Експеримент триватиме: чому Швеція не визнає помилкою відмову від жорсткого карантину
Антивірусний експеримент Швеції офіційно провалився – такими висновками рясніли провідні світові ЗМІ, відреагувавши на зізнання головного епідеміолога країни Андерса Тегнелла.
Мовляв, Швеція, відома найм’якшою політикою протидії коронавірусу в Європі, припустилася помилок, внаслідок яких померли занадто багато людей.
І справді, у той час як жителі більшості країн Європи сиділи під локдауном, шведи вільно ходили на шопінг та відвідували ресторани. Карантинні обмеження були, але переважно у вигляді рекомендацій, яких більшість громадян дотримувалися.
Як наслідок, Швеція опинилася на сьомому місці у світі за кількістю смертей на 100 тисяч населення (46), залишивши своїх скандинавських сусідів далеко позаду.
Вона розмістилась відразу після сильно постраждалих Британії (61), Іспанії (58) та Італії (56).
Нині у Швеції понад 4600 померлих і майже 44 тисячі інфікованих, чимало для держави з 10 мільйонами жителів.
Проте висновок, нібито головний шведський епідеміолог шкодує через відмову від локдауна, є хибним. Відповідальний за боротьбу з пандемією орган охорони здоров’я наполягає: широка стратегія все ж була правильною.
Чому ж попри вкрай невтішні показники Швеція продовжує стояти на своєму? І чи справді шведська модель виявилась провальною?
"Вся влада Тегнеллу"
Відмовившись від локдауна, Швеція попросила громадян (не заборонила!) уникати непотрібних контактів і мандрівок та залишатися вдома у разі появи симптомів.
Під заборону потрапили лише зібрання понад 50 осіб та відвідини будинків для літніх людей.
Cтарші школи і університети самостійно вирішували, чи працювати. Магазини, кафе, ресторани і спортзали залишались відкритими.
На своєму шляху Швеція спершу не була одинокою – ним прямувала і Британія, проте згодом відмовилась на користь локдауна.
Тож скандинавська країна стала чимось на кшталт глобального експериментального майданчика – викликала і захоплення, і осуд у цілого світу.
Може видатись дивним, але за шведським феноменом фактично стоїть одна людина – Андерс Тегнелл, голова Агентства громадського здоров'я Швеції.
Донедавна не надто відома фігура, за час пандемії він набув слави ледь не рок-зірки у рідній країні. Обличчя Тегнелла з’явилось на футболках і татуюваннях, а музиканти співали пісні на його честь.
"Вся влада Тегнеллу, наш визволитель", – одяг з таким написом, що перегукується з цитатою Астрід Ліндгрен, з’явився на полицях магазинів.
Те, що формування коронавірусної політики впало на плечі однієї агенції, яку уособлює Тегнелл, має своє пояснення. Згідно з розподілом влади у Швеції уряд повинен дослухатися до рекомендацій Агентства громадського здоров'я і має дуже мало повноважень для впливу на роботу агентства.
Підхід Тегнелла на початку отримав підтримку ВООЗ та був сприйнятий населенням з великим ентузіазмом.
Втім, останні дані соціологічних опитувань показують, що оптимізм шведів щодо курсу протидії вірусу знизився.
Згідно з опитуванням Novus, опублікованим шведським державним мовником SVT, лише 45% громадян мають дуже або досить високу впевненість у здатності уряду впоратися з коронавірусом – порівняно з 63% у квітні.
Віри у дії можновладців нині не додає і те, що шведи потроху опиняються в європейській ізоляції. Країни Європи поступово відкривають кордони – але не для шведів. Навіть найближчі сусіди, Данія та Норвегія, не зважились пускати туристів звідти.
Схожі рішення ухвалюють й інші європейські країни. Наприклад, Чехія внесла Швецію у "чорний список" разом із Британією, що найбільше в Європі постраждала від пандемії.
Тож не дивно, що в публічному просторі на адресу Тегнелла останнім часом почало лунати більше критики. На тлі цих голосів камінь у власний город минулого тижня кинув і сам головний епідеміолог.
"Якби ми знову зіткнулися з тією ж хворобою, точно знаючи те, що ми знаємо про неї сьогодні, я думаю, ми б зупинились на чомусь середньому між тим, що зробила Швеція, і тим, що зробила решта світу", – саме цей коментар Тегнелла в інтерв’ю громадському радіо Швеції спричинив бум у західних ЗМІ.
Невже Швеція визнала, що помилилася?
Помилки на "особливому шляху"
Частково – так, але в широкому сенсі – навряд чи на це питання зараз можна відповісти напевне.
Тегнелл швидко роз’яснив свій коментар по радіо, заявивши, що агентство і далі прихильне до обраного курсу, але "завжди можна зробити щось краще". То де саме "щось пішло не так"?
В основі шведського підходу був захист літніх людей та інших груп ризику, який виключав соціальні контакти з ними. Наслідком стратегії мало стати формування базового імунітету у населення, що мав би дозволити пом’якшити вплив наступних хвиль епідемії.
Відсутність локдауна мала б також послабити удар по економіці і дозволити здоровому населенню, що не належить до груп ризику, вести спосіб життя, який майже не відрізняється від звичного. Адже боротьба з вірусом – питання не кількох тижнів, відтак потребує довгострокових рішень.
Однак вже нині можна сказати, що на "особливому шляху" сталися збої.
Чи не найбільша трагедія – смерті у будинках для літніх людей.
Половина всіх жертв пандемії у Швеції проживали саме у спеціалізованих закладах для людей похилого віку. Влада відкрито визнає, що не впоралась із захистом вразливого населення, та обіцяє розслідувати проблему.
Так, Швеція заборонила відвідувати будинки догляду, але зробила це лише в кінці березня, коли вірус вже потрапив усередину.
"Ми не знали, що в будинках опіки буде такий потенціал зараження, що матимемо стільки смертей. Ми не знали, що інфекція потрапить туди так легко і буде такою великою", – визнає Андерс Тегнелл.
Окрім браку знань про поведінку вірусу були й інші проблеми. Cпівробітники та чиновники профспілок були занепокоєні запізнілим прибуттям засобів захисту до цих установ.
Чимало працівників працювали на погодинній основі, тому не ризикували залишатися вдома, переймаючись втратою заробітку. Вони ходили на роботу, навіть маючи симптоми захворювання.
Лунали скарги й на те, що протоколи стоять на заваді госпіталізації літніх хворих та забезпеченню їх киснем.
Катастрофа в будинках опіки вивела Швецію у світові лідери за смертністю на душу населення. Але справедливо визнати, що локдаун навряд чи допоміг би уникнути трагедії.
Досягнення базового колективного імунітету теж навряд чи увійде до успішних кейсів.
Дослідження, проведене в епіцентрі епідемії Стокгольмі, показало, що станом на кінець квітня лише 7,3% жителів мали антитіла до коронавірусу.
Тегнелл каже, що цей показник трохи нижчий, ніж сподівалися в агентстві. Проте раніше він оцінював, що 40% стокгольмців матимуть імунітет до кінця травня.
Даних по всій Швеції немає, але можна припустити, що вони є значно нижчими на решті території країни, де вірус поширювався не так активно, як у столиці. Для порівняння: влада Британії заявила, що у Лондоні, де діяв локдаун, антитіла виявили у 17% жителів.
Іншим провалом на початку епідемії стала комунікація в іммігрантських спільнотах. Громадяни нешведського походження становили значну частку хворих – приміром, на початку квітня 5% хворих із COVID-19 були шведськими сомалійцями.
Шведська влада із запізненням почала перекладати інформацію про поширення коронавірусу у спільнотах іммігрантів, тож вони не знали, як захистити себе. Впливовим фактором було й те, що іммігранти часто живуть у багатолюдних домогосподарствах, де вірус поширюється швидше, та не мають змоги працювати віддалено.
Ще одна проблема – мала кількість тестувань. Швеція провела менше тестів на душу населення, ніж її сусіди та багато інших країн. Планувалося, що до середини травня рівень тестування доведуть до 100 тисяч на тиждень, але наразі вдається проводити лише трохи більше ніж 36 тисяч тестів на тиждень.
Андерс Тегнелл пояснив, що бар’єром для збільшення тестування на початку пандемії були лабораторні можливості і брак медичного персоналу та ресурсів. Зараз тестування хочуть нарощувати.
Погані новини прийшли і з економічного напрямку. Економічна користь від м’якого карантину видавалась очевидною, адже підприємства, магазини, бари та ресторани не припиняли роботу.
Але за прогнозом міністра фінансів країни, шведська економіка, найбільша у Скандинавії, цього року скоротиться на 7% – найбільше з часів Другої світової війни.
"Швеція не змогла уникнути негативного впливу зниження зовнішнього попиту через суворі стримувальні заходи, запроваджені в більшості світових економік. Втрата робочих місць в експортних галузях та подальше скорочення наявного доходу вплинули й на економіки тих країн, які не вводили жорсткого карантину", – пояснив в інтерв'ю ЄвроПравді провідний економіст ЄБРР Дімітар Богов.
Курс незмінний
Що ж у підсумку? Попри визнані проблеми і помилки Агентство громадського здоров'я та уряд Швеції наполягають, що в цілому стратегію змінювати не потрібно.
За словами шведської влади, метою було сповільнити поширення вірусу, аби медичні служби впоралися з напливом хворих – а громадяни при цьому почувались комфортно, не будучи обмеженими у правах.
В результаті система охорони здоров’я Швеції, зокрема відділення інтенсивної терапії, не була перевантажена.
Це при тому, що у Швеції була найменша кількість лікарняних ліжок на душу населення у Європі.
Яскравий момент – на початку червня Стокгольм вирішив закрити польовий госпіталь, поспішно побудований для полегшення тягаря столичних лікарень.
У ньому так і не прийняли жодного пацієнта – не було потреби.
Разом з тим ініційовано розслідування ситуації у будинках для літніх людей, а уряд вирішив створити комісію, яка вивчить, які заходи загальної стратегії спрацювали на різних рівнях.
Примітно, що більшість європейських країн, які зараз послаблюють карантин, багато в чому переходять до стану, в якому Швеція перебуває від початку епідемії. У магазинах та кафе діють заходи соціального дистанціювання, працюють підприємства, садочки і школи, заборонені хіба що масові зібрання.
Деякі держави, наприклад серйозно постраждала Франція, вже оголосили, що не закриватимуть країну на карантин у разі другої хвилі, оскільки економіка платить занадто високу ціну. Очевидно, вони реагуватимуть запровадженням окремих заходів та обмежуватимуть місця спалахів.
У Швеції вважають, що поки зарано робити висновки про ефективність підходів і знадобиться близько одного чи двох років, аби дізнатися, чия стратегія спрацювала найкраще.
Очевидно, що у країнах із жорстким карантином соціальне дистанціювання спрацювало краще. Але величезна частина населення у них не має імунітету, тож і ризики від наступної хвилі є вищими.
Тегнелл і агенція переконані, що хоча Швеція зараз має погані цифри, після наступних хвиль епідемії вона вже не буде в "антилідерах".
Автор: Христина Бондарєва,
журналістка "Європейської правди"