Росія виходить із нормандських переговорів на рівні радників лідерів держав, бо вважає їх "виставою" та "імітацією бурхливої діяльності" (цитати з документа). Точніше, зустрічатися чи спілкуватися ці посадовці можуть і надалі, але про конкретні подробиці примирення на Донбасі радник Путіна відтепер не говоритиме.

Про це йдеться у листі за підписом Дмитрія Козака, відповідального за Донбас у адміністрації Путіна, "злитому" у ЗМІ, найімовірніше, самими росіянами.

Кремль наполягає, що усі подальші дискусії з цього приводу мають вестися без Козака; у кращому разі – за участі російського МЗС. А на додаток у РФ вкотре визнали, що головна їхня ідея – перевести все у прямі переговори Києва із сепаратистами з "республік" окупованого Донбасу.

Цей різкий та неочікуваний для більшості крок Кремля створює нову реальність, і країнам-учасницям нормандських переговорів ще треба знайти відповідь на нього. Однак у цій ситуації Москва має всі шанси програти. Ба більше, вона була вимушена піти на ризикований для себе крок, уникаючи ще більшої поразки.

"Європейська правда" розібралася, що цьому передувало і чого треба стерегтися у новій спецоперації РФ.

Кремлівський "злив"

У четвер проросійське інтернет-видання strana.ua опублікувало сканкопію тристорінкового конфіденційного листа за підписом Дмитрія Козака, відповідального у адміністрації Путіна за переговори щодо Донбасу. Адресатами цього документа зазначені зовнішньополітичні радники лідерів Німеччини та Франції, глава офісу президента України Андрій Єрмак та глави МЗС цих трьох держав.

Головний сигнал листа: Росія виходить із нормандських переговорів щодо примирення на Донбасі на рівні радників лідерів держав. Козак наполягає на цьому украй категорично і запевняє, що це – продумане рішення, узгоджене з російським МЗС.

У листі він, зокрема, пише про "необхідність припинити безрезультативні переговори радників "нормандської четвірки" щодо змістовних питань врегулювання конфлікту", бо вважає їх неефективними. У разі спроби інших учасників "Нормандії" продовжити такий діалог (Козак називає його "експериментом") він відбуватиметься "без дієвої участі російської сторони". "З усією відповідальністю заявляю, що не маю наміру надалі брати участь у цій виставі з відвертою імітацією бурхливої діяльності щодо врегулювання конфлікту", – зазначив представник адміністрації Путіна.

Москва також подбала про те, щоби зняти питання про автентичність документа. Низка російських інформагенцій із посиланням на "джерело, близьке до переговорів з російської сторони", поширили однотипне повідомлення, у якому підтвердили, що цей лист є правдивим.

Згодом його отримання підтвердило також українське МЗС. Джерела "Європейської правди" запевнили також, що той самий лист отримали адресати у Берліні та Парижі.

Примітно, що strana.ua написала, що, мовляв, отримала лист в офісі Зеленського, але численні співрозмовники ЄП вважають це твердження неправдивим. У Берліні та Парижі також знають про зв'язки "Страны" з Росією та свідомі того, що документ, швидше за все, "злили" у ЗМІ з Кремля.

Втім, важливішим є не джерело витоку, а те, як реагувати на демарш росіян.

Адже він, без перебільшення, створює нову реальність у переговорах щодо Донбасу.

Війна Кремля із Єрмаком?

Важлива деталь: Москва усюди наголошує, що вона не пропонує "вбити" нормандський формат загалом.

"Лист не містить пропозицій про вихід РФ з переговорів. Навпаки, РФ послідовно пропонує низку конкретних заходів щодо підвищення ефективності переговорного процесу з метою імплементації Мінських домовленостей", – йшлося у першому російському поясненні для ЗМІ щодо ідеї Козака. "Про жодне згортання переговорів Козак не писав, і якщо таке стверджують, то це пересмикування", – окремо наголосив у п’ятницю речник Путіна Дмитрій Пєсков.

І справді, лист Козака пропонує не "вбити" "Нормандію" повністю, а лише обрізати її, прибравши елемент, який нібито дратує Кремль і заважає успіху переговорів.

Цей елемент – Андрій Єрмак. Росія не хоче вести переговори за його участі.

Аргументи про те, чим заважають переговори дипрадників, з документа не дуже зрозумілі – у ньому Козак посилається, зокрема, на своє попереднє непублічне листування з "нормандськими" колегами.

Те, що написано далі, багатьох в Україні здивує. 

Андрій Єрмак, відомий своїми, м’яко кажучи, ризикованими ініціативами та не завжди продуманими міжнародними контактами, за останній рік набув у медіа імідж майже "агента РФ у команді Зеленського". І достатньо згадати історію з Консультативною радою та заяви про проведення виборів на окупованій території Донбасу "вже у 2020 році", щоби зрозуміти, звідки цей імідж береться.

То чому б росіянам відстороняти його від переговорів? Можливо, це все гра?

Наприклад, радник Порошенка Костянтин Єлісєєв припустив, що дії РФ є багатоходовкою для "реабілітації Єрмака".

Втім, "Європейська правда" має достатньо доказів та інформації від джерел, щоби робити висновок: конфлікт Кремля з Єрмаком не надуманий, він існує, і про нього відомо всім учасникам "нормандської четвірки". 

Кажуть, неприязнь Козака до свого українського колеги була особливо помітна на зустрічі в Берліні на початку липня, під час останніх переговорів на рівні радників (тобто в тому форматі, який Кремль пропонує "вбити"). Посланець Путіна там не приховував емоцій, звинувачуючи українського колегу у руйнуванні "Мінська". Та й раніше Козак обурювався, у тому числі публічно, що українська сторона робить неузгоджені кроки, не дотримується слова і порушує усі зобов’язання, навіть письмові.

Найгучніший приклад – історія зі скандально відомою Консультативною радою, обриси якої Єрмак особисто погодив із Козаком у форматі, вигідному росіянам, та завірив документ своїм підписом. У Кремлі тоді вважали, що процес створення КР пройшов точку неповернення.

Та коли ідея стала публічною і викликала обурення в Україні через знайдені у ній пастки, Банкова, включно з Єрмаком, різко змінила позицію. Зрештою, ідею КР зняли з порядку денного.

Для Козака, який вже приміряв лаври переможця, руйнування його схеми стало особливо болючим. Навіть у кар’єрному сенсі.

Тому неприязнь посланця Путіна до свого українського візаві є достатньо щирою.

Не менше роздратування росіян викликало те, що у травні-червні Банкова (уперше за останні роки!!!) перехопила ініціативу у "нормандських" та мінських переговорах – реформувала свою участь у мінській ТКГ та завела туди переселенців із ОРДЛО, яких Київ вважає "представниками Донбасу". Ця ідея не на жарт дратує РФ, а її автором у Кремлі також вважають Єрмака.

До речі, претензії до українського посадовця були так само у попередника Козака – Владислава Суркова. І так само – через те, що український колега не виконав те, що у Кремлі вважали обіцянками.

Втім, це не означає, що його усунення від процесу є банальною помстою з боку РФ. План Москви – складніший.

Нормандський кінь

Коротко про те, як побудована "Нормандія" зараз.

Найвищий рівень – це зустріч лідерів України, Росії, Німеччини та Франції. Втім, саміти – це річ виняткова. За весь час конфлікту їх було лише шість: по два у 2014 та 2015 та по одному у 2016 та 2019 роках. І головне, ці зустрічі стають можливими лише у разі, якщо чотири столиці досягли згоди на рівні радників лідерів. Це вже більш живий формат, де напрацьовуються проєкти політичних рішень. Дещо нижчим, але все ще політичним рівнем вважають зустрічі на рівні голів МЗС. І, нарешті, є "робочий" рівень політичних директорів МЗС, така собі підготовка міністерських зустрічей.

Увесь цей механізм потрібен для того, щоби генерувати політичні рішення і погоджувати напрямки домовленостей. А потім ці домовленості втілюють (або, що буває частіше, провалюють їх втілення) на переговорах тристоронньої контактної групи (ТКГ) у Мінську.

А тепер – пояснимо, що саме пропонує змінити Козак.

Офіційно заявлена "головна ідея" його листа полягає в тому, щоби різко зменшити вагу зустрічей радників, а всі їхні повноваження передати міністрам. Натомість радники лідерів, мовляв, будуть зідзвонюватися лише тоді, коли всі домовленості будуть узгоджені і лишиться тільки підібрати вільний час у графіку для проведення саміту.

На практиці це, щоправда, не працюватиме. У нормандському форматі не було ще жодного саміту,  на який лідери їхали би просто для того, щоби урочисто освятити своїми підписами наперед узгоджене та вивірене рішення. У ситуації, коли всі чотири держави знають, що саме Росія є агресором на Донбасі, але сама Росія цього ніколи не визнає – саміти завжди будуть складними та потребуватимуть найтіснішого залучення радників на етапі підготовки.

Але те, що ідеї Росії "вбивають" шанс на ефективність нормандського формату – це пів біди.

В ініціативі Козака заховані відразу два "троянських коні".

Це лише те, що знайшов автор цих рядків – не виключено, що "закладок" навіть більше.

Перша (менша) небезпека – це можливі ревнощі з боку Банкової та особисто Андрія Єрмака у разі, якщо його відсунуть від процесу, натомість підвищать роль міністра Кулеби.

Росії добре відомо, що колишній помічник, а нині голова офісу Зеленського намагається тримати під одноосібним контролем ключові процеси, що стосуються Донбасу. Чи то для того, щоби лишатися головним та єдиним джерелом цієї інформації для Зеленського, чи з інших причин – про це можна лише здогадуватися.

Для РФ поява ревнощів між очільниками ОПУ та МЗС буде лише плюсом.

Друга (ключова) проблема – те, що зменшення політичної ваги та дієздатності нормандського формату буде здатне повністю перевернути схему роботи ТКГ у Мінську, підвищивши її роль. Наприклад, Козак у своєму листі пропонує долучати до нормандських переговорів представника ОБСЄ, а також закликає надалі "враховувати позицію ОРДЛО" при узгодженні протоколів нормандських зустрічей.

Нагадаю, "представниками ОРДЛО" Кремль вважає бойовиків так званих "народних республік". І хоча деталей процесу Козак не описав, подібне "врахування" є неприйнятним, бо стане кроком до визнання бойовиків суб’єктами переговорів.

А саме це визнання є головною надметою переговорів. Це у Кремлі щиро визнають.

Ось, до прикладу, цитата Дмитрія Козака із липневого інтерв’ю держагенції ТАСС: "Якщо команда президента Зеленського вестиме послідовний, прямий і чесний діалог з Донбасом, перспектива врегулювання конфлікту є. І в досить стислі терміни. Якщо позиція буде такою, як вона досить відверто демонструється останніми місяцями – вести переговори лише з метою максимально затягнути їх і ні про що не домовитися, – то це прямий шлях до заморожування конфлікту на багато років".

Жест відчаю

А тепер – до позитиву. Заяви українських посадовців свідчать, що ризики, перераховані вище, їм добре відомі. Зокрема, міністр Дмитро Кулеба, відповідаючи на брифінгу у п’ятницю на запитання ЄвроПравди, відкинув таке переформатування "Нормандії", за якого він би отримав більше повноважень. А ще наголосив, що для роботи Мінської ТКГ важливим є збереження повноцінного нормандського формату.

У Німеччині, за даними ЄвроПравди, також не в захваті від ультиматуму Козака і вважають, що його лист не має реального підґрунтя.

Так, попереду складні переговори. Так, Росія може просто зупинити спілкування на рівні радників. Так, це може означати замороження діалогу щодо Донбасу. Але давайте зізнаємося відверто: чи були підстави очікувати на його реальний успіх? Без здачі Україною ключових позицій та заступу за червоні лінії – напевно, ні. Тож Україна навряд чи багато втратить у разі такої зупинки.

Натомість вина у такому розвитку подій лежатиме винятково на Росії, і перекласти відповідальність за це на Київ вона не зможе.

Словом, із історії, запущеної листом Козака, Москва ризикує вийти зі значно слабшими позиціями, аніж було на вході.

То навіщо це було Росії?

Схоже, причина у тому, що демарш Козака став для Кремля вимушеним кроком. Що чіткого плану дій Москва не має, і коригуватиме політику, виходячи з обставин.

А єдина причина, чому Москва пішла на цей ризикований демарш – це те, що у нинішньому форматі переговори вийшли на трек, який вів РФ до ще більш гарантованого програшу.

І дійсно, Кремль у останні місяці опинився у незвичному для себе становищі – він втратив ініціативу у "Нормандії", яку несподівано перехопила Україна. У тому числі – з ідеєю Банкової  про те, щоби ввести до складу "мінської групи" переселенців з окупованої території, яких Україна в односторонньому порядку подає як повноправних "представників ОРДЛО". 

Так, вони ще не мають визнаного статусу, але цей крок України загалом підтримали Берлін і Париж, тож їхня участь почала "розмивати" маріонеток росіян з "народних республік".

У цій ситуації  Росія мала будь-що перехопити ініціативу і спробувала зробити це за допомогою "ультиматуму Козака". Так, він не прибирає проблем для РФ, але дає росіянам надію "вирулити". Наприклад, якщо Україна припуститься помилок.

А отже, задача України у реаліях нового нормандського конфлікту – не схибити. І не піддаватися на шантаж. Уникати емоційних, не вивірених кроків.

Київ має жорстко стояти на тому, що без політичного діалогу "четвірки" "Мінськ" не має змісту. Що Мінська група – це лише інструмент, який реалізує домовленості України з агресором, досягнуті за посередництва європейських лідерів, тобто у нормандському форматі. Без участі будь-яких ОРДЛО.

А ще – уникати підкилимних та не узгоджених із МЗС домовленостей, на кшталт "Консультативної ради". Бо врешті-решт вони все одно стануть публічними, і це може виявитися надто болючим.

Лишається сподіватися, що цей урок Банкова вже засвоїла.

Автор: Сергій Сидоренко,

редактор "Європейської правди"