20 серпня міністр закордонних справ Республіки Польща Яцек Чапутович заявив про свою відставку.

Сама по собі ця відставка не стала несподіванкою, зрештою, прізвище Чапутовича фігурувало чи не в кожній інформації про так звану реконструкцію уряду.

А сам міністр ще раніше заявляв, що збирався подати у відставку ще навесні, але згодом домовився із прем’єром почекати до президентських виборів.

Натомість інтрига полягала у тому, хто стане новим головою польської дипломатії. Останні півтора року експерти називали декілька прізвищ потенційних наступників Чапутовича, шанси яких змінювалися відповідно до корекції зовнішнього курсу Варшави.

Однак остаточний вибір виявився несподіваним – новим міністром стане Збігнев Рау, який досі не фігурував у таких розкладах. І ця кандидатура вже зустріла потужний опір та критику з боку опозиції.

Чому постать нового міністра викликає такі суперечки, що означатиме це призначення і що від нього чекати Україні?

Кінець експериментам у дипломатії

"Кандидатура міністра Чапутовича - це експеримент, але я вірю, що він буде успішним", - так у 2018 році президент правлячої партії "Право і справедливість" Ярослав Качинський охарактеризував призначення на посаду голови МЗС Яцека Чапутовича.

Експеримент полягав у тому, що не знайшовши компромісу між групами впливу всередині правлячої партії, важливу посаду було віддано рівновіддаленому фахівцю з міжнародної політики.

Експеримент тривав два роки. З одного боку, міністр Чапутович вміло згладжував скандальні заяви лідерів країни, уникаючи ізоляції Польщі, з іншого – так і не зумів заручитися підтримкою депутатів від правлячої партії, які вбачали в ньому чужака та тимчасову фігуру.

Саме тому, стомившись від "експерименту", польська влада вирішила піти більш традиційним шляхом.

"Деякий час тому, услід за заявою пана міністра Яцека Чапутовича про відставку, ми запропонували цю посаду голові комітету у закордонних справах у Сеймі Збігневу Рау", — заявив прем’єр-міністр Матеуш Моравецький.

Він підкреслив, що майбутній міністр багато років свого професійного життя займався закордонними справами, додавши, що кандидатура Рау вже погоджена з президентом Анджеєм Дудою.

Зміна голови МЗС викликала шалений опір опозиції.

І йдеться не лише про те, що зараз – далеко не найкращий час для зміни міністра зовнішніх страв. Криза у сусідній Білорусі всерйоз турбує Варшаву, а дії міністра Чапутовича на цьому напрямку були цілком адекватними. Проте зміна очільника МЗС може послабити голос Польщі у вирішенні цієї кризи.

До речі, за цією ж логікою критикують і ще одну урядову заміну – під час пандемії коронавірусу, коли Польща постійно оновлює антирекорди захворюваності, в уряді вирішили замінити й міністра охорони здоров’я.

Втім, активно критикують і особу нового міністра.

Йому згадують вкрай невдалий вислів. Відкриваючи у парламентському комітеті дискусію про нинішні події у Білорусі, він заявив, що ситуація там "незрозуміла".

На думку експрем’єра Лешека Міллера, Рау є "правим радикалом, противником не лише ЛГБТ, але і Європейського Союзу".

"Якщо головна мета польської зовнішньої політики — ізоляція Польщі, то це ідеальний кандидат… Не давайте собі думати, що новий міністр буде якимось творцем зовнішньої політики", — підкреслив Міллер.

"Збігнев Рау є ідеальним кандидатом Ярослава Качинського, який поділяє багато фобій правих. Це політичний вибір, виправданий внутрішньою динамікою радикалізації", — додає оглядачка ліберальної Gazeta Wyborcza Естера Фльогер.

Чому ж кандидатура нового міністра так обурила опозицію?

"Цивілізація смерті" та "легалізація канібалізму"

Новий міністр є професором права та автором багатьох наукових публікацій, що стосуються, наприклад, поглядів Джона Лока та Алексіса де Токвіля й теорії лібералізму. Був нагороджений, серед іншого, Срібним Хрестом Заслуги та медаллю Комісії народної освіти.

Політикою Збігнев Рау захопився у 2005 році, ставши членом одного з комітетів підтримки кандидата в президенти Леха Качинського.

Польське переформатування: чого очікувати Україні від оновлення уряду у Варшаві

Згодом Рау балотувався на парламентських виборах, ставши сенатором від нинішньої правлячої партії "Право і справедливість", а після завершення каденції у 2015 році був призначений на посаду воєводи Лодзі.

На першій посаді у виконавчій владі Рау відзначився декількома скандалами.

Найгучніший – його пропозиція для зменшення злочинності дозволити патрулювання на вулицях Лодзі членами ультрарадикальної організації ONR (Obóz Narodowo-Radykalny).

Ще один скандал – перейменування площі Перемоги в Лодзі на площу Леха Качинського.

Це рішення викликало спротив міста, де позиції "ПіС" не були особливо сильними. Міські депутати вважали, що назва площі Перемоги не підпадає під декомунізацію, а тим більше – не хотіли в себе площу, названу на честь президента від "ПіС".

Рау не відступив, скасував рішення депутатів, однак зрештою Вищий адміністративний суд став на бік місцевої влади.

На останніх парламентських виборах Рау був кандидатом від "ПіС", де під час виборчої кампанії прославився своїми скандальними заявами.

Зокрема, Рау заявляв, що виступає проти "ідеології ЛГБТ", назвавши її "цивілізацією смерті". За його словами, "ПіС" "є останнім бар’єром, який захищає нас та наші сім’ї від хаосу, котрий хочуть поставити до нас ліві".

Він також стверджував, що Євросоюз поступово легалізує не лише аборти, але й зоофілію, педофілію та евтаназію.

"Один зі шведських науковців навіть повідомив про необхідність розглянути питання про легалізацію... канібалізму. Так, під прикриттям захисту клімату, хоче перетворити людину не тільки на секс-іграшку, але й на звичайну їжу", — заявляв Рау.

Міністр для погіршення відносин?

То чого ж чекати від нового міністра?

Із перших заяв Рау можна зробити висновок, що він не має наміру вносити революційні зміни в міністерство, обіцяючи продовжувати нинішній курс.

Разом із тим, не варто чекати від нього обережності Чапутовича. Якщо досі скандальні заяви були прерогативою депутатів, то тепер, швидше за все, тональність МЗС стане набагато гострішою.

Звісно, це не означає, що новий виток загострення відносин між Польщею та ЄС призведе до якихось незворотних наслідків. Втім, якщо рішення "ПіС" буде йти на посилення конфронтації із Брюсселем, то міністр Рау без вагань буде його впроваджувати.

Окреме питання – що це означає для України?

З одного боку, попередні заяви Збігнева Рау щодо України та РФ цілком добрі для нас. На посаді голови парламентського комітету він заявляв про ризики від агресивної політики Кремля для всієї Європи та підтримував збільшення сил НАТО на його "східному фланзі".

Чи достатньо цього, щоб назвати його дружнім до України? Наразі на це питання немає однозначної відповіді.

Хоча він не робив заяв про суперечливі питання українсько-польських відносин, варто пам’ятати: Рау є вихідцем із консервативного крила "ПіС", яке чекає від України поступок в історичному діалозі і не готове говорити про взаємні компроміси.

Більш того, щоб не повторити долю Чапутовича, новому міністру доведеться спиратися саме на цих депутатів, виправдовуючи їхні очікування.

У недавній історії українсько-польських відносин вже був голова МЗС, який власноруч торпедував порозуміння між країнами. Проте Вітольд Ващиковський робив це лише наприкінці своєї міністерської кар’єри, готуючи собі місце у політиці.

Не виключено, що Збігнев Рау відновить такий курс вже з початку свого перебування на чолі МЗС.

Проте є надія, що відносини між Києвом і Варшавою матимуть конструктивний характер. Зрештою, навіть найконсервативніші члени ПіС не ставлять під сумнів важливість співпраці з Україною для протидії агресії РФ.

Автори:

Юрій Панченко, редактор "Європейської правди",

Станіслав Желіховський, кандидат політичних наук, провідний фахівець Дипломатичної академії України ім. Геннадія Удовенка