Лише за три тижні у сусідній Білорусі пройдуть президентські вибори.

Проте, події останніх днів показали – нинішні вибори принципово відрізнятимуться від усіх попередніх.

Попри те, що білоруські вибори й раніше не були демократичними, досі влада намагалася зберегти хоча б ілюзію цього. Зокрема, у виборчих перегонах брали участь опозиціонери, навіть ті, хто гостро критикував Александра Лукашенка.

Навіщо незмінний президент вирішив змінити усталені норми? Чи дійсно білоруська влада визнала катастрофічне падіння свого рейтингу і більш не хоче ризикувати?

І головне - які наслідки це матиме?

Перші сутички з міліцією

Стихійні мітинги у Мінську та інших містах країни. Дві з половиною сотні затриманих міліцією протестувальників. І на додачу – перші за багато років сутички із "правоохоронцями".

Все це стало реакцією на рішення білоруського Центрвиборчкому, який 14 липня сформував остаточний перелік учасників виборчих перегонів.

До виборів не допустили двох найпопулярніших суперників Лукашенка – Віктора Бабарика та Валерія Цепкала.

Кінець епохи Лукашенка: чим унікальна цьогорічна президентська кампанія в Білорусі

При чому якщо недопуск першого був очікуваним – наразі ексбанкіру висунули звинувачення у незаконних фінансових операціях та заарештували його, то недопуск колишнього голови білоруського парку високих технологій став новиною.

Причиною відмов в обох випадках стали виявлені неточності у деклараціях кандидатів. У випадку із Цепкалом це виглядало відверто притягнуто "за вуха" – причиною відмови стали незадекларовані акції, що отримала у спадок дружина політика. Другою причиною для відмови у реєстрації стала нестача частини підписаних листів.

Ситуація із Бабариком дещо відрізняється – для нього причиною недопуску став зафіксований Центрвиборчкомом факт участі у виборчій кампанії співробітників Белгазпромбанку, яким він керував. А оскільки це банк з іноземним (російським) капіталом - то така підтримка, як стверджується – трактується Центрвиборчкомом як іноземний вплив на перебіг виборів.

Тим самим білоруська влада намагається захиститися від критики за недопуск до виборів найбільш рейтингового опонента чинного президента, активно розкручуючи його імідж "агента Москви".

Зауважимо, що такі звинувачення не до кінця безпідставні – невипадково традиційна білоруська опозиція вкрай обережно підійшла до його підтримки.

Також Бабарика звинуватили у неточностях у декларації. Підставою для цього звинувачення стала відкрита справа проти політика, за якою він звинувачений у фінансових махінаціях та виведенні коштів за кордон.

Попри очікування такого результату, рішення Центрвиборчкому стало безпрецедентним для Білорусі – досі там допускали до виборів опозиціонерів.

Окрім ілюзії демократичності, це збільшувало явку на виборах, додаючи тим самим легітимності мандату Лукашенка.

Цього разу всі пішло за іншим сценарієм.

Це викликало обурення суспільства – і тут влада вирішила демонстративно показати силу.

Всі спроби прихильників опозиції вийти на вулицю й створити "ланцюг солідарності" були миттєво заблоковані міліцією. Як стало відомо наступного дня, затримали близько 250 протестувальників.

Щоправда – і це стало ще однією сенсацією нинішніх виборів – у країні підросло нове покоління виборців, яких досі не розганяла міліція. При цьому, якщо досі опозиція була справою в основному інтелігенції, зараз кістяк протестів склав середній клас – малий бізнес, який найбільше постраждав від пандемії, і якому держава відмовила у підтримці.

З часів останніх великих протестів у Білорусі суттєво змінилися економічні реалії. Нове покоління виборців вже не пов'язує свою кар'єру із держслужбою чи роботою у державному секторі - у Мінську частка тих, хто працює у приватному секторі, вже перевищила половину. А відповідно - вони не бояться звільнення з роботи після затримання на мітингу.  

І ці люди не побоялося вступити у сутички з міліцією, відбиваючи затриманих.

Більш того – жорсткі арешти не зупинили білорусів. Наступного дня вони масово пішли подавати скарги у Центрвиборчком на недопуск своїх кандидатів.

Фотографії кілометрової черги стали хітом мережі, показуючи рівень довіри до дій влади.

Разом проти Лукашенка

До участі у виборах, які мають відбутися 9 серпня, допустили лише п’ятьох кандидатів. Включаючи, звичайно, самого Лукашенка.

Із них гострою опозиціонеркою – та й те з певною натяжкою, можна назвати лише Светлану Тихановську – дружину блогера Сергія Тихановського, який мав бути кандидатом у президенти, але був заарештований напередодні подачі документів. 

Показово, що у Центрвиборчкому були формальні підстави відмовити у реєстрації й Тихановській – вона не вказала у декларації заміський будинок.

Проте там вирішили, що вона не є небезпечним суперником, а недопуск до виборів ще одного відомого кандидата здатен остаточно "вбити" виборчу явку.

Не виключено, що це стане великою помилкою Лукашенка.

Штаби знятих із перегонів Бабарика та Цепкала вже заявили про об’єднання зі штабом Тихановської. Варто нагадати, що ці два політики були фактично невідомими білорусам до виборчої кампанії. Старт їхній популярності дав арешт та недопуск до виборів Сергія Тихановського – це змусило білорусів шукати інших кандидатів, діючи за принципом – хто завгодно, аби не Лукашенко.

Тож не виключено, що кандидатці, яка вимушено вступила у виборчу компанію, вдасться консолідувати всіх незадоволених незмінним президентом.

Більше того – навіть у випадку, якщо Центрвиборчком перегляне своє рішення і скасує її реєстрацію (а формальні причини для цього є), хтось із технічних кандидатів влади може спробувати зіграти в реальній опозиційній ніші.

Головне – залишається незмінним. У цю виборчу кампанію Александр Лукашенко увійшов із рекордним антирейтингом та з відсутністю бачення, як країні виходити із нинішньої економічної кризи.

****

Нинішні президентські вибори мали відбутися восени. Проте з незрозумілих причин були перенесені на дуже незручне літо – період, коли складніше організувати явку завдяки студентам та вчителям.

Немає сумнівів, що нинішня виборча система здатна "намалювати" Александру Лукашенку перемогу за будь-якого сценарію – перевірити їхні цифри опозиція не має можливості.

Проте нинішні вибори показали, що Лукашенко стрімко втрачає популярність і має все менше ресурсів купити її у патерналістські налаштованої частини виборців.

Зокрема, попри падіння економіки перед виборами було піднято пенсії та зарплати на держпідприємствах.

Проте таке свято соціальної щедрості буде мати сумні наслідки вже після виборів.

Все це накладається на загострення відносин Мінська із Москвою – у Кремлі все активніше вимагають від Білорусі більш глибокої інтеграції. При цьому далеко не факт, що нинішнє розмороження відносин Мінська з ЄС та США переживе нинішню виборчу кампанію.

Це все накладається на те, що на сцену вийшло нове покоління виборців, які не готові миритися з відсутністю вибору, та які не застали жорстких розгонів десятирічної давнини.

Саме тому справжні проблеми у Александра Лукашенка лише починаються – і майже гарантований новий президентський термін вже не здатний посилити його позиції.

А осінь обіцяє стати для Білорусі вкрай складною та напруженою.

Автори:

Юрій Панченко, редактор "Європейської правди",

Тетяна Калиновська, журналістка, Мінськ