12 липня Польща вибере собі нового президента.

Суперником діючого президента Анджея Дуди у другому турі виборів став мер Варшави Рафал Тшасковський, який здобув у першому турі 30,46% підтримки виборців.

Другий тур обіцяє бути доволі інтригуючим – соціологічні опитування дають перевагу Дуді на рівні лише біля 3%.

Тож важливо більше дізнатися про Тшасковського, який вже зовсім скоро може очолити країну.

Яке його походження? Яким був його шлях у політику? Які його погляди на Україну?

Джаз та ЄС

Рафал Казимир Тшасковський народився 1972 року у польській столиці. Більш того, його сім’я була пов’язана зі столицею протягом декількох поколінь.

Прадід кандидата в президенти Броніслав Тшасковський був лінгвістом, шкільним учителем і директором. Він заснував перші у Польщі жіночі гімназії. А на додачу – був співзасновником Педагогічного товариства в Галичині.

Батько Рафала Тшасковського, Анджей був композитором і піаністом з Кракова, а також піонером джазу в Польщі.

Граючи на піаніно та акордеоні в знаменитому "Підвалі під баранами" (краківський театр-кабаре), Анджей у 1958 році зачаровував своєю музикою майбутню наречену — Терезу, яка працювала в тому ж закладі.

Сам Рафал Тшасковський закінчив Європейський коледж у Натоліні та Інститут міжнародних відносин Варшавського університету. Також був стипендіатом Оксфордського університету і Інституту досліджень безпеки Європейського Союзу в Парижі.

У Варшавському університеті на факультеті журналістики та політичних наук захистив докторську дисертацію на тему "Динаміка інституційних реформ в Європейському Союзі". Навчався в США та Австралії.

Володіє англійською, французькою, іспанською, російською й італійською мовами.

За це отримав від політичних противників прізвисько "Бонжур" — нібито за часте хизування своїми знаннями. 

У 2000-2001 роках майбутній кандидат у президенти був радником секретаря Комітету з питань європейської інтеграції Яцека Саріуша-Вольського, а потім і сам став євродепутатом.

Наприкінці 2013 року був призначений на посаду міністра адміністрації і впровадження цифрових технологій в уряді прем’єр-міністра Дональда Туска.

У вересні того ж року Тшасковський був призначений заступником голови МЗС, відповідальним за справи ЄС.

Саме у цей період його політичної кар’єри можна простежити ставлення Тшасковського до українського питання в розрізі російської збройної агресії, що у той час вельми гостро стояло на європейському порядку денному.

Так, Тшасковський під час переговорів з іншими представниками влади про ситуацію в Україні підкреслював, що ЄС важливо продовжувати говорити єдиним голосом про конфлікт в Україні.

З приводу можливості посилення санкцій ЄС проти Росії, він зазначав, що "ЄС повинен бути готовий в першу чергу до збереження чинних санкцій і, можливо, посилення їх, якщо ситуація буде такою, якою є сьогодні, якщо Мінські угоди не будуть виконані, якщо конфлікт загостриться".

На парламентських виборах 2015 року він успішно балотувався за списком "Громадянської платформи" до Сейму.

У Рафала Тшасковського є дружина Малгожата, родом із Сілезії. Вона познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком у 1997 році, коли їй було всього 19 років. "Можливо, це звучить банально, але це була любов з першого погляду", — сказала вона в одному з небагатьох інтерв’ю.

Подружжя має двох дітей: дочку Олександру і сина Станіслава.

Найбільший успіх опозиції

У листопаді 2017 року Тшасковський був представлений як спільний кандидат від "Платформи" і ще однієї опозиційної партії — "Новочесна", на пост президента (мера) Варшави.

На виборах до місцевих органів влади, які відбулися у жовтні 2018 року, він переміг у першому турі, набравши 56,67% і випередивши, серед інших, кандидата від "ПіС" Патрика Які.

Варто зазначити, що ця перемога стала ключовим досягненням польської опозиції на тих місцевих виборах. Хоча б тому, що взяття під контроль столиці було ключовим завданням для ПіС.

Саме тому впевнена перемога, вже у першому турі, зробила Тшасковського одним із провідних персон у опозиції.

А одночасно новий мер Варшави став однією з ключових мішеней для критики з боку влади.

Тим більше, що на посаді мера Тшасковський не боявся сміливих рішень. Одним із таких, безумовно, було підписання декларації ЛГБТ+, що набула широкого поширення і стала лейтмотивом боротьби його політичних супротивників.

Також він зосередився на освіті, включаючи обіцяні під час кампанії безкоштовні ясла для всіх дітей, збереження підтримки програми in vitro, розширення метро і розвиток інших видів громадського транспорту.

У Тшасковського було і кілька невдач. До них належить, на початку терміну його повноважень, зменшення знижок на плату за перехід землі від довгострокового користування у приватну власність.

Також минулого року він зустрів хвилю критики після виходу з ладу очисної установки "Чайка", коли стічні води почали стікати у Віслу – і це напередодні парламентських виборів.

Тшасковського було звинувачено в недостатньому нагляді міста за об’єктом, включно з інвестуванням, що призвело до запізнілої реакції на проблему.

Політичні опоненти також нагадують меру Варшави про "зону відпочинку" на бетонній Банковій площі, на яку місто витратило майже мільйон злотих, а також на проблеми з відкриттям кав’ярень над Віслою.

Мали місце й інші подібні підстави для критики Тшасковського з боку опонентів, вже коли той став кандидатом у президенти.

"У вас репутація ледачого хлопця", — цю фразу на адресу опозиціонера говорять від імені Анджея Дуди у ролику на його підтримку.

Випадковий кандидат

15 травня голова "Платформи" Борис Будка представив мера Варшави як нового кандидата на посаду очільника Польщі від партії — замість Малгожати Кідави-Блонської, котра, маючи один з найнижчих рейтингів серед претендентів, вийшла із перегонів.

"Три роки хаосу": чому вибори у Польщі не принесли переможця

Таку можливість дало визнання виборів 10 травня такими, що не відбулися. Але не менш важливим є те, що новий учасник перегонів повною мірою скористався цим шансом.

Новому кандидату, рейтинг якого одразу почав йти вгору, потрібно було зібрати щонайменше 100 тис. підписів, аби мати змогу бути зареєстрованим Державною виборчою комісією в якості кандидата у президенти.

Це не стало проблемою для столичного градоначальника, адже необхідна кількість підтримки була зібраною лише протягом одного тижня.

Ба більше, кількість зібраних підписів сягнула 1,6 млн, на заваді чому не стали ані нападки з боку чинної влади, включно з образами у стінах парламенту, ані несподівана публікація нового шаблону картки для збору підписів, коли "старі" вже були відправлені активістам і волонтерам, ані те, що діяльністю останніх, які займалися збором підписів, цікавились правоохоронні органи.

Не виключено, що подібні перешкоди лише підвищили рівень підтримки Тшасковського.

І що цікаво, не лише всередині країни. Так, напередодні голосування мери шести європейських столиць — Лондона, Мадрида, Будапешта, Братислави, Гельсінкі і Рейк’явіка — підтримали Тшасковського у виборчій битві за Президентський палац.

Мав місце під час передвиборчої агітації й цікавий для України факт.

Так, Тшасковський, перебуваючи в Ольштині, звернувся до українців із такими словами: "Я хотів чітко сказати українській меншині: "Привіт" і хотів сказати: "Дякую". Понад усе за ваше терпіння та за те, що ви з нами. І вам усім скажу одне: ми не будемо розділеними, тому що ми всі є громадянами нашої вітчизни й нашої країни. І я не дам нас розділити".

Автор: Станіслав Желіховський, 

кандидат політичних наук, провідний фахівець Дипломатичної академії України ім. Геннадія Удовенка