І там є добра новина для України. Жодних таємних домовленостей про нашу державу у Гельсінкі не було. Ба більше, схоже, що Трамп справді просто не мав чіткого плану на ці переговори.

За словами перекладачки, Путін говорив 90% часу (звісно, якщо зараховувати також переклад), а Трампу лишилося тільки 10%. Він просто слухав, що йому переповідав російський лідер.

Обговорювали Сирію, Ізраїль, торгову війну США з Китаєм, Іранську ядерну угоду (виявилося, що Путіну було загалом байдуже, чи виходять США з цієї домовленості, чи ні).

"Але головне – це те, що по жодному з пунктів не було жодних домовленостей (між Трампом та Путіним), а отже, не було і поступок, тому не було змін у суті зовнішньої політики. Тому я був у захваті, і нарешті зміг зітхнути з полегшенням. Так, зустріч не принесла успіху, але це мене зовсім не непокоїло, адже увесь цей американсько-російський саміт видавався такою собі вправою зі стримування можливої шкоди", – розповів Болтон про свої відчуття.

І на той момент ніхто у команді Трампа не міг навіть уявити, що за кількадесят хвилин той банально "вистрілить собі у ногу". Це сталося на пресконференції, де Трампа очікувано спитали про втручання РФ у американські вибори. Відповідь президента США здійняла справжню бурю – він заявив, що вірить розвідці США не більше, ніж тому, що сказав йому щойно Путін. "Путін сказав мені, що це не вони – і я не бачу причин, чому б це було не так. І я вірю обом сторонам. Так, у мене є довіра до моєї розвідки, але Путін був дуже переконливим".  

Отже, дві години "слухання Путіна" не минули без наслідків для президента США.

Трампу та команді Білого дому ще довго довелося виправдовуватися перед американцями за ці слова наприкінці небезпечного, таємного за змістом – але насправді абсолютно порожнього саміту. І це до певної міри є концентрованим описом того, як здійснюється політика чинного лідера США.

У наступній частині читайте розповідь про те, як Болтон був свідком тиску Трампа на президента Зеленського і як вдалося врятувати безпекову підтримку США.

Автор тексту: Сергій Сидоренко,

редактор "Європейської правди"