Якою має бути відповідальність уряду за неготовність країни до пандемії?

Італія всерйоз задалася цим питанням – повідомлення про підозру від прокуратури Рима вже отримали прем'єр-міністр Джузеппе Конте та низка міністрів його уряду.

Ці звинувачення висунули на підставі тисяч скарг, поданих італійцями проти дій уряду під час епідемії. Проте кримінальну перспективу цим скаргам надав експертний звіт, який свідчить: якби уряд виконував усі свої зобов’язання, щонайменше 10 тисяч смертей від коронавірусу можна було б уникнути.

На підставі чого базується такий висновок? І які наслідки він матиме?

Спробуємо розібратися.

Ціна застарілих протоколів

Старт скандалу дала доповідь для італійських судів генерала армії у відставці П’єра Паоло Лунеллі.

Варто уточнити: йдеться не про звичайного військового, а про колишнього командира Школи ядерної, бактеріологічної та хімічної оборони, фахівця, який свого часу сам допомагав писати епідеміологічні протоколи для низки країн, включно з Італією.

Тому до його доповіді, присвяченій ймовірним помилкам, допущеним італійською владою під час пандемії, від самого початку була прикута суспільна увага.

Що ж такого повідомив генерал Лунеллі? Його ключовий висновок –

щонайменше 10 тисяч із 35 тисяч загиблих у країні під час гострої фази епідемії можна було б врятувати.

Звіт, опублікований в італійській Il Giornale di Brescia та британській The Guardian, стверджує: італійський план протидії пандемії не відповідає оновленим положенням, рекомендованим Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ) та Європейським центром з профілактики та контролю захворюваності (ECDC).

"Італія не оновлювала свій план протидії пандемії у 2017 році, коли ВООЗ та ECDC рекомендували це зробити… Від 2013 року європейські держави, а отже, і Італія, зобов'язані постійно оновлювати плани з протидії пандемії відповідно до вказівок ВООЗ та Європейського центру. До національного плану щодо пандемії, з іншого боку, не вносили оновлень з 2010 року, а може, навіть і довше", – пояснює Лунеллі.

Своєю чергою затримки з оновленням протоколів "зробили Італію обеззброєною і беззахисною" перед COVID-19. Зокрема, наявність сучасних і оновлених протоколів дозволило б Італії помітити численні "попереджувальні дзвіночки", додає генерал.

Коронавірус із Бергамо: чому епідемія в Італії схожа на катастрофу, а у Німеччині – ні

Наприклад, оновлені протоколи попередили б уряд про відсутність місць в інтенсивній терапії та про те, що їхню кількість треба буде подвоїти для вирішення надзвичайних ситуацій, а також про необхідність мати запаси засобів захисту для медичних працівників щонайменше на 3-4 місяці.

Натомість італійські протоколи безпеки в часи епідемій не оновлювалися принаймні останні десять років, в них немає достатньо оновленої інформації про розподіл зобов’язань на центральному (національному), регіональному та місцевому рівнях (як це роблять у сусідніх Німеччині та Швейцарії).

Натомість актуальний "План щодо пандемії грипу", опублікований на вебсайті Міністерства охорони здоров'я, має останнє оновлення, датоване груднем 2016 року, проте не виключено, що суттєвого оновлення протоколів не було аж з 2006-го.

Як наслідок, пише колишній генерал, "італійський автобус зійшов зі смуги із серйозними наслідками у вигляді тисяч жертв".

Італійський прецедент

На підставі цього звіту комітет "Ми засуджуємо", який складається із сімей жертв пандемії COVID-19, вже подав скарги на всіх прем’єрів Італії та міністрів охорони здоров'я, починаючи з 2013 року, через те, що не було оновлено відповідні протоколи.

"Досьє генерала Лунеллі свідчить про байдужість, виявлену італійською політичною владою за останнє десятиліття, – каже Стефано Фуско, віцепрезидент цього комітету. – Ми надамо прокуратурі майже тисячу сторінок документів, що підтвердять цю доповідь. 

Отже, ми хочемо отримати термінові відповіді щодо того, чому чіткі директиви Європейської комісії щодо підготовки плану дій в разі пандемії були проігноровані.

З цього документа випливає, що ті, хто мав це зробити, нічого не зробили. І це мало катастрофічні наслідки, які призвели до того, що довелося плакати над могилами понад 35 тисяч загиблих, щонайменше 10 тисяч з яких, за даними генерала, можна було б врятувати, якби тільки урядові інституції зробили те, про що їх просили".

До його заяв додаються заяви Консуело Локаті, адвоката комітету "Ми засуджуємо": "Пандемія не повинна була захопити Італію непідготовленою. Ще від 2005 року, зокрема у 2013, 2017 та 2018 роках, ВООЗ та ЄС попереджали кожну державу-члена Союзу про можливість виникнення нової пандемії.

Зобов'язання, зокрема для Італії, полягало в адаптації її пандемічного плану і протоколів безпеки, тепер застарілих, оскільки вони датовані 2006-2010 роками, щоби підготувати всі засоби, узгодити план з регіонами і загалом бути готовими у випадку пандемії".

Підозра була надіслана державним службовцям, як того вимагає стаття 6 Конституційного закону.

Згідно з цим законом, якщо існують "повідомлення та скарги щодо злочинів, зазначених у статті 96 Конституції", за якою "прем’єр-міністр та міністри, навіть якщо вони припинили свою каденцію, мають нести покарання за злочини, вчинені при здійсненні своїх функціональних обов’язків, за умови отримання дозволу від Сенату Республіки або Палати депутатів відповідно до правил, встановлених Конституційним законом", ці скарги "подаються або надсилаються прокурору до суду головного міста окружного територіального апеляційного суду".

Тепер долю прем’єра Конте та його урядової команди вирішить суддя Клементина Форлео.

І хоча прокурори Рима стверджують про недостатність фактів і просять здати справу в архів, існує реальна можливість, що італійські високопосадовці все ж сядуть на лаву підсудних.

І одна лише ця перспектива здатна суттєво змінити розклади в італійській політиці, а головне – створити прецедент, за яким високопосадовці мають особисто відповідати за поширення пандемії, несучи не лише "політичну відповідальність", але й кримінальну.

Прецедент, який може стати актуальним для багатьох країн.

Автор: Вікторія Вдовиченко,

кандидат історичних наук,

асоційований експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма"