До кінця року Німеччина очолюватиме одну з ключових європейських інституцій – Раду ЄС: задаватиме тон у дискусіях і шукатиме компроміси між усіма країнами-членами ЄС.

Це великий виклик для Німеччини і для всього Євросоюзу, перед яким зараз викликів більше, ніж можна було спрогнозувати.

Знаючи німецький підхід до менеджменту і управління, підготовка до головування могла розпочатися в 2018 році із залученням ресурсів, аналітики, політиків і службовців. Очевидно, що в результаті дворічної підготовки ніхто не міг спрогнозувати карантин, який додав нових викликів до і без того довгого списку.

Чи впорається Німеччина з викликами, буде зрозуміло через шість місяців і певною мірою за півтора року, коли завершиться головування "тріо".

30 червня була оприлюднена програма німецького головування "Разом за відновлення Європи", у якій головним пріоритетом очікувано стало протистояння пандемії COVID-19.

Іншими нагальними питаннями на порядку денному є завершення переговорів щодо наступного довгострокового бюджету ЄС (Multiannual Financial Framework) та фонду відновлення економіки (EU Recovery Fund), укладення торговельної угоди з Великою Британією, відносини з Китаєм, ініціативи у контексті Європейської зеленої угоди та диджиталізації.

Що ж криється за цими пріоритетами та які можуть бути рішення протягом наступних шести місяців?

Допомога за солідарність

Успіх німецького головування значною мірою залежить від фінансів і їхнього використання. І це питання має дві окремі історії: затвердження семирічного спільного бюджету ЄС і фонду, спрямованого на боротьбу з коронавірусом.

Завданням головуючої країни буде знайти компроміс серед держав-членів ЄС щодо наступного багаторічного бюджету блоку на 2021-2027 роки, частиною якого є фонд відновлення економіки.

Нові пріоритети для ЄС: що пропонує трійка наступних лідерів Ради ЄС

Згідно з пропозицією Єврокомісії, висунутою 27 травня, обсяг семирічного бюджету ЄС має складати 1,1 трлн євро, а фонду відновлення економіки – 750 млрд євро, серед яких 500 млрд євро надаватимуться у формі грантів, а 250 млрд – у вигляді кредитів.

Проти надмірної частки грантів і на користь кредитів виступили Австрія, Швеція, Данія та Нідерланди, які є донорами спільного бюджету ЄС і побоюються збільшення національних внесків.

Розгляд цих питань відбудеться на наступному саміті Європейської ради, що проходитиме 17-18 липня у форматі першої після пандемії фізичної зустрічі лідерів держав-членів Союзу.

За тиждень до саміту 10 липня президент Європейської ради Шарль Мішель висунув нові пропозиції, покликані усунути розбіжності та відкрити шлях до схвалення масштабного пакета допомоги найбільш постраждалим від пандемії COVID-19 державам-членам.

Зокрема, він пропонує визначити обсяг бюджету ЄС на рівні 1,074 трлн євро, а обсяг фонду відновлення економіки та співвідношення грантів і кредитів у ньому залишити без змін. Натомість державам-членам, які платять до спільного бюджету більше, ніж отримують з нього (Австрія, Швеція, Данія, Нідерланди, а також Німеччина), буде повернуто частину їхніх внесків.

Мішель також пропонує покрити збитки шляхом збільшення власних ресурсів ЄС за рахунок майбутніх податків на пластикові відходи, імпорт промислової продукції з країн, що застосовують менш жорсткі стандарти щодо зменшення викидів парникових газів, а також цифровий податок, що зачіпає технологічні гіганти США, включаючи Google, Facebook та Amazon.

Окремим викликом є кошти на підтримку менш заможних країн.

Це давнє питання, яке постає кожні сім років в ЄС і завжди вимагає тонкощів переговорів і збалансування усіх інтересів. Оскільки наступні сім років країни розумітимуть, на які ресурси вони можуть розраховувати та які політичні поступки вони змушені будуть погодити.

Цього разу ситуація матиме складнішу розкладку через відсутність Британії, яка наповнювала бюджет ЄС, та через економічні наслідки пандемії. Тож коштів для всіх в бажаній кількості буде недостатньо.

Якщо ж Німеччині не вдасться знайти компроміс з країнами-членами в липні, то засідання може відбутися в серпні чи навіть у вересні, що для бюджету ЄС не є добрим сигналом.

А відповідно деталізація бюджетів на підтримку секторальних програм і особливо для NDICI буде затверджуватися ще пізніше.

Розлучення по-британськи

Іншим нагальним питанням до кінця року є врегулювання торговельних відносин з Великою Британією після Brexit.

31 грудня 2020 року завершується перехідний період, після якого у разі відсутності торговельної угоди Британія більше не дотримуватиметься європейського законодавства, покине спільний ринок ЄС та припинить брати участь у політиках Європейського Союзу.

Нові пріоритети для ЄС: що пропонує трійка наступних лідерів Ради ЄС

Відносини між Британією та ЄС регулюватимуться за правилами СОТ, відновиться прикордонний контроль і митні перевірки товарів, усі питання переміщення трудових ресурсів, студентів, соціальна політика, логістика, оподаткування і робота бізнесу. Зважаючи на домінування проблеми COVID-19 у порядку денному ЄС та відмову Лондона від продовження перехідного періоду, імовірність реалізації такого сценарію наразі виглядає досить високою.

8 липня під час виступу в Європарламенті на тему пріоритетів головування канцлер Німеччини Ангела Меркель оголосила амбітну мету укласти торговельну угоду з Лондоном у жовтні та ратифікувати її у грудні.

Зважаючи на те, що переговори з Лондоном проводить Єврокомісія в особі головного переговірника з питання Brexit Мішеля Барньє, роль Німеччини буде важливою також для підтримки переговорної команди Єврокомісії, збереження єдності серед 27 держав-членів і досягнення консенсусу в Раді ЄС щодо схвалення фінального тексту угоди у разі його погодження на переговорах.

Дедалі впевненіший Китай

Це не така публічна тема в Україні, оскільки Китай не такий активний гравець і інвестор у нас, як в країнах в ЄС, але для самого Євросоюзу неврегульовані економічні відносини з Китаєм є не менш важливі, ніж, наприклад, угода з Великою Британією. 

Добрим результатом для Німеччини буде просування діалогу та нормалізація відносин із Китаєм, які з COVID-19 набули нових особливостей.

Брюссель мав критичні висловлювання на адресу Пекіна щодо використання надання медичної допомоги постраждалим від коронавірусу державам-членам з метою поширення свого впливу на них, також лунала критика ухвалення закону про національну безпеку Гонконгу – Китай своєю чергою не мав позитивних емоцій щодо заяв з ЄС.

У квітні цього року в процесі різної комунікації ЄС дещо пом’якшив початкову критичну версію доповіді про китайську дезінформацію щодо поширення коронавірусу в Європі.

Щорічний саміт ЄС-Китай, який відбувся 22 червня у форматі відеоконференції, продемонстрував наявність суттєвих розбіжностей навколо ухвалення закону про національну безпеку Гонконгу, питань кібербезпеки та захисту прав людини. У пресрелізі за результатами саміту ЄС закликав Китай ухвалити всеохопну інвестиційну угоду, яка має скасувати перешкоди для іноземних інвестицій в азійську державу, а також припинити несправедливі торговельні практики, пов’язані з наданням промислових субсидій та трансфером технологій.

Зазначені питання мали розглядатися 14 вересня 2020 року на саміті ЄС-Китай у німецькому Лейпцигу, однак через пандемію коронавірусу саміт було перенесено на невизначений термін.

Попри це Німеччина не залишить китайську тему осторонь і прагнутиме вийти на домовленості щодо угоди.

Ця тема матиме продовження і в рамках головування усього "тріо", де вплив Німеччини не буде зменшуватися. Досягнення попередніх домовленостей про угоду з Китаєм ще цього року буде добрим результатом для ЄС і для подальшої роботи "тріо".

Кліматично нейтральна Європа

Ця тема в рамках головування, можливо, не така критична і могла бути підготована детально для впровадження в наступні шість місяців, але питання економічної подушки безпеки для країн-членів ЄС може внести корективи в часові рамки їхніх зобов’язань. Цей блок не буде сильно контроверсійним, і можна очікувати ухвалення ключових стратегічних документів ближчим часом.

Головування Німеччини почалося менше ніж за рік після остаточного затвердження нового складу Єврокомісії на чолі із соратницею Меркель Урсулою фон дер Ляєн.

Відтак, у Європейській раді та під час тріалогу з Європарламентом та Єврокомісією Берлін просуватиме перші великі ініціативи нової Єврокомісії, зокрема в контексті Європейської зеленої угоди та диджиталізації.

Європейська зелена угода, представлена Єврокомісією у грудні минулого року, передбачає захист клімату та біорізноманіття з акцентом на забезпечення економічного зростання. З метою її практичної імплементації Німеччина запланувала до кінця року прийняти висновки Ради ЄС щодо схвалення низки законодавчих ініціатив. Серед них: новий план дій із циркулярної економіки (Circular Economy Action Plan) та нова стратегія ЄС із біорізноманіття (EU Biodiversity Strategy).

Інші пріоритети у цій сфері включають завершення дискусій щодо проєкту європейського кліматичного закону (European Climate Law), який фіксує на законодавчому рівні мету досягнення до 2050 року кліматичної нейтральності Європи, а також завершення переговорів щодо 8-ї програми дій з навколишнього середовища (8^th Environmental Action Plan).

Під час головування Німеччина працюватиме у напрямі забезпечення стабільних і надійних поставок безвуглецевого газу, зокрема гідрогену, розвитку відповідних ринків та інфраструктури всередині ЄС.

У пошуках цифрової ідентичності

У контексті побудови інноваційної Європи основною метою проголошується досягнення суверенітету в цифровій сфері. У сучасному світі конкурентоздатність Європи безпосередньо залежить від розвитку передових технологій, зокрема штучного інтелекту та квантових технологій, державних і приватних інвестицій у розбудову спроможності цифрового сектора, створення європейської цифрової інфраструктури.

З метою ефективного подолання можливих майбутніх криз у сфері охорони здоров’я Німеччина пропонує покращити доступ до системи обміну даними для всіх держав-членів. У сфері охорони здоров’я розглядається можливість застосування штучного інтелекту.

Добре функціонуючий спільний ринок у цифровій галузі також сприятиме економічному відновленню після пандемії коронавірусу.

Такі заходи, як сучасна регуляторна політика у сфері диджиталізації та покращення умов безпеки для економіки платформи, сприятимуть зміцненню спільного ринку.

Іншим важливим напрямом є широке залучення громадян до цифрової економіки, забезпечення гідних умов та соціального захисту в контексті сучасних професій, навчання громадян необхідним цифровим навичкам.

До кінця року відбудеться обговорення в Раді ЄС плану дій Єврокомісії з цифрової освіти, за результатами якого будуть прийняті відповідні рекомендації.

Україна за лаштунками

Зважаючи на глобальний характер викликів та низку нагальних питань, очевидно, що Україна не є пріоритетом головування Німеччини в Раді ЄС.

Як і в попередній програмі Тріо головування, Україна згадується один раз у блоці, присвяченому врегулюванню конфліктів. Примітно, що 8 липня, окреслюючи зовнішньополітичні пріоритети ЄС перед депутатами Європарламенту, канцлер Німеччини Ангела Меркель не згадала про конфлікт на Донбасі та роль Росії в ньому.

Однак у травні під час дискусії у Фонді Конрада Аденауера Ангела Меркель висловлювалася за незмінність чинного курсу відносно Росії, зокрема за збереження санкційного режиму у разі відсутності прогресу у виконанні Мінських угод.

13 липня під час засідання Комітету у закордонних справах Європарламенту глава МЗС Німеччини Гайко Маас назвав політику щодо України та Росії одним із пріоритетів під час головування Німеччини в Раді ЄС.

За його словами, відновлення стратегічних відносин з Росією можливе за умови знаходження рішення в Україні. Головний німецький дипломат звернув увагу на відсутність помітних зрушень у питанні врегулювання конфлікту на Донбасі, зокрема повного припинення вогню та розведення сил.

Маас також заявив про підтримку завершення будівництва "Північного потоку-2", назвавши його питанням диверсифікації джерел енергопостачання. 

Але головування Німеччини все-таки має відкрити двері для порядку денного України в ЄС. І це потрібно розуміти Києву.

Зважаючи на пріоритетне для ЄС питання Європейської зеленої угоди, Україні слід активно долучитися до даної ініціативи.

Проголосивши намір приєднатися до Європейської зеленої угоди, Україна за прикладом ЄС має розробити законодавчі пропозиції, спрямовані на її практичну імплементацію. Доцільно розвивати потенціал України щодо постачання водню та біометану на ринок ЄС з огляду на зацікавленість блоку у забезпеченні поставок безвуглецевого газу.

Якщо сьогодні Україна не розглядається як сторона Зеленої угоди, потрібно розуміти, що документ тільки напрацьовується і від України залежить, з чим ми готові до нього приєднуватися.

Незабаром після оприлюднення ініціативи Єврокомісії про Європейську зелену угоду Україна обрала цю тему одним зі своїх пріоритетів ще під керівництвом тодішнього віцепрем’єра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Дмитра Кулеби. Відповідно була створена робоча група, підготовано урядові постанови і розпорядження. Україна може спілкуватися з Німеччиною про наш порядок денний і статус в Зеленій угоді, шукаючи точки дотику.

Ще однією темою для України буде порядок денний для Східного партнерства.

У березні 2021 року під час головування Португалії в Раді ЄС будуть затверджуватися довгострокові цілі політики СхП. Для України важливо вже зараз лобіювати власні пріоритети майбутнього розвитку ініціативи, серед яких: поступова інтеграція до внутрішнього ринку ЄС, долучення до Європейської зеленої угоди, інтеграція до цифрового та енергетичного ринків Євросоюзу та найамбітніше завдання – новий формат посиленого діалогу для України, Молдови та Грузії.

Варто розуміти, що питання березневого форуму починають готуватися уже зараз, а не за кілька місяців до дати проведення. Тож Німеччина в цьому питанні може бути добрим провідником і партнером для врахування зважених і реалістичних аргументів України, Молдови та Грузії.

При цьому вплив Німеччини буде зберігатися протягом 2020 і 2021 років, а Україна, навіть не будучи пріоритетом головуючої країни в Євросоюзі, може розраховувати на постійні практичні консультації та можливість включатися в певних темах до порядку денного ЄС.

Автор: В'ячеслав Голуб,

Український інститут міжнародної політики