Якою стане Польща за часів "другого електорального циклу" влади партії "Право і справедливість"?

Президентські вибори, перемогу на яких отримав чинний глава держави Анджей Дуда (щоправда, опозиція оскаржує цей результат у Верховному суді), означає для Польщі завершення тривалого півторарічного виборчого циклу.

Наступні планові вибори мають пройти аж за три з половиною роки.

А це означає, що для партії влади саме зараз оптимальний час провести переформатування, нагородивши тих, хто добре показав себе на виборах, і задвинути у тінь тих, хто не виправдав сподівань.

Першою ластівкою цього процесу має стати вже анонсоване оновлення польського уряду.

Тож варто детальніше роздивитися, що зміниться у Варшаві і як це може вплинути на її відносини з Києвом.

"Зайві" міністерства

Про необхідність оптимізації польського уряду говорили вже давно. Проте лідер "ПіС" Ярослав Качинський не хотів створювати конфлікти всередині коаліції перед виборами.

Тепер у нього більше можливостей для маневру.

За наявною інформацією, під час так званої реконструкції, запланованої на осінь, уряд повинен суттєво "схуднути" — кількість конституційних міністрів у польському уряді може бути зменшено з нинішніх 20 до 11-12.

Зокрема, можливе об’єднання деяких міністерств, наприклад, клімату та навколишнього середовища, відокремлення яких виявилося поганим рішенням. Також серйозно розглядається злиття міністерств фінансів і розвитку, а також освіти та вищої освіти.

Ймовірно, матиме місце й повна ліквідація деяких міністерств.

Наприклад, під загрозою майбутнє Міністерства спорту та Міністерства цифровізації. Міністерство внутрішніх справ та управління, навпаки, може бути посилене.

Кількість заступників міністрів також має бути скорочена навіть на кілька десятків.

Офіційна мета змін — скорочення й спрощення процесу ухвалення рішень. Однак істинна причина може бути іншою.

Хто втратить найбільше?

Найбільше від переформатування Кабміну програють коаліційні партнери "ПіС".

Наразі "Солідарна Польща" Збігнєва Зьобро і "Згода" Ярослава Говіна делегували в уряд по два міністри. Як очікується, їхня квота тепер зменшиться вдвічі.

Не остання причина цього — демарш Ярослава Говіна, який де-факто заблокував проведення виборів 10 травня, коли шанси Анджея Дуди на перемогу були набагато вищими.

Проте такі плани можуть викликати новий конфлікт всередині провладної коаліції.

"І "Солідарна Польща", і "Згода" дали чіткий сигнал, що на це погодження немає. У цьому відношенні партнери по коаліції тримаються разом, знаючи, що у них в Сеймі майже 40 депутатів. І це серйозна сила, з якою Ярослав Качинський повинен рахуватися", — зазначає польська щоденна газета "Rzeczpospolita".

24 липня на пресконференції в Любліні глава "Згоди" Говін заявив, що питання персоналій будуть предметом переговорів після того, як будуть узгоджені порядок денний і структура уряду. "І "Згода, і "Солідарна Польща" підтримують ідею, щоб раціоналізувати структуру уряду. Однак які міністерства і скільки буде виділено окремим партіям "Об’єднаної правиці", буде предметом окремих домовленостей", — зазначив Говін, не повідомивши, чи має бажання повернутися до уряду.

Коаліція 2.0

Не виключено, що виходом із ситуації може стати створення нової коаліції, в якій ані Говін, ані Зьобро вже не матимуть блокуючого голосу.

Точніше – розширення чинної коаліції "Об’єднана правиця" шляхом долучення групи депутатів або з опозиційної "Польської селянської партії", або пов’язаних з Павлом Кукізом – правим популістом, який у минулому Сеймі мав власну фракцію.

Цікаво, що виборці "ПіС", згідно з останніми опитуваннями, підтримують можливість пошуку нового партнера по коаліції.

57% респондентів, які на останніх виборах до Сейму у жовтні 2019 року проголосували за "Об’єднану правицю", підтримали ідею з розширення правлячої коаліції.

Втім, таке розширення може стати неприємним сюрпризом для України.

Варто нагадати, що в минулому скликанні Сейму партія Кукіза запам’яталася у першу чергу просуванням вигідних для РФ ініціатив. Достатньо згадати про зміну закону про Інститут національної пам’яті, який урівняв українських націоналістів із режимами Третього рейху та СРСР.

Входження таких людей у коаліцію суттєво спросить прийняття контроверсійних законів, які здатні ускладнити відносини із Україною.

Тим більше – одним із головних уроків минулих президентських виборів, стало збільшення популярності ультраправої "Конфедерації".

Щоб запобігти відтоку виборців до неї, коаліції доведеться радикалізувати й свою риторику – а це додатковий ризик для відносин із Києвом.

Більше прагматизму

Ще одним наслідком переформатування уряду може стати посилення протистояння між кандидатами на звання наступника Ярослава Качинського.

Як вважається, період між виборчими циклами може стати ідеальним для поступового відходу Качинського від оперативного управління партією.

Найчастіше серед його наступників називають чинного прем’єра Матеуша Моравецького. Виграні президентські вибори, в яких голова уряду брав активну участь (навіть отримавши гостру критику Брюсселя), лише підсилюють його позиції. 

Остаточний формат його другого уряду має дати відповідь на запитання, чи залишились у Моравецького вагомі конкуренти на цій посаді.

Не можна сказати, що це погана новина для України – Моравецького жодним чином не можна назвати антиукраїнським політиком.

Втім, з політичного олімпу поступово відходять політики, переконані, що відносини з Україною мають першорядне значення для Польщі.

На зміну ним приходять політики-прагматики, для яких важливість держави більше залежить від обсягу двосторонньої торгівлі та притоку інвестицій.

Ігнорування цих тенденцій може вилитися для Києва у болісне розчарування.

Автори:

Станіслав Желіховський, кандидат політичних наук, провідний фахівець Дипломатичної академії України ім. Геннадія Удовенка,

Юрій Панченко, редактор "Європейської правди"